Стрілянина в Дніпрі: Про що мовчать учасники подій (фото, відео)

Як стало відомо у ході розслідування "Української правди", обидві сторони або не договорюють усієї правди, або відверто брешуть, передають Патріоти України.

Так, наприклад, УП дізналася, що представники двох сторін втікали від поліції з місця інциденту. Також учасники конфлікту не вказують точної кількості учасників перемовин та перестрілки. За різними даними, "нападників" було 8-15 осіб, а брати Саакяни прийшли з АТОшниками у складі групи 7-8 осіб. Останні стали свідками у справі, особи яких вдалося встановити УП.

Слідство не встановило точної кількості зброї, яку використовували обидві сторони інциденту – при тому, що, наприклад, по кількості поранень, які отримали чотири "нападники", можна зробити висновок, що зі сторони АТОшників було зроблено більше ніж 10 пострілів, що їх визнав Едмунд Саакян.

Ще кілька дивних моментів. Прощання з загиблим АТОшником Максимом Іщуком виявилося закритим для фото- та відеозйомок. А один з підозрюваних – Олександр Лакіза минулого року мав сісти до в'язниці на довгий термін. І тільки дивна позиція правоохоронців у справі його банди завадила цьому.

Саакян: Ви качки? А ми – АТОшники

На вході до лікарні Мечникова чоловік у формі спецпідрозділу Нацполіції "Скорпіон" вітає двох поліцейських: "Тільки не кажіть, що вас на підсилення прислали". Ті у відповідь хитають головою – "ні".

Цими днями у коридорах лікарні чатують правоохоронці при повному озброєнні. Тут залишаються кілька учасників інциденту. Уже – в окремих палатах.

Під час розмови Саакян знову повторює історію виникнення конфлікту. Але з деякими подробицями.

Будівельний бізнес вели 5 партнерів. Коли настав час сплачувати борги, виявилося, що Едуард Саакян та Шолом Нахшон мають різні розрахунки. Хто кому і скільки винен, обговорювали кілька разів.

Остання розмова закінчилася стріляниною.

"Нахшон звичайний бізнесмен, не конфліктний. Думаю, що він тисячу раз пожалкував, що найняв криміналітет. Я думаю, що бізнесмен зник і навряд чи найближчим часом з'явиться в Україні", – розповідає Саакян.

У відеозвернені Нахшон підтверджує, що мав фінансові питання до Саакяна. Але розповідає, що на зустріч приїхав один, а Саакян – з братом Едмондом та людьми у камуфляжі та зі зброєю.

"Я почув погрози у свій бік. Зрозумів, що про фінансові питання ніхто не збирається розмовляти. Я злякався, збирався йти. Тут з'явилася ще одна група людей, які почали з братом Саакяна (Едмондом, – УП) сваритися. У цю мить я вже йшов. Далі не знаю, що там трапилося", – заявляє Нахшон.

За версією Саакяна, у його людей зброї не було. Сам він мав лише травмат, який "проти трьох автоматів та пістолета не танцює". Також Едмонд Саакян переконує: першими почали стріляти нападники, він ще не зробив і пострілу, а Олексій Вагнер вже лежав з вогнепальним пораненням. Проте, коли він відкрив вогонь у відповідь з карабіна брата, нападники почали розбігатися, каже Саакян.

Дії нападників Саакян вважає непрофесійними. І додає:поранив не 4-х, а 5-х, одного з них до лікарні не доставили. Друзі Саакяна припускають, що цей 5-й загинув. Але знайти підтвердження цьому автору не вдалося.

Під час розмови Саакян робить дві протилежні заяви.

Спочатку каже, що загиблі АТОшники потрапили на зустріч випадково. "Льоха (Олексій Вагнер, – УП)напросився випадково, Щука (Максим Іващук, – УП)приїхав випадково", – каже Саакян. При цьому згадує ще одного АТОшника, який також випадково опинився на місці інциденту в компанії друзів Саакянів – Дениса Буштрука.

