"Трамп у погоні за російськими грішми", - розслідування історика Фельштинського

Російсько-американський історик Юрій Фельштинський в ексклюзивній статті для видання "ГОРДОН" дослідив зв'язки Бабеля з російськими високопосадовцями і бізнесменами, а також родиною президента США Дональда Трампа, передають Патріоти України.

"Михайло Бабель ніколи не планував бути відомим. Він усього лише хотів розбагатіти. Але й інші учасники групової фотографії, які знялися в похмурій Москві 2007 року, навряд чи думали в той момент про щось, окрім грошей. Ось ця фотографія. Зображені на ній люди сьогодні відомі всьому світу. Обмовлюся: відомими були всі, крім одного. А він, до речі, на фотографії найголовніший.

У погану погоду до Москви американців привела жага наживи, тобто бізнес. Сам Трамп уперше відвідав Москву в липні 1987 року. У своїх мемуарах він назвав цю поїздку екстраординарним досвідом, повідомивши, що зупинявся в "номері Леніна" у готелі "Националь" (багато років потому, у 2013 році, він зупиниться в готелі Ritz-Carlton у "номері Обами"). Трамп вів переговори із Держкомінтуристом СРСР про будівництво готелю класу люкс у центрі Москви. Радянські ЗМІ повідомляли навіть, що Трамп погодився взятися за реконструкцію готелю "Москва". Однак ці плани не було реалізовано.

У грудні 1996 року уряд Москви знову вів переговори із Трампом про реконструкцію готелів "Москва" і "Россия". Вартість проектів тоді оцінювали у $300 млн, але переговори не мали успіху, про що російські ЗМІ відрапортували у 1998 році, вказавши, що Трамп готовий був укласти в реконструкцію готелю "Москва" $200 млн, але в обмін претендував на 65% акцій готелю.

Окрім того, Трамп подумував про будівництво в Москві хмарочоса. Однак і тут йому не пощастило. Заступник мера Москви Володимир Ресін відмовив Трампу в дозволі на будівництво: "Ми не будемо будувати хмарочоси у сформованій частині міста. Ми не можемо перетворювати давнє сформоване місто на Мангеттен", маючи на увазі проект із будівництва 51–58-поверхового будинку на Новому Арбаті.

У 2004 році переговори поновили, але замість будівництва і реконструкції Трамп обговорював тепер "франчайзинг", тобто винятково продаж свого імені. Бренд Трампа у той час хотів отримати співвласник MosCityGroup Павло Фукс. "У мене була ідея назвати Trump Tower одну з веж, яку будували в "Москва-Сити", – Imperia Tower – але ми не дійшли взаємовигідної згоди", – розповідав в інтерв'ю газеті "Коммерсантъ" Фукс.

Річ у тім, що Трамп не планував укладати в Росію реальні гроші, а хотів отримати за свій бренд Trump 20–25% вартості проекту. Обсяг інвестицій у Imperia Tower оцінювали у $1,2 млрд. Виходило, що за "франчайзинг" Фукс мав виплатити Трампу $240–300 млн. Фуксу ціна здалася занадто високою.

Зсув окреслився тільки у 2007 році, причому з цього часу сім'я Трампа стала бувати в Москві настільки часто, що відстежити конкретні дні їхнього перебування в Росії досить складно. У 2008 році Дональд Трамп – молодший уточнив, що протягом останніх півтора року був у Росії шість разів, тобто літав туди раз на три місяці.

І якщо до першої поїздки періоду 2007–2008 років Трамп, за власною його заявою у Twitter у липні 2007 року, мав "рівно нуль інвестицій у Росію", то до останньої поїздки цього періоду, що стосується 3 червня 2008 року, коли Дональд-молодший виступив у Москві на конференції "Нерухомість у Росії", ситуація різко змінилася. Тепер, як зазначив Дональд-молодший на іншій конференції з нерухомості, у Мангеттені, – Manhattan real estate conference: "Росіяни зараз становлять непропорційно велику частку у багатьох наших активах... Ми бачимо, як великі гроші течуть до нас із Росії". Він додав, що "віддає перевагу Москві серед усіх інших міст світу".

Російські гроші в цей період Трампам були дуже потрібні. У 2004 році Трамп оголосив банкрутство своїх готелів і казино (Trump Hotels Resorts and Casinos), які включали три казино в Атлантик-Сіті й одне в Індіані. Це дало можливість Трампу позбутися заборгованості приблизно в розмірі $1,8 млрд. Через це банки тепер із обережністю ставилися до кредитування Трампа.

У 2010 році через підозри, що більша частина фінансування будівництва готелю Trump SoHo luxury hotel, закладеного у 2006 році, надійшла від підозрілої корпорації зі штаб-квартирою в Ісландії, проти Trump Organization подали позов у федеральний суд США. У позові стверджували, що гроші будівельної корпорації Трампа мали здебільшого російське походження і що росіяни менш педантичні щодо кредитування Трампа, тоді як традиційні кредитори мають із ним справу неохоче.

