Садовий розповів про своє ставлення до Путіна

Чи є перспективи об'єднання, які головні проблеми країни та що треба робити найперше — розповів мер Львова, а нині кандидата у президенти України від партії "Самопоміч" Андрій Садовий, передають Патріоти України з посиланням на Обозреватель.

Головне:

• Андрій Садовий стверджує, що йтиме до кінця президентських перегонів. Об'єднання з іншими кандидатами не буде;
• На парламентських виборах бачить у союзниках "Громадянську позицію", "Силу Людей", "ДемАльянс" і співака Святослава Вакарчука. Налаштований також і на діалог із Володимиром Зеленським;
• Роботу своєї фракції у парламенті оцінює позитивно. Пишається, що партія завжди могла позбутися тих, хто, на їхню думку, не виправдав себе;
• Воєнний стан оцінює як політичну технологію Петра Порошенка. Хоча фракція "Самопоміч" введення ВС підтримала;
• Виступає проти російського бізнесу в Україні, а олігархів обіцяє усунути від політики.

— Як я розумію, ваше висування у президенти свідчить про одне, ви кандидат від “Самопомочі” і будете йти до кінця? Союзів, об’єднань вже не буде?

— Я великий прихильник єдності і робитиму все, щоб на наступних парламентських виборах демократичні сили отримали більшість. "Самопоміч" готова бути тим човном, який об'єднає "Громадянську позицію", "ДемАльянс" або "Силу Людей". Будемо переконувати Вакарчука брати активну участь у політичному житті, бо він має велике позитивне реноме.

І взагалі всіх людей, які не крали і не займалися корупцією, треба об'єднати, щоб повернути країну людям. Бо нині країна вкрадена, 0.1% олігархату монополізували всі сфери життя, крапка.

— Вам не здається, що ситуація, наявна ситуація може роздробити рейтинг демократичних кандидатів? Є Анатолій Гриценко, який за соцопитуваннями отримує непогані відсотки.

— У нас багато в політикумі людей, які живуть в ньому останні 20 років. Вони мають досвід, працювали у різних структурах і для них політика це процес. Для мене це життя, яке я готовий покласти. "Самопоміч" ухвалила рішення: висунути мою кандидатуру на посаду президента. Це дуже велика відповідальність, я людина, що дуже переживає, і розумію, що завдаю на свої плечі. Я готовий іти, перемагати, і працювати президентом, дай Боже, наступних п'ять років.

— Важко зрозуміти, чи об'єктивні сьогоднішні рейтинги, але вони не дають вам навіть місце у трійці. Чи зможете ви увійти у 2-й тур? Думаєте, за ці місяці вам вдасться переламати ситуацію?

Вибори для того і робляться, щоб ламати рейтинги. Я налаштований перемагати, виходити у другий тур і перемагати.

— Коли я чую "Андрій Садовий", асоціації одразу зі Львовом. Чи вдалося вам за останні місяці збільшити свою електоральну базу на південь чи схід країни?

— Слава Богу, ми маємо досить високий рівень довіри в Україні — а це є основним фундаментом, на якому будується перемога. Я не мав можливості їздити країною, бо був сконцентрований на роботі на посаді міського голови. Зараз я беру відпустку і буду більше спілкуватися з громадянами, доносити свої ідеї, думки, агітувати за свою кандидатуру.

— Я би дуже хотів, щоб ці активні молоді люди, які є сьогодні в "ДемАльянсі", мали більше можливостей реалізовувати себе в Україні. Щоб вони були у парламенті, в уряді. На моє переконання, "ДемАльянс" — це антикорупційна сила, тому ми з ними і підписали угоду про партнерство.

— І вони в рамках кампанії, якщо ви зайдете до парламенту, отримують свою частку...

— Звісно.

— Нещодавно був перфоманс від Володимира Зеленського. Він заявив про намір балотуватися. Як ви оцінюєте його як можливого кандидата?

— Дуже класно оцінюю його участь у виборах. Він не крав, не займався корупцією. Я би хотів, щоб незалежних кандидатів, які не пов'язані зі старою системою, було якомога більше, тоді українцям буде з чого вибирати.

— Ви вважаєте його незалежним кандидатом?

— Ну, я не знаю фактів, які б вказували на те, що він від когось залежить.

— Чи можлива між вами співпраця, діалог у майбутньому?

— Ми знайомі з ним, але про політику не говорили.

— Чи були у вас контакти з чинною владою, президентом? Чув інформацію, що ви вели переговори.