Але пізніше пояснює, для чого на переговори приходять з силовою підтримкою: "Саме для того, щоб не було конфлікту. Це як є дві країни з ядерною зброєю. І вони вже одна в одну не стріляють. Вони заявили: ось ми, качки. Ми сказали: ми – АТОшники. Хлопці (АТОшнкии – УП) не брали участь в розмові, просто стояли в 5-6 метрах".

Щодо осіб нападників, Саакян переконує, що через свій стан (загалом він отримав 5 поранень, – УП) ще не зміг з'ясувати, хто вони. Місцеві журналісти припускають, що нападники могли бути з групи кримінального авторитета на прізвисько "Нарік".

"Я не знаю. Є речі, коли я маю приїхати до людини додому, на особистих контактах з нею поговорити. Телефоном він говорити не буде, ви знаєте цю публіку",– коментує Саакян версію нападу на нього людей "Наріка".

Пізніше близький знайомий Саакяна у розмові з автором розповів, що з "Наріком" таки спілкувалися:"Це не він, не його тема. Його люди такого беспрєдєлу не почали б. Це окрема невеличка група – десь до 15 осіб. З "Наріком" вони можуть іноді ситуативно працювати".

При цьому чомусь додав, що нападники "не є людьми Кошляка".

У відкритих джерелах можна знайти інформацію, що Михайло Кошляк у 90-х працював разом з "Наріком". А у 2015-му правоохоронці затримали Кошляка (разом з Геннадієм Корбаном) за підозрою причетності до вбивства офіцера СБУ у Волновасі. На той час Кошляк був помічником нардепа Бориса Філатова.

За даними ДТ, "Нарік" – це кримінальний авторитет Олександр Налекрешвілі (Петровський). СБУ також вважало, що Налекрешвілі входив до ОЗУ разом із Корбаном та Кошляком.

Також друг Саакяна запевнив автора, що Едмонд у гарних стосунках з Геннадієм Корбаном.

Поспілкуватися у лікарні з іншими пораненими учасниками конфлікту автору не вдалося – один відмовився, інші, за словами лікарів, на момент візиту автора були не в стані розмовляти.

"Двоє з них мають тяжкі поранення, лікарям вдалося стабілізувати їхній стан. Один залишається в тяжкому стані, другий у стані середньої тяжкості", – розповів заступник головного лікаря Юрій Скребець

Дивне поховання АТОшника

24 липня у місті Тернівка, що майже у 100 км від обласного центру, прощалися з колишнім бійцем 11-го батальйону 59-ї бригади Олексієм Вагнером. У мережі можна знайти статті з фото та сюжети місцевих та центральних телеканалів.

Однак на похованні екс-бійця 20-го батальйону 93 бригади Максима Іващука такої публічності не було.

25 липня з ним прощалися на Краснопольському кладовищі Дніпра. Місце для поховання обрали на ділянці для загиблих в АТО.

Автор став свідком, як людина в камуфляжі ледь не відібрала фотоапарат силою в одного з місцевих журналістів. Усіх попередили, що робити фото та відеозйомку заборонено, навіть з кількох десятків метрів. До "порушників" одразу підходили два чоловіки з вимогою видалити фото.

У підсумку лише одному інтернет-виданню вдалося зробити кілька фото. Не чекаючи закінчення поховання, журналісти поїхали з кладовища.

Серед присутніх на цвинтарі автор звернув увагу на кількох осіб – чоловіки переважно у чорному одязі та з невеличкими сумками. Увесь час вони наче охороняли периметр.

В багатьох чоловіків у камуфляжі, що прийшли провести Максима Іващука в останню путь, були шеврони 20-го батальйону, в якому той служив. Жоден присутній на кладовищі аж до поховання не оголосив промову по загиблому.

Це – найбільш дивне поховання АТОшника, на якому довелося побувати автору за більш ніж 3 роки.

Підозрюваний Лакіза: Я представляв інтереси Якова Давидова

Вдень 25 липня у Бабушкінському райсуді Дніпра зібралося біля десятка телекамер. Журналісти очікували на доставку одного з підозрюваних у нападі на АТОшників. Йому мали обрати запобіжний захід.

