“Русалка” з рятувального підрозділу: Як українські жінки підкорюють підводний світ (фото)

Відомо, що професія рятувальника небезпечна і потребує від людини, яка хоче займатись цим ремеслом, багатьох характеристик. Це і фізична сила, і надлюдська витривалість, і моральна стійкість, і міцне здоров’я, і вміння не втрачати голову в екстремальних ситуаціях, - йдеться в матеріалі "Укрінформу", передають Патріоти України.

А оскільки рятувати людей доводиться в умовах усіх чотирьох стихій – води, вогню, землі й повітря, то небезпечна вона ще й для життя самого рятувальника. Тому не дивно, що в Україні “надцять” років діяла заборона для жінок займатися рятувальною справою. І от у грудні 2017 року Міністерство охорони здоров’я таки скасувало заборону жінкам на понад 450 раніше заборонених для них професій. І тепер ми можемо бачити жінок в таких незвичних для нас ролях, як машиніст потяга, пожежник, шахтар, та інших. Однією з жінок, яка скористалась відкритою можливістю займатися “чоловічою” справою і втілила свою екстремальну мрію в життя є Оксана Чехместренко, офіційно перша жінка-водолаз в Україні.

Увага, пірнаємо!

Зустріч з Оксаною Чехместренко організувала Державна служба з надзвичайних ситуацій на рятувальній базі (що на Дніпрі у Києві). В програмі було спілкування безпосередньо з безстрашною жінкою-водолазом, з її тренером та керівником підрозділу. Журналісти мали змогу також на власні очі побачити “залікове” занурення Оксани, після якого вона мала тут таки отримати свідоцтво про завершення професійної підготовки.

Але все по порядку.

Пані Оксана прийшла до місця пірнання вже споряджена - в чорному водолазному костюмі, з “шолому” якого виднілась лише частина обличчя – очі та підборіддя. (Тим більше було здивування, коли виявилось, що наша “русалка” - яскраво рудоволоса жіночка у повному розквіті сил).

Отже, занурюємось... На містку, під яким була облаштована імпровізована ополонка, зібралось начальство Оксани, аж до найвищого - завітав сам очільник ДСНС Микола Чечоткін. (Не кожного ж дня у нас з’являються підводні жінки-рятувальниці!). Попередньо він побажав Оксані успішного занурення та, як водиться у підводників, щоб кількість занурень завжди була рівною кількості виринань.

На краєчку ополонки колеги допомагають жінці прилаштувати дихальне спорядження, яке важить - ні багато ні мало - 17 кілограм. Помітно, що Оксана хвилюється. Її морально підтримує наставник Володимир Сковородка, який теж складе “підводну” компанію.

Вже перебуваючи у воді Оксана звично перевірила постачання повітря з балону. І... тихо пірнула, лишивши за собою лише десяток повітряних бульбашок на поверхні води.

10 секунд, 30, хвилина... Публіка завмирає.

Оп, виринає! Перевіряє постачання повітря і знову елегантно пірнає дніпровські води річковою “нерпою”.

Хвилина часу – і знову виринає. Тепер – остаточно.

Володимир, що випірнув за кілька секунд після Оксани, чекав її на краю ополонки, грайливо плескаючи зимовою водичкою, принагідно відповідаючи на питання допитливих журналістів.

Натомість його підопічна все ще хвилювалась, хоча видно було, що очі палали від збудження. Ще б пак, це ж “звично” для жінки – іти на роботу і бачити там над собою темні води чи шар криги у 10 сантиметрів!

Цього разу ніякого спеціального чи тренувального завдання перед нею не ставилось. Мета була пірнути на глибину 4-5 метрів, що вона успішно й зробила.

“Тепер для неї головне – “набивати” години перебування під водою. Скільки? Людині потрібно близько 300 – тоді вона почуватиметься на глибині впевнено. Для порівняння, в мене зараз нараховується більше 1000 годин підводного “стажу”, - розповідає Володимир.