— Ви знаєте, Петро Олексійович пропонував мені все, крім свого кабінету.

— Тобто переговори були?

— Ви зі мною спілкуєтесь, можете мені щось пропонувати, я уважно слухаю, але рішення стосовно своєї долі та життя ухвалюю самостійно.

— Ви ще маєте образу за роздмухування сміттєвого скандалу?

— Це записано в історію. Петро Олексійович уже увійшов в історію України як людина, яка робила сміттєву блокаду міста Львова, найбільшого україномовного міста. Ми маємо приклади, коли татаро-монголи здійснювали облогу міст, коли окупанти хотіли захопити місто, вони його брали в облогу. Ми відкупилися грошима, сьогодні ми платимо 1 млн. грн. в день обласній державній адміністрації, щоб бути у безпеці.

— А чи сильно підкосив ваш особистий рейтинг цей скандал?

— Ви знаєте, політика і рейтинги питання відносні. Я зрозумів, хто є хто, напевно, це був найскладніший період у моєму житті, бо коли фізично неможливе функціонування міста — це не просто. Це, до речі, одне з питань, яке мені поставив мер Нью-Йорка, коли ми зустрічались — як я вижив?

— Мер Нью-Йорка?

— Про це знають всі. Петро Олексійович зробив собі чудову рекламу, всі знають, на що він здатний. Якби він ці технології використовував проти ворогів, але він ці засоби використовує проти власного народу.

— Як загалом оцінюєте роботу фракції у парламенті?

— Загалом позитивно. Як ви пам'ятаєте, у 2014-2016 роках “Самопоміч” чи не єдина говорила правду, що Мінські угоди — це є фейк і не можна погоджуватись на особливий статус. Коли президент переконував всіх іти цією дорогою і обіцяв золоті гори, ми, маючи принципову позицію, втратили декілька наших членів, яких виключили з фракції. “Самопоміч” — це державницька політична сила, яка завжди займає проукраїнську позицію і я дякую своїм колегам.

Звісно, я маю отримувати великі удари за їхню діяльність. До цього готовий, що ти візьмеш з політика? А створити проблему меру, який керує мільйонним містом — неважко. Але це життя і знаю, за що страждаю. Я за Україну страждаю.

— Ваша фракція ще раніше підтримувала введення воєнного стану і голосувала за його введення у листопаді. Як ви оцінюєте саме рішення про воєнний стан, ці 30 днів? Чи не вважаєте, що це було не своєчасне, а політичне рішення?

— Це було політичне рішення, яке Петро Олексійович хотів використати для свого рейтингу і промоції. Певною мірою йому це вдалося, але він зробив велику шкоду для держави, що не використав час воєнного стану для того, щоб навести лад. Ніхто з російських громадян не втратив свої активи, жодним чином ми не позбулися впливу медіа, які мають явно проросійську позицію.

— Що б ви зробили з такими медіа, ну якби були президентом?

— Що б я зробив? Змусив би їх поважати українські закони.

— Як? Шляхом санкцій чи переговорів?

— Враховуючи чинне законодавство України. Якщо ти хочеш зробити справу, ти зробиш. Якщо Петро Олексійович має спільний бізнес із Медведчуком, який є реальним власником 112 каналу, що він може йому зробити?

— У вас є зобов'язання перед політиками, бізнесменами?

— Тільки перед громадянами української держави, бо я задекларував свій намір служити і буду під пильною увагою, атакою. Таке життя, служіння завжди викликає певні запитання в людей: А нащо він туди йде, а нащо йому це треба? Але я готовий, бо це наша країна, у нас іншої немає, тільки зараз.

Сто років тому українці мали шанс і ним не скористалися. Ми втратили тоді незалежну українську державу. Що тоді було, ви знаєте, десятки мільйонів людей загинули в таборах, війнах. Ми втратили державу і сьогодні не маємо права її втрачати.

— Ви виступили проти російського бізнесу в енергетичній сфері України. А щодо російського бізнесу в країні — як ставитеся до власності російських олігархів? Йдеться і про ТРЦ “Ocean Plaza”, Миколаївський глиноземний завод та інші.

— Ну якщо ми просимо, благаємо країни ЄС, світову спільноту накладати санкції на російський бізнес, а самі цього не робимо в Україні, ну то наші партнери питають: “Ну як це так, хлопці, ви з ними маєте спільні справи, а ми маємо втрачати сотні мільярдів доларів через обмеження постачання, наприклад, компанією Siemens, чи іншими бізнес-структурами?”. Так не може бути.