Навіть працівники сусіднього ресторану покинули роботу, щоб подивитися на нападника. У самому суді кілька десятків поліцейських. Підозрюваного Олександра Лакізу доставляють у супроводі спецпризначенців.

Під час судового засідання Лакіза виклав свою версію подій, яка кардинально відрізняється від раніше озвученої Едмондом Саакяном.

За словами підозрюваного, на зустріч він приїхав на маршрутці разом зі своїм знайомим. Зброї при собі не мали. Під час розмови він представляв інтереси Якова Давидова (громадянина Ізраїлю, який був партнером по бізнесу Едуарда Саакяна та Шолома Нахшона, – УП).

Натомість Саакян на зустріч прибув з братом та групою підтримки, загалом 7-8 осіб. Ті були в камуфляжі та зі зброєю, під час зустрічі вони стояли по периметру. А першим почав стрілянину Едмонд Саакян.

Свідчення Лакізи у суді: "Едмонд Саакян відійшов, дістав з багажника автомат і почав стріляти по нас. У мене поранення було, коли його люди почали стріляти по мені ззаду. Пішов перехресний вогонь.

Я ні в кого не стріляв. Сам отримав тяжке поранення в ногу. Після цього, тікаючи, я стріляв у напрямку, звідки вівся вогонь по мені. Я стріляв з якогось пістолету, який відібрав, коли його підставили мені в спину".

Слідчий у суді згадав про свідчення чотирьох осіб, які вказали, що Лакіза здійснював постріли з вогнепальної зброї у бік загиблих. Адвокати наполягали, що в протоколах допитів цих 4-х осіб не вказано, що Лакіза стріляв, натомість його упізнали як людину, яка була присутня на місці інциденту. При цьому самі захисники звертають увагу, що отвори від куль пістолету зафіксовані на "Тойоті", з-за якої прицільний вогонь вів Саакян. А в Лакізу та інших поранених влучали ззаду.

У самого Лакізи 4 поранення: три кулі калібру 5,45 та одна – від травматичного пістолету.

У підсумку суд визначив запобіжний захід у вигляді арешту без застави.

Банда Лакізи, яку правоохоронці відпустили

Під час допиту Лакізи в суді був момент, на який мало хто звернув увагу.

В анкетних даних підозрюваного було зазначено, що він був раніше судимий. Суддя з'ясував, що Лакіза був засуджений за другою частиною статті 263 КК "зберігання вогнепальної зброї". Суддя поцікавився, що це була за зброя: вогнепальна чи холодна?

"Вогнепальна. Цю зброю я знайшов. Я збирався її здати поліції. При цьому мене і заарештували", – після тривалої паузи відповів Лакіза.

У пошуках цього вироку у реєстрі судових рішень автор знайшов одразу чотири вироки, які були винесені Жовтневим судом Дніпропетровська в один день – 24 лютого 2016 року. Усі вони написані наче під копірку.

Обставини вилучення зброї у засуджених автор знайшов на офіційному сайті Нацполіції у Дніпропетровській області. У ньому йдеться, що в рамках оперативно-розшукових заходів правоохоронці затримали чотирьох осіб зі зброєю (автомат, пістолети, гранати, ножі, патрони), яких перевіряють на причетність до 10 кримінальних правопорушень.

Також у повідомлені поліції зазначалося, що усі затримані – раніше судимі.

Натомість у рішеннях суду всі четверо вже зазначені як раніше не судимі. Та й про інші злочини у рішенні суду не згадується.

"Обставин, що обтяжують покарання в судовому засіданні не встановлено", – йдеться у вироках.

Більше того, замість розгляду справи як організованої злочинної групи, яка скоїла ряд злочинів, справу кожного злочинця розглядали окремо, і лише один епізод – наявність зброї. Інші учасники судового процесу (адвокати, слідчі, прокурори) не оспорювали у суді обставини кримінального провадження. А обвинувачені свою провину визнали.

