"Сенцов може померти через бажання Кремля зробити з нього страшний приклад", - Washington Post

42-річний батько двох дітей поставив своє життя на кін за своїх товаришів по нещастю, відмовляючись від помилування лише для себе, йдеться в матеріалі Washington Post, передають Патріоти України.

Американське видання вказує на те, що доля Сенцова в руках президента Росії Володимира Путіна. Були чутки і про те, що уряди України і Росії ведуть переговори про обмін полоненими. Але люди, поінформовані про деталі ситуації ув’язненого режисера, кажуть, що така перспектива зараз має сумнівний вигляд. Російська влада, схоже, вирішила довести Сенцова до смерті, щоб це стало жорстоким прикладом для інших.

Чому Путін обрав такий провокативний курс дій? Упертість – одне з можливих пояснень. Сенцов родом з Криму, який Росія незаконно анексувала в 2014 році. І Москва неодноразово проголошувала його російським громадянином. Піти на обмін кінорежисера на рівні з іншими українськими в’язнями може означати, що весь російський юридичний міф буде підірвано. Разом з тим, ризикувати доведенням до голодної смерті людини, яка привернула увагу всього світу – це небезпечний політичний вибір для будь-якого уряду.

В 2010 році, коли на Кубі помер активіст Орландо Запата Тамайо після 86 днів протесту через голодування, це спричинило масові протести на острові. Його смерть розглядалася як серйозна поразка для американо-кубинських відносин. Лідер Рауль Кастро пішов на незвичний крок і виступив із заявою, в якій висловив співчуття Запаті.

Хтось може припустити, що Сенцов взяв приклад з радянського письменника і дисидента Анатолія Марченка, який у 1986 теж оголосив голодування з вимогою звільнити всіх в’язнів сумління в СРСР. Дослідники розглядають смерть Марченка і шум навколо неї як одну з причин, чому тогочасний радянський лідер Михайло Горбачов вирішив випустити велику кількість політичних в’язнів впродовж того ж року.

Одним з найбільш відомих прикладів протесту через голодування видання називає випадок, коли від їжі відмовилися 23 ірландців-республіканців у в’язниці Північної Ірландії. Найбільш відомим з них став Боббі Сендс. Вони вимагали, щоб до них ставилися як до політичних в’язнів, а не як до злочинців. Поки тривало випробування волі прем’єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер, 10 з них померли. Дехто у Британії вважали, що Тетчер здобула політичну перемогу. Але у Північній Ірландії смерть в’язнів викликала лють. Кількість людей, які приєдналися до бойовиків ІРА, почала зростати, так само як і кількість випадків спалаху насильства. Цей епізод вважається однією з головних причин, чому партія «Шінн Фейн» стала однією з основник у Північній Ірландії.

Якщо Сенцов помре, наслідки цього теж важко передбачити. В його рідній Україні, де ЗМІ пильно стежать за його долею, спалах невдоволення неминучий. Антиросійські настрої ще більше посиляться, а напруга в регіонах може теж зрости. Активісти всередині Росії, натхненні сміливістю українця перед лицем репресій, поставили себе під загрозу арешту, публічно вимагаючи звільнити Сенцова. Не виключено, що смерть режисера дасть поштовх хвилі ще масштабнішого невдоволення правлінням Путіна.

Втім, Путін, схоже, почуваються досить впевненим, зважаючи на те, що вибори і Чемпіонат світу вже минули. Тож він не боїться цих ризиків. Очевидна зневага президента Дональда Трампа до прав людини, вірогідно, теж додає Путіну впевненості. Держдепартамент США у червні закликав звільнити Сенцова, але з того часу не сказав більше нічого. Трамп під час розмов з російським президентом не згадував ім’я Сенцова чи інших жертв порушення прав людини у Росії, хоча всі попередні президент США від обох партій це робили.

Нечутливість Путіна до критики – це не новина. Але повна відмова уряду Америки від ролі головного критика порушень прав людини у Росії – це щось нове. Втім, інші заповнили вакуум. Президент Франції Еммануель Макрон постійно піднімав питання Сенцова у минулому і згадав про нього у минулі вихідні знову. Випадок ув’язненого українця може стати сигналом іншим деспотам у світі щодо того, як їм поводитися за умов, що вони точно знають, що лідер найбільш могутньої демократії не скаже і слова про їхні порушення.

З кожним днем Сенцов все більше слабне. Але у світі, де моральна сміливість відступає, його стійкість і готовність боротися з тиранією стали дороговказною зорею. У листі з в’язниці у 2017 році Сенцов писав про свою участь у протестах на Майдані в 2014 році: «Востаннє, коли я ходив на Майдан, де люди вже почали помирати, моя мати сказала: «Чому ти туди ходиш? У тебе двоє дітей!». І відповів, що це було саме через це. Я не хочу, що вони жили в країні рабів».

Видання зауважує, що те, чим готовий пожертвувати Сенцов, очевидно. Але що змушує Путіна ризикувати?