Якщо це війна і Росія окупувала частину нашої території, ми маємо активно діяти. Якщо ми не діємо, отже, ми підіграємо ворогу, або тоді ми заробляємо з ворогом гроші. Ви знаєте, мені ще у 2014 році один серйозний чоловік сказав, що якщо війну зупинити, то владу зметуть. І я думаю, що це правда, сьогодні війна — це ширма, за якою ховається корупція і приниження людської гідності.

— Ви казали, що за мир на Донбасі. З ким ви готові сісти за стіл переговорів?

— Донбас окупований Росією...

— Ви готові сісти за стіл переговорів з Росією?

— З Путіним? Звісно. Ну краще говорити напряму, ніж через посередників. Але для того, щоб сідати за стіл, ти мусиш відчувати силу, ти мусиш навести лад в країні, щоб ворог тебе боявся і поважав, а в сьогоднішньому стані українська влада не є рівноцінним партнером. Українська влада грабує власну державу. Ви думаєте, що ця інформація невідома? Вона відома для всього політикуму світу — для американського і для китайського президентів. Український політикум ніхто не поважає, бо це нижче плінтуса — грабувати власний народ.

— Яка є червона лінія цих переговорів? На що готові піти?

— Готовий жертвувати собою, Україною ні.

— Чи підтримуєте ви питання федералізації, чи особливого статусу для територій?

— Яких територій?

— Тих, які зараз окуповані.

— Дивіться, ми маємо Донецьку і Луганську області, певна частина яких окупована Росією. Якщо Росія виведе свої війська звідти і українська влада зможе зайти, тоді треба буде наводити лад, і це триватиме не один рік. Це буде серйозний процес, і багато країн через це проходили. Я не бачу наміру Росії звідти вийти.

Переговори мають враховувати певні аспекти. Поговоріть, будь ласка, з Кучмою, з Марчуком, їхній вердикт дуже простий — Росія наступні 10-20 років має намір використовувати захоплені території як елемент шантажу України.

— Питання єврономерів — були ухвалені два закони. Чи треба на цьому зупинитись, чи варто їх замінити іншими?

— Бачу, що ситуація ніби врегулювалася, великого напруження немає. Цей закон не ідеальний, але він є межею компромісу.

— Українізація: як ви взагалі ставитеся до цих законопроектів, які зараз голосуються у Верховній Раді?

— Якщо ви прийдете на свята чи на вихідні до Львова, ви будете здивовані, але більшість гостей у центрі міста розмовляє російською мовою. Мене це дуже сильно тішить. Знаєте чому? Бо на третій день вони переходять на українську і з'являється повага до України. Вони бачать, що успіхи можливі, вони бачать, що Україна має Львів, яким можна пишатися. От я за такий підхід, а пробувати щось робити насилу в питаннях мови — це дорога в нікуди.

— Не треба бути страусом.

— Щодо подвійного громадянства, ви виступили за таку ініціативу, до того ж навели приклад українців у Канаді. У контексті ситуації, яка зараз існує на Закарпатті з українцями, які мають угорські паспорти, чи не здається вам, що це може спровокувати проблеми, чи вирішить ті труднощі, які ми зараз маємо?

— Не треба бути страусом. От наші політики є страусами, запхали голову в пісок і думають, що воно якось минеться. Угорське громадянство вже є фактом і його ніхто не збирається віддавати. Треба все можливе робити, щоб ціна і статус українського паспорту були у десятки разів сильнішими. Якщо Закарпаттю дати шанс на розвиток, якщо об'єднати Закарпаття авіаційним сполученням, поїздами, якісною комунікацією з Україною, якщо туди приїздитимуть декілька мільйонів людей і закарпатці будуть на цьому заробляти гроші, вони закохаються в Україну.

Тоді регіон буде інтегрований, а зараз закарпатці заробляють в Угорщині, Чехії, Словаччині, а з Україною вони не можуть цього робити, вони відірвані. Тобто кожна проблема має варіант вирішення, а я практик. Моє коріння — це громадське життя, це місцеве самоврядування. Я бачу не проблему, а як з тої проблеми зробити успіх. Є тисячі варіантів як вирішити проблему, має бути бажання — політична воля. Якщо ти не пов'язаний якимось зобов'язаннями, то ти дивишся і вирішуєш.

