"Сила ракет, або Чого ніяк не збагне Путін", - політолог

Про це у своєму блозі пише політолог, професор Інституту досліджень миру (Осло) Павло Баєв, передають Патріоти України.

"Призупинення США Договору про ліквідацію ракет малої та середньої дальності 1987 року не стало сюрпризом, але все ж нанесло відчутного удару по міжнародним позиціям Росії.

Президент Дональд Трамп оголосив про намір вийти зі застарілої та все ще важливої угоди ери Холодної війни в жовтні, а на початку грудня в НАТО дали Росії 60 днів відтермінування, аби повернутись до виконання договору. Натомість Москва провела брифінг для іноземних військових аташе (США та союзники своєчасно відмовились брати там участь), на якому продемонструвала модель ракети 9M729, використання якої і називають порушенням договору. Це міг би бути перший крок до врегулювання кризи – якби Росія зробила це два роки тому. Але брифінг за тиждень до дедлайну повернення до умов договору виглядав не більш ніж пропагандистський трюк. Враховуючи це, Вашингтон запропонував Москві ще одне вікно в шість місяців, аби ліквідувати ракети 9M729 та пускові установки в спосіб, який потім можна буде перевірити. Затим США або анулюють призупинення договору, або остаточно вийдуть з нього.

Реакція-заперечування російських чиновників була передбачуваною. Російський МЗС пообіцяв належні відповідні заходи, а Кремль заявив, що оголошення адміністрації Трампа про призупинення «стало доказом» заповітного наміру США зруйнувати домовленості. А популярні російські експерти висловили напрацьовані спекуляції щодо можливих кроків, які Москва може прийняти у відповідь. Вони також вказали на низку добре розроблених російських проектів балістичних ракет, стверджуючи, що на фоні всього цього США пасе задніх. Припускаючи, що нові американські ракети не будуть розгорнуті в Європі ще багато місяців, Москва не продемонструвала ніякої зацікавленості в останньому раунді перемовин щодо порятунку постраждалого договору.

Російські заяви щодо дотримання Договору та заперечення будь-яких порушень здебільшого спрямовані на вразливих європейців, які направду засмучені крахом тих структур, що забезпечували їм звичну безпеку. Москва намагається надихнути європейських лідерів вплинути на Трампа. Та малоймовірно, що він відреагує на їхні прохання, а може навіть ще більше розсердиться на своїх союзників. НАТО досі солідарні в своїй позиції щодо кризи, а генсек Йенс Столтенберг успішно запобіг виникненню будь-яких розбіжностей. Тим не менш, Росія продовжує досліджувати кожну тріщину – в надії, що непримиренне бажання Європи збільшити витрати на оборону посилить трансатлантичну напругу.

Головною втратою для Росії в ході закінчення терміну дії Договору є провал у збереженні змістовного діалогу з США. Насправді інструкція президента Володимира Путіна своєму міністру іноземних справ Сергію Лаврову не ініціювати жодних нових контактів з США видає усю гіркоту цього передбачуваного фіаско. Комбінація старих угод і нових розмов щодо контролю над озброєнням, де Росія залучена як рівноцінний партнер США, являється однією з основ її міжнародного статусу «наддержави». Кремль не може довіряти пропозиції Трампа створити «значно кращий» договір і має працювати над тим припущенням, що термін дії нового Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь-2010, прийнятого командою Трампа у спадок від президента Барака Обами, закінчиться у 2021 році.

Демонтаж ключових колон системи контролю над озброєнням навряд чи прискорить гонку озброєнь хоча б тому, що Росія вже досліджує і розгортає нові збройні системи так швидко, як тільки може. Сенсаційна презентація Путіним «диво-ракет» минулого березня і стала тією подією, що довела нерелевантність старих угод і обмежень зі стримування російських спроб досягти військово-стратегічної переваги. І пропагандистська кампанія щодо передових російських гіперзвукових ракет триває нон-стоп. Але зараз Путін погрожує запустити у масове виробництво наземних надзвукових ракет середньої дальності так, наче Росія має більшу спроможність триматись у ракетній гонці, ніж мав СРСР на початку 1980-х. Плачевний стан російської космічної програми – яка колись була неабияким радянським досягненням, а сьогодні урізана та розідрана технічними поразками – уособлює деградацію старої індустріальної бази. Військово-промисловий комплекс не може існувати в ізоляції від стагнації в російській економіці та споживає ті ресурси, які могли би піти на стимули для підприємств, що виготовляють, приміром, літаки.

Нова реальність, яку Москва не в змозі зрозуміти, полягає у тому, що російська роль у глобальному ядерному питанні значно зменшилась порівняно з радянською ерою. Кремль просто не може збагнути, що торговельні перемовини з Китаєм можуть бути куди важливішими для США, ніж крах перемовин щодо контролю над озброєнням з Росією.

Дійти до якогось рішення в ході взаємних обвинувачень США і Росії у невиконанні зобов’язань Договору нині малоймовірно. У 1987 році Михайло Горбачов підписав цей договір, аби витягнути СРСР з непосильної для Союзу конфронтації зі Заходом. В той час як сьогодні режим Путіна переконаний, що така конфронтація є необхідною передумовою для продовження його власного існування. «Патріотична» мобілізація – це лише інструмент для обґрунтування економічного спаду Росії, відтак Москва активно виявляє бажання генерувати нові конфлікти. Попри це громадянське невдоволення досі збільшується, і недавнє опитування показало великий стрибок – уже 45% росіян у порівнянні з 28% минулого року відчувають, що країна йде в хибному напрямку.

Путін здається переконаний, що будь-який крок убік з його зухвалої позиції того, хто кидає виклик домінуванню США, буде виглядати – з боку росіян, західних противників і Китаю – як доказ його слабкості. Він не може повірити, що ракети більше не є ефективним політичним інструментом, його позерство справляє погане враження, а його блеф часто відкидається як те, що не відповідає реальності. Росія здобула кілька переваг, порушивши різноманітні правила міжнародної поведінки. Та вона, ймовірно, опиниться у страшенно невигідному становищі в середовищі жорстокої конкуренції, де багато звичних їй правил більше не застосовують. Росія з неабиякою пристрастю вкладалась у те, щоб підірвати режим контролю над озброєнням, і нині муситиме боротись з потенційно небезпечними наслідками."