Сторінками історії: Як на Запоріжжі "племінників Махна" ловили

"В середині вересня 1948 року П'ятий відділ УМДБ Запорізької області вивчав два анонімних листи, що їх співробітники так званого відділу "В" вилучили на пошті під час перлюстрації кореспонденції. Емгебісти класифікували ці документи як "антирадянсько-повстанські". Та негайно розпочали розшукувати автора", - передають Патріоти України з посиланням на Depo.Запоріжжя.

Судячи з відміток на конверті, невідомий надсилав листи із Запоріжжя. Адресатами були голова однієї з сільських рад Гуляйпільського району на прізвище Ушкац й житель цього ж району на прізвище Шпіцнадель. Текст був такий:

"Племінник Махна збирає усіх хлопців Гуляйпільського району для звільнення українського народу від єврейського ярма й радянського іга. Нас вже зібралося 8 тисяч. Скоро ми виступимо на вулицях Запоріжжя з кулеметами й автоматами, відберемо землю й передамо її народу, ліквідуємо непосильні податки, що розорюють населення".

Кілька тижнів емдебісти-перлюстратори наполегливо пильнували чужу кореспонденцію, що виходила із Запоріжжя. І нарешті виявили лист із почерком, ідентичним тому, яким була написана анонімка. Автором виявився 19-річний уродженець Гуляйпільського району Ілля Рожко, який працював малярем на "Запоріжбуді".

Юнака негайно затримали і допитали, а коли той зізнався в авторстві – арештували. Коли слідчі МДБ спитали "анонімника", нащо він писав ці листи, той відповів, що через скрутне матеріальне становище, та, власне, через батька. Принаймні так було написано у протоколі допиту.

Наразі нам невідомо, як склалася доля Іллі Рожка, але після його арешту справу не припинили. Співробітники МДБ мріяли "розкрутити" цю справу, зробити із неї колективну, виявити, або скоріше - вигадати антирадянське підпілля. У ті часи на Запоріжжі антирадянські настрої були дуже сильними, тому "співучасників" емдебісти шукали недовго.

У тому ж вересні 1948 року УМДБ Запорізької області отримало інформацію від сєксотов – "сєкрєтних сотрудніков" про те, що жителі села Скелька Василівського району Запорізької області, 21-річний агротехнік Петро Мягкий та його приятель 22-річний Петро Змієвський виготовляють антирадянські листівки аби поширювати серед населення. Ці дані перевірили емдебісти та, "з метою попередження антирадянської акції", обох сельчан заарештували. Під час обшуку у Мягкого знайшли сім листівок "антирадянського повстанського змісту".

Як випливає з емдебістського протоколу, на допитах Мягкий казав, що мав антирадянські настрої ще до початку німецько-радянської війни, а у 1941 році навіть сам виготовив антирадянську листівку. Щоправда, тоді він був ще школярем і свою "творчість" показав лише однокласнику Змієвському.

У 1947 році, йдеться в протоколі, Павло Мягкий навчався у Оріхівській агротехнічній школі й, перебуваючи на практиці у Скельках, відновив дружні зв'язки з однокласником. І за даними слідства, "схиляв останнього до створення антирадянської організації", при цьому, звичайно ж, "обробляв у антирадянському дусі".

Змієвський на допитах у емдебешній буцегарні також підтвердив факт виготовлення семи листівок та намір створити разом із товаришем антирадянську організацію. Сам він свідчив, що "дав згоду вступити до створюваної Мягким організації й отримав завдання залучати нових учасників з антирадянськи налаштованих осіб". Крім того, з його слів, Мягкий говорив йому, що "необхідно дістати друкарську машинку, на якій треба друкувати антирадянські листівки й поширювати серед населення, закликаючи його до повстання проти Радянської влади".

Двох фактів – написання анонімок та виготовлення листівок, тим більше без їхнього поширення серед жителів села й району було мало. Треба було надати справі більший масштаб, то ж її "розслідували" далі, вишукуючи інші факти діяльності хлопців та їхні можливі "організаційні зв'язки" та можливих співучасників.