Сила пропаганди. Як українці реагували на смерть Сталіна: Розсекречені спецповідомлення МДБ (фото)

Сталіна ховали за 4 дні після смерті – 9 березня. Весь цей час радянські спецслужби уважно збирали інформацію про реакції громадян в Українській РСР, - йдеться в матеріалі історика і журналіста Олександра Зінченка, передають Патріоти України.

У Києві траурний мітинг відбувся на площі Сталіна. Тепер це – Європейська площа. Сам пам’ятник Сталіну (він стояв на сходах біля філармонії) під час трансляції чомусь закрили величезним портретом. Уся площа далі аж до Хрещатику і схили парку – усе було заповнено людьми.

"…Безсмертне ім’я Сталіна завжди буде жити в серцях радянського народу і всього прогресивного людства…" - газета "Правда" цитувала урядове повідомлення.

31 рік Сталін був першою особою в СРСР. Незалежно від посад, які обіймала ця людина – усі основні рішення приймав Сталін. За три десятиліття СРСР дуже змінився. Селян – загнали в колгоспи. В містах – збудували тисячі підприємств. Згодом витіснення селян у міста повністю змінить структуру населення в СРСР.

Після війни СРСР здивував світ своєю ядерною програмою. А потім – успіхами космонавтики. Політика індустріалізації дозволила створити одну з найбільших армій світу і разом з Гітлером почати агресію в Центральній Європі. Потім, у 1941 році Сталін втратить цю армію і створить нову. Ця армія дозволила виграти у Другій світовій війні.

З’явився навіть новий архітектурний стиль. Потім жартівники називали "сталінський ампір" - архітектурою епохи РЕПРЕСАНСУ. Жартували вже після смерті Сталіна. Бо жартувати на цю тему було небезпечно.

Початок 1930-х скалічив долі від 3 до 4,5 мільйонів чоловік. Їх репресували як куркулів. Голодомор в Україні коштував життя майже чотирьом мільйонам людей. Ще близько 2 мільйонів померло від голоду в Росії і Казахстані.

Великий Терор – це 1 мільйон 700 тисяч репресованих. Більше 700 тисяч тоді розстріляли по всьому СРСР. Десятки тисяч були засуджені на смерть безпосередньо Сталіним в позасудовому порядку. На багатьох розстрільних списках стоїть особистий підпис вождя.

Депортації охопили майже три мільйони людей: українців, поляків, німців, корейців, кримських татар – більше 20 народів торкнулася ця політика Сталіна. 10 народів були виселені з місць свого проживання повністю. Повоєнна боротьба комуністичного режиму із національними рухами в Західній Україні і Балтійських республіках коштувала життя чи свободи майже мільйону осіб, які не хотіли визнавати себе радянськими громадянами.

Загалом більше 12,5 мільйонів було репресовано за три сталінські десятиліття. 7 мільйонів з них біло розстріляно чи вбито голодом. Більшість з цих 7 мільйонів – були українцями. Масштаб сталінських вбивств – це теперішнє населення 5 найбільших міст України. Київ, Харків, Одеса, Дніпро і Донецьк просто перестали б існувати. 7 мільйонів – це якби населення сучасного Львова збільшити у 10 разів. 7 мільйонів – це сукупне населення Литви, Лихтенштейна, Естонії, Ісландії, Чорногорії та Кіпру. Їх вбив Сталін.

Тепер помер він сам. І про все це не могли не говорити. А МДБ не могло не фіксувати цих розмов.

Поет Максим Рильській тоді сказав: "Не можу собі уявити, усвідомити цього не можу, що Його вже нема серед живих… Людина, яка знала усе – від мистецтва до деталей техніки! Ні, це незбагненно!"

А ось – слова письменника Андрія Малишка: "Втратили ми справжню, геніальну людину. Одне слово – СТАЛІН… І все".

Всі ці слова доносили радянські спецслужби до Москви. Це називалося "Спецповідомлення про реагування населення на Урядове повідомлення про смерть товариша Іосифа Вісаріоновича Сталіна".

Прибиральниця школи №19 міста Києва МАГУЗА сказала: "Сталін завжди просту робочу людину поважав. Коли мені в житті погано було, завжди думала "Ну, нічого, Сталін і про прибиральників подбає".

А так МГБ передає слова колгоспника МІНЧЕВСЬКОГО з села Сапогів Галицького району Станіславської області: "Сталін мудра була людина і багато турбувався про нас, селян. Я тільки за радянської влади став жити добре".

"Трудящі Радянського Союзу, усього світу, усе прогресивне людство знало і бачило у ньому непоборного борця за мир в усьому світі. Нам, радянським людям, Іосиф Вісаріонович Сталін був завжди зрозумілий і близький тому що його батьківська турбота, його діяльність, його творча праця доходила до серця кожного члена нашого соціалістичного суспільства. Він пішов, але справа його живе і буде жити у віках".Більшість відгуків в тих спецповідомленнях звучали приблизно однаково. Цитую головного механіка Львівського заводу №87 НОВІКОВА:

Спецповідомлення доносили про крайні прояви почуттів радянських громадян. Працівник Харківської селекційної станції КРИВОШЕЙ, заступник секретаря парторганізації харківського ж "Главенергозбуту" КАГАНОВИЧ, та лікар Житомирської лікарні ГУЗМАН "будучи нервово приголомшені повідомленням про смерть товариша Сталіна, під час виступу на мітингах раптово померли".

6 березня, о 20:40 курсант другого курсу Одеського військово-морського училища ФЕДОРОВ після критики за те, що читав книжку на траурному мітингу, заявив, що "я не безучасний і не ворог", вибіг на вулицю, кинувся під трамвай і був убитий.

8 березня о п’ятій ранку неподалік станції Запоріжжя на залізничних коліях було знайдено тіло комсомолки АЛЄКСЄЄВОЙ Марії Георгіївни. Алєксєєва залишила передсмертну записку із патріотичним віршем на смерть товариша Сталіна. "Причини смерті встановлюються".

"Нехай комуністи плачуть! Їм добре жилося, а нам нема чого плакати!" - ці слова робочого ГАНЧУКА агенти зафіксували у Запоріжжі.

Загалом у ті дні негативних коментарів смерті Сталіна було набагато менше, ніж висловів смутку і скорботи.

В селі Городище та місті Дзержинськ на Житомирщині були вкрадені траурні прапори. "Прийняті заходи до розшуку злочинців" - рапортувало місцеве МГБ.

6 березня учениця 7 класу Львівської школи №50 ОГОРИНСЬКА сказала під час підготовки до траурного мітингу: "Туди йому і дорога". Група обурених учнів у класі побила Огоринську.

Іще два повідомлення: У Старокостянтинові спецслужби вилучили весь наклад місцевої газети "Червона зірка" за 6 березня 1953 року. "В урядовому повідомленні про смерть товариша Сталіна допущено грубе спотворення. У прізвищі пропущена літера "Т". Вийшло – "САЛІН". "Ведеться розслідування", - повідомляло МГБ УРСР у Москву.

"Директор магазина в місті Станіславі КОТЛЯРСЬКИЙ у кінці виступу на мітингу працівників міськторгу заявив: "Наш любимий, дорогий ворог".

Про подальшу долю Котлярського і Розенблата не повідомлялося.На траурному мітингу у Херсонській міській лікарні секретар парторганізації РОЗЕНБЛАТ свій виступ закінчив криком "УРА!".