Це дало змогу усім чотирьом злочинцям отримати умовні терміни і вийти на свободу.

Підозрюваний Єльчищев: Я теж був в АТО

На вечір 25 липня до Бабушкінського райсуді Дніпра доставили другого підозрюваного – Станіслава Єльчищева. Дорогою до суду він втрачав свідомість. Того дня йому мали проводити чергову операцію, але відклали через суд. У тілі підозрюваного залишалася ще одна куля.

"П**да", – ємко Єльчищев охарактеризував свій стан адвокату. Після цього його знудило прямо у судовій залі. Десь за півгодини приїхала швидка.

Прокурор дав дозвіл повернути Єльчищева до лікарні, аби там знову визначили, чи у стані він брати участь у судовому засіданні. Лікарі вдруге підтвердили: може.

У суді з'ясувалося, що Єльчищев також був раніше судимий.

За нанесення удару гострим колючо-ріжучим предметом в область живота його засудили до 5 років позбавлення волі з випробувальним строком 3 роки. На час скоєння того злочину Єльчищев працював особистим охоронцем без офіційного працевлаштування.

Також підозрюваний заявив, що брав участь в АТО в районі Маріуполя. У 2015-му році служив в батальйоні особливого призначення "Полтавщина", пізніше мав увійти до розвід групи ЗСУ, але її так і не створили.

Статусу учасника бойових дій Єльчищев не має. Однак у суді адвокат надав документ, який підтверджує, що його підзахисний має право на статус УБД.

Автор звернувся до одного з командирів батальйону "Полтавщина" часів весни 2015-го року. Той розповів, що про бойовий досвід Єльчищева йому нічого не відомо.

"Відділ кадрів подав документи, їх ніхто не читав. Просто керівництво наполягало надати УБД усім, хто був у підрозділі. Де й у яких боях він брав участь, за що йому давати УБД, я не розумію. Якщо він тиждень провів в Краматорську, а потім перевівся з Кивою (радник міністра внутрішніх справ Ілля Кива, станом на вересень-2014 командир батальйону "Полтавщина", – УП) і творив там чудеса, то за що йому давати УБД? Може, він потім десь і воював", – розповів один з командирів батальйону "Полтавщина".

За версією слідства, під час інциденту Єльчищев вів вогонь з автомата.

Підозрюваний переконує, що автомат відібрав в АТОшників, що були з боку Саакяна, а постріл зробив рефлекторно під час падіння.

Сам Єльчищев отримав три поранення: два – кулі калібру 5,45, ще одна – резинова.

"Коли Саакян виходив з майданчику кафе, то сказав: "Все, потрібно їх валити". Саакян дістав зброю з машини, і вони всі почали діставати зброю. Я вихопив автомата Калашникова в людини, яка стояла поруч, і Саакян почав стріляти в мій бік. Коли ми стояли натовпом, то позаду мене стояли 2 людини. І Саакян почав стріляти у наш бік, де знаходилися його брат, його друзі, вони могли отримати поранення від Саакяна. Я впав вниз по сходах. І коли падав, рефлекторно затиснув курок.

Виходить, що Саакян – герой, а ми – злочинці. Але це не так. Я теж був в АТО, теж захищав громадян", – заявив Єльчищев у суді.

Натомість, прокурор Ігор Воробйов заявив журналістам, що у слідства є докази того, що Єльчищев на зустріч прийшов з вогнепальною зброєю і потім стріляв у бік загиблих.

Суд також вирішив заарештувати підозрюваного на 60 діб без можливості внесення застви.

"Невідомі" АТОшники інциденту

Прокурор та слідчі неодноразово згадували про свідчення 4 свідків подій. У суді за участі Єльчищева були озвучені два прізвища: Сергій Голтва та Денис Буштрук. Обидва були на зустрічі у групі осіб братів Саакянів.

Автору вдалося знайти обох.

Сергій Голтва від спілкування відмовився.