Це вигідно для України, щоб ми мали ще 7-10 млн. громадян. Ви уявляєте, якщо вони ще й матимуть право голосувати? Як ви будете впливати на українців у Канаді, в Америці, в Австралії? Через канал “Інтер”? Чи через канал “Україна”? Та вони їх не дивляться, вони голосуватимуть за того, хто їм подобається. Таким чином олігархія втрачатиме вплив. Ви розумієте, що сьогодні Україна окупована невеликою групою людей, які контролюють медіаструктури, політичні партії. 95% партій в Україні — це власність місцевих феодалів.

— Коли прийдете до влади, ви сядете за стіл переговорів з цими людьми чи навпаки почнете перевіряти їхній бізнес?

— Дивіться, якщо олігарх хоче займатися бізнесом, нехай сплачує податки і займається. Якщо він хоче лізти у політику — це неприпустимо, це тюрма, бо політикою мають займатися громадяни в інтересах України. А сьогодні політика — можливість для олігархів заробляти надприбутки, які вони і отримують через монопольні ланцюжки, можливість мати ліцензії на видобуток нафти, газу, без жодних аукціонів, тендерів.

Ви розумієте, це все грабується у нас з вами з кишень. Чому ми бідна країна — бо ми пограбовані.

— Нинішні комунальні тарифи. Чи справедливі вони?

— Ситуація надзвичайно складна, бо сьогодні міста купують газ за новою ціною, а тарифи на тепло лишилися старими. І як ви гадаєте, хто цю різницю платить — міста. Звісно, якщо Україна прямуватиме в напрямку видобутку власного газу і ми його будемо мати за собівартістю 100 доларів — це зовсім інші ціни, а головне — це питання безпеки.

Якщо ми будемо впроваджувати технології енергозбереження... Простий приклад, берете там 70-80 квартирний будинок, робите його утеплення, ви на це витратите 2.5 млн. грн, а що ви отримаєте — економію газу від 30 до 50%. У бюджеті передбачено на це всього 400 млн. гривень, а "Самопоміч" пропонувала 2 млрд на так звані теплі кредити. Чому це не робиться системно і планомірно? Виглядає так, немов немає політичної волі втрачати залежність від російського газу. Ви що думаєте, той газ, що ми купуємо, він де видобувається?

— У нас є реверсні поставки — це російський газ, який заходить через кордон.

— ...і повертається знову в Україну з націнкою. Ну треба бути прагматами, треба реалістично дивитися на цей світ. Будівництво "Північного потоку-2" — це надзвичайно велика загроза для України. Чому країни ЄС так гостро виступили в 2014 році? Бо вони боялися холодної зими, труба проходить через Україну і якщо тут будуть форс-мажорні обставини, вони будуть без газу.

Якщо "Північний потік-2" буде побудований, чого Європі переживати за Україну? Вони матимуть своє постачання. Щойно запрацює "Північний потік-2", Україну очікує величезне політичне напруження, бо частина політикуму працює напряму з Росією. Чи хтось їх викидає з українського життя? Ні, вони адекватно почуваються.

— Зараз є мода щодо пропозицій зі зміни Конституції, пропонують різні варіанти, як ви ставитеся до цього?

— Ми є парламентсько-президентська країна. Вважаю, що це оптимальна модель і не вбачаю сьогодні необхідності вносити зміни до Конституції. Чинна є досить демократичною, працює і треба концентрувати увагу, щоб виконувати її, а не вносити зміни до законодавства.

— Вихід з партії мера міста Миколаєва, скандал з виборами у Кривому Розі у 2016 році… Чи не здається вам, що “Самопоміч” не завжди може захистити результат партійців у регіонах? Тобто є фракція у Києві, ви у Львові, а по містах ситуація видається дуже складною.

— Давайте розрізняти, з одного боку, є шалений тиск на наших однопартійців, і не всі його можуть витримати, і коли є вибір, хто головний, я всім кажу — головна громада, яка вас обрала, служіть їй. Це один кейс. Другий — коли людина, приходячи до влади, вбачає можливість заробити надприбутки — ми таких людей виганяємо.

— Можете навести приклад?

— Ми багатьох вигнали, по Києву виключали людей з партії за те, що вони закривали очі на корупційні дії. Ми це робили у Херсоні, у Чернівцях цілу фракцію розпустили — це десь 3-4% від загальної кількості депутатів, які були обрані до органів місцевого самоврядування.

Ми чи не єдина антикорупційна сила в країні, тому нас нищать, давлять з усіх боків, оббріхують.

— Кого б ви хотіли бачити у другому турі?

— Ви знаєте, я сприйму будь-який вибір громадян України, мені все одно.