Що вражає українців у австрійській школі

Про це пише Уляна Добріка - учителька початкових класів в українській суботній школі у Відні, педагогиня у групі продовженого дня в приватній католицькій школі у Відні, авторка і співавторка посібників для початкової школи «Абетка» і «Післябукварик», передають Патріоти України.

"ВСТУП ДО ПЕРШОГО КЛАСУ. Дітей в Австрії віддають до школи в 6 років. Подовжити перебування в садочку ще на рік не можна. Для дітей, які ще не готові до навчання, майже при кожній школі існують підготовчі класи, де протягом року займаються розвитком моторик, виховують самостійність і таке інше. Інколи буває, що лише в жовтні-листопаді вчитель вирішує, що дитина зовсім не тягне перший клас. Тоді її також можуть перевести в підготовчий.

До речі, в Австрії обов’язкове перебування протягом одного року у садочку перед першим класом. Його мають пройти всі діти.

На етапі зарахування до школи діти мають вміти слухати, не перебиваючи, вміти висловлювати свої думки реченнями. Часто тестують по 5-6 дітей з групи – щось запитують, аналізуючи таким чином поведінку в соціумі. Часто їм дають завдання щось намалювати, а потім по малюнку визначають, як дитина зрозуміла завдання, чи не відволіклась вона на щось стороннє.

Крім того, всі претенденти на вступ до школи мають вміти писати і читати своє ім’я (це потрібно для того, аби вони могли знайти своє місце в гардеробі, за столом, вміли підписати аркуш із завданням чи малюнком), проте знання букв загалом не вимагають.

ВИБІР ШКОЛИ. Школу загалом можна обирати, але якщо це державний заклад, то потрібно завчасно подати туди документи. Якщо школа віддалена від місця проживання, батькам можуть відмовити, якщо набір буде великим, адже у класі не може бути більше, ніж 25 дітей. У такому випадку магістрат зарахує дитину в державну школу за місцем проживання.

У приватні школи беруть здебільшого незалежно від місця проживання.

ОЦІНКИ. Оцінки в початковій школі є, як і домашні завдання, проте систему оцінювання обирає вчитель або батьки на перших батьківських зборах. У різних школах оцінювати учнів починають у різний час, але з четвертого класу це є обов’язковим, адже за цими оцінками визначають, проходить дитина далі в гімназію чи в середню школу.

Як правило, у першому класі у табелі вчителі оцінок не ставлять – пишуть «пройшов курс». На уроці ж – своє оцінювання: вчителі малюють сонечка чи зірочки, наліплюють смайлики (у кожного щось своє). Тоді оцінювання наприкінці семестру виглядає таким чином: дитина відповідає на запитання, що з курсу вона засвоїла добре, а що – не дуже добре.

Тут в принципі не має значення, напише дитина «Я все знаю дуже добре» чи «Я не дуже добре орієнтуюсь у додаванні в межах 10». Важлива власне самооцінка дитини та акцент на те, що їй все-таки важливо у школі знати. Цьому оцінюванню передує розмова «дитина-вчитель-батьки». Учитель ставить дітям різноманітні запитання з вивченого, вони дають відповіді, а батьки спостерігають.

У кінці вчитель дає оцінку – «добре», «дуже добре» чи «ще треба повторити». Таке опитування у присутності батьків відбувається двічі упродовж першого класу. Якщо в другому і в третьому класі учні ще не отримують оцінок у табелі, то «оцінювання» відбувається в тому ж форматі.

Безпосередньо оцінки діти отримують лише в табель.

УРОКИ. В початковій школі вивчають математику, німецьку (читання і письмо тут є одним уроком) та англійську (лише усно протягом чотирьох років) мови. Є заняття з фізкультури і релігії (обов’язкові для всіх, крім атеїстів). Школа, де я працюю, –приватна католицька. Тут урок релігії проходить двічі на тиждень, і діти-не католики присутні на цих уроках, хоча й не зобов’язані брати в них участі. Якщо ж батьки з цим зовсім не згодні, дитина просто сидить на уроці в іншому класі.

Ще в початковій школі є урок «довкілля». Тут вчать одразу все: про природу, гігієну, трохи про історію Австрії, історію рідного міста та будівель. Музику, як правило, веде класний керівник, бо тут майже всі вчителі грають на якомусь інструменті. А от окремого уроку малювання немає. Діти малюють, вивчаючи інші предмети.

На трудовому навчанні дітей поділяють на дві групи. В першому семестрі одні майструють з дерева, інші – працюють з нитками. У другому семестрі – міняються. Поділу за статтю тут немає.

В третьому класі обов’язкове плавання. Басейни рідко бувають при школах, тож дітей на плавання водить учитель. А ще тут дуже популярно ходити з дітьми в бібліотеку. У середньому, один раз на місяць бібліотекарі готують якусь цікаву коротку розповідь, читають вголос, а потім обговорюють.

РОЗПОРЯДОК. Класний колектив в австрійській школі постійний протягом усіх чотирьох років навчання. Уроки тривають до 12.00-13.00. Далі діти йдуть додому або залишаються у групі продовженого дня. Ті, що залишаються, отримують теплий обід, за який, як і за перебування в групі, платять батьки. Є також школи повного дня, де заняття проходять до 16.00-17.00. Обіди тут теж платні.

ПЛЮСИ ТА МІНУСИ. Початкова освіта в Австрії загалом дуже хороша. Діти вчать багато цікавого і корисного. Мені, наприклад, дуже подобається, що в третьому класі вони вивчають історію свого міста та будівель.

Багатьох речей, які зараз пропонуються Новою українською школою, в Австрії немає. Наприклад, немає акценту на парти та їхнє положення в класі, інтегрованих уроків з усіх предметів, кольорових тижнів, інтерактивних дошок (ніколи про них не чула – всі пишуть крейдою, до того ж, дошка тут – місце вчителя, і діти не виконують на ній завдань). Проте тут є ранкові розмови в колі щопонеділка про те, як пройшли вихідні, є багато робіт у групах чи в парах, дуже багато завдань діти виконують самостійно.

Найбільшим недоліком австрійської школи, на мою думку, є те, що після четвертого класу діти потрапляють у гімназію (за умови гарних оцінок) або в середню школу. Тепер в Австрії зробили ще проміжну ланку – Загальноосвітню вищу школу, куди можна потрапити з однією чи двома трійками. Тож батьки і діти вже з третього класу практично у стресі – переймаються щодо того, якою буде оцінка і чи потрапить дитина в гімназію.

До речі, є дуже хороший німецький фільм 2015 року про проблему четвертого класу в Німеччині та в Австрії – «Фрау Мюллер має піти» (Frau Müller muss weg!). Це дуже показова комедія."