На його сторінці у ФБ вказано, що він працював в Нікопольському Об'єднані ветеранів АТО "Сектор Н". Також він має багато спільних фото з Саакяном та іншими учасниками інциденту. Судячи з його ФБ-активності, останнім часом Голтва був волонтером, допомагає 20-му батальйону.

Адвокат підозрюваних Геннадій Куліков під час судового засідання заявив: "Органами слідства не проводяться слідчі дії на предмет того, чи мали вони(чотири свідка, серед яких Голтва та Буштрук, – УП) на руках зброю, чи вони стріляли з неї? Виходячи зі свідчень Голтви, він з місця подій уїхав на авто("Субару", яке одразу після інциденту поліція намагалася розшукати, але знайшла покинутою в одному зі спальних районів міста, – УП), яке належить Едмонду Саакяну. Що він вивіз, органи досудового слідства не встановили.

Може, він вивіз зброю, яка була у них?"

На підтвердження версії наявності невстановленої слідством зброї, джерела автора вказують на поранення одного з "нападників": "У нього з ноги витягли дріб, хтось міг використовувати помпову рушницю, також є дані по використання пістолета Макарова".

Представники сторони обвинувачення підтверджують, що встановлено ще не всю зброю, яку використовували сторони конфлікту. Запевняють, що відповідна робота слідством ведеться.

Зв'язатися з Денисом Буштруком автору не вдалося. У себе на ФБ-сторінці він вказує, що працює в Міністерстві оборони. Про нього відомо, що він два роки служив в АТО, після контузії був демобілізований за інвалідністю. Під час подій 9 травня в Дніпрі був побитий поліцейськими.

Прохання близьких

Перебуваючи у Дніпрі, автор намагався зустрітися з близькими до учасників перестрілки людьми.

Лікар Олег Шаурін з центру, де проходив реабілітацію Олексій Вагнер, погодився розповісти про нього. Згадував його як сонячну людину з великим оптимізмом. Вагнер хотів розвивати власний бізнес – виробництво цукатів. При цьому був готовий безкорисно допомогти побратимам, зокрема, часто допомагав на будівництві реабілітаційного центру.

"Я б не хотів, щоб відчуття братерства і самих бійців використовували таким чином у майбутньому. Сам Саакян казав, що він їх запросив у камуфляжі – я думаю, щоб "обважнювали" ситуацію – в плані "серйозні люди прийшли, з ними потрібно обережніше розмовляти", – каже Шаурін.

Про позитивні якості свого чоловіка розповідає і дружина одного з "нападників", Давида Калашнікова. Вона переконує, що чоловік – людина релігійна, тому не міг взяти в руки зброю. Каже, що існує відео, на якому він на місці інциденту без зброї – але показати під час зустрічі з автором це відео не може.

Жінка вважає, що її чоловік не нападник, а постраждалий.

Але слідство та ЗМІ підтримують лише одну сторону – АТОшників.

"Я хочу, щоб діти пишалися своїм батьком. Щоб вони знали, що тато – гарна та порядна людина, релігійна людина. Він може тільки допомогти комусь. Ніколи в житті нікому нічого поганого не робив. Така людина ніколи в житті зброю в руки не візьме. Побачте й іншу сторону! (конфлікту, – УП)", – закликала дружина Калашнікова.

Під час розмови увечері п'ятниці дружина Калашнікова відмовилася показати автору закордонний паспорт чоловіка.

У понеділок стало відомо, що Калашніков зник з лікарні. За словами адвоката Кулікова, Давид повернеться в Україну після курсу лікування.

* * *

Єдине, в чому сходяться обидві сторони інциденту: економічне питання чомусь перетворилося на силове протистояння.

Водночас, інцидент в Дніпрі свідчить: сьогодні у конфліктних ситуаціях навіть середні бізнесмени готові вдаватися до силового вирішення. І для звичайних українців немає особливої різниці, – залучатимуть до цього АТОшників чи криміналітет.

Силова підтримка зі зброєю в руках повертає країну в 90-ті, коли економічні питання традиційно вирішували "калашами" та гранатометами.