Буремний шлях до мрії

“Я довго мріяла стати рятувальником-водолазом. Здійснити мрію мені допоміг мій друг Володимир Сковородка, який вже довгий час тут працює, а тепер є моїм інструктором”, - розповідає новоспечена рятувальниця. - З ним ми познайомились на змаганнях з легкої атлетики, потім він запросив мене потренуватись у зануреннях, отак я і залишилась у цій справі”.

За словами Оксани Чехместренко, найскладнішою частиною навчання була теорія, яку вона склала за місяць. А щодо самого занурення під воду, то каже, нічого складного в ньому немає, якщо вже знаєш, що і як треба робити. “Це захоплює. Коли занурюєшся, бачиш, який красивий підводний світ, яке там активне життя, рибки... Крім того, бути рятувальником – дуже важливо, це суспільно-корисна робота. Усім і завжди треба допомагати”, - захоплено ділиться враженнями водолазка.

Заступник начальника загону спецпризначення ДСНС Юрій Білецький трохи відкрив ширму щодо подальшої роботи Оксани в його підрозділі: “Вона продовжить стажування, бо має набратись практики. Найголовніше зараз правильно навчити спеціалістку з підводного рятування, щоб вона не мала паніки під час занурень та рятувальних робіт. Звісно, страх завжди присутній, навіть у найдосвідченіших водолазів, але роки практики дають надійний результат”.

Отже, Оксана, як і решта співробітників підрозділу, буде виконувати рятувальні роботи на столичних водоймах. Також в її завдання входитимуть і пошуки потопельників. Ну, сама ж вибрала таку роботу...

“Хочу привітати Оксану з першим “офіційним” зануренням. Ми цінуємо людей, які віддані нашій справі, де завжди є місце для подвигу. Ніякої різниці між вимогами до Оксани і до її колег чоловіків не буде, тому що під водою нема різниці чоловік ти, чи жінка. Найголовніше – виконати поставлене завдання” - підсумував Микола Чечоткін, вручивши тепер вже сертифікованій водолазці ще й подарунковий годинник. (Як потім підгледіли журналісти – звичайний водопроникний).

Новоспечена “русалка” із рятувального підрозділу – хто вона “в миру”?

Історія Оксани Чехместренко нагадує сценарій американської мелодрами про те, як молода дівчина, потім мати трьох дітей, маючи шалену мрію, врешті досягла її. “Моїй донечці цьогоріч виповниться 11, хлопчику – скоро 4 рочки, а меншенькому – два з половиною”, - здивувала журналістів своїм життєписом Оксана. “Уся сім’я мене дуже підтримує, дітям подобається, що мама в них рятувальник-водолаз, та вміє занурюватись під воду” - з посмішкою визнає новоспечена рятувальниця.

Оксана, крім того, що водолаз, ще й неабияка спортсменка. Цьогоріч виграла в одній із номінацій національних пожежно-рятувальних змагань Firefight Combat Challenge, які проводяться серед рятувальників України (якими, нагадаємо, є здебільшого чоловіки!). А також зайняла призове місце на чемпіонаті Києва з легкої атлетики в бігу на середні дистанції. “Найпершим моїм видом спорту була вільна боротьба. Це вже потім я серйозно зайнялась бігом, зокрема, і з перешкодами. Саме на біговій доріжці ми і познайомились та подружились з моїм наставником Володимиром Сковородкою”, - розповідає Оксана.

Окрім усього вона має і звичайні “жіночі” хоббі. “Люблю вишивати бісером та в’язати платтячка крючечком, – із захопленням розповідає Оксана. - А ще моя мрія – відкрити власну пекарню, радувати людей оригінальними тістечками та тортами”.

Ось така звичайно-незвичайна водолазка тепер є серед наших столичних рятувальників. І це тільки початок, сподіваємось. Однак, хочеться побажати таким мужнім жінкам, як Оксана Чехместренко, все ж мати... менше роботи. А усім іншим українським жінкам – не цуратися втілювати власні професійні мрії, навіть найекстремальніші. Обмежень тепер для них нема ніяких!