Принаймні із 2005 року агентом Трампа в Росії стає ще один виходець із Росії із сумнівною репутацією, засуджений у США і за кримінальною статтею, і за заподіяння каліцтв людині, і за фінансові махінації і зв'язки з мафією, шкільний приятель і партнер особистого адвоката Трампа Майкла Коена Фелікс Сатер. Його ім'я постійно сусідить і з Коеном, і з проектами Trump Organization (а тому він просто зобов'язаний стати одним із головних фігурантів цього розслідування, яке проводить Конгрес і комісія Роберта Мюллера).

Зокрема, у 2005 році Фелікс Сатер був у Москві і намагався реалізувати амбіційний план побудови Trump Tower на місці старої олівцевої фабрики на березі Москви-ріки, де розмістилися б готельні номери, кондомініуми й офісні площі. Було підписано протоколи про наміри, тривав аналіз площі приміщень. "Це була можливість розвідати перспективи міжнародного будівництва Trump Tower. Росія – одна з таких перспективних країн", – сказав багаторічний партнер Трампа у багатьох угодах Сатер.

У 2006-му Сатер відвідав Москву разом із дітьми Трампа – Дональдом-молодшим та Іванкою. На кілька днів вони зупинилися в готелі "Националь", щоб провести зустрічі з потенційними партнерами в будівельному бізнесі. "Укладаймо угоду тут і тепер!" – сказав під час цієї поїздки Сатер. Він писав пізніше, що під час цієї поїздки "влаштував для Іванки візит у кремлівський кабінет Путіна, де вона сиділа за столом, у кріслі".

Завдяки Сатеру Трамп вийшов також на Тевфіка Аріфа, колишнього радянського торгового представника із Казахстану, засновника будівельної компанії "Бейрок Груп", де Сатер був партнером. "Бейрок Груп" теж була в пошуку ділових можливостей у Росії. Сатер розповідав: "Ми розглядали дуже, дуже велику нерухомість у Росії, скажімо, на кшталт великих висотних будівель у Лас-Вегасі".

У 2007-му "Бейрок Груп" займалася потенційною угодою між Trump International Hotel і російськими інвесторами. Trump Organization обговорювала будівництво в Москві аналога 58-поверхового нью-йоркського хмарочоса Trump Tower і сподівалася продати ліцензії на використання бренда. Уже у квітні 2007 року було зареєстровано товарний знак Trump у сфері послуг, житлової, комерційної та готельної нерухомості.

Але, як і раніше, Трамп не планував будувати в Росії будівлі в буквальному сенсі слова. Член ради директорів Mirax Group Максим Темников уточнював, що Трамп готовий працювати в Росії лише на умовах "франчайзингу", а ця схема не влаштовувала його потенційних російських партнерів. "Наш ринок уже досить дорослий, і великі компанії на таку співпрацю не підуть. А інші гравці навряд чи влаштують Трампа".

Такої самої думки дотримувався комерційний директор Capital Group Олексій Бєлоусов: "Російський ринок нерухомості на іншому рівні розвитку – час "франчайзингу" втрачено", але багатьох можуть зацікавити напрацювання та досвід американської корпорації, а також інвестиції. "Для нашого ринку його прихід був би знаковим моментом, і за Трампом активніше потягнулися б кошти з Америки та Європи", – розмірковував Бєлоусов.

У листопаді 2007 року Трамп прибув до Москви як гість на Moscow Millionaire Fair, що відкрилася 22 листопада у Crocus Expo. На ярмарку Трамп займався просуванням і рекламою Trump Vodka вартістю $40–50 за пляшку. Її випускала американська компанія Drinks Americas Holdings. Але в Росії горілка не пішла, і вже у 2009 році її перестали випускати.

Генеральний бренд-менеджер компанії "Винэксима" Станіслав Кауфман (виробник горілки "Путинка") уточнював, що "ім'я Дональда Трампа ніяк не асоціюється з горілкою, це типовий іміджевий продукт, заснований на популярності бізнесмена в Америці. У Росії ж в основі споживання горілки лежить не питання іміджу або статусу, а ціла філософія, якої ніколи не зрозуміє американський виробник".

Утім, на "Ярмарку мільйонерів" у Москві Трамп познайомився із ще одним "корисним російським американцем" – вихідцем із Білорусі Сергієм Кукуцом (Siarhei Kukuts), більш відомим як Сергій Мілліан. Трамп відразу запросив його на кінські скачки до Маямі.

Мілліану тоді було 30 із гаком років, він здобув ступінь магістра у Мінському державному лінгвістичному університеті у 2000 році. Він не уточнював про себе, коли прибув до США і набув американського громадянства. У 2006-му в Атланті він заснував Російсько-американську комерційну палату (The Russian-American Chamber of Commerce) і перекладацьке бюро, а потім став брокером і працював із житловою та комерційною нерухомістю у Сполучених Штатах і за кордоном.

Мілліан підтримував тісні комерційні зв'язки між Росією і США, допомагав американським компаніям, зацікавленим у веденні бізнесу в Росії. У 2009 році його група звернулася до Конгресу США із проханням "підтримати необхідні політичні зміни, щоб оздоровити економічне середовище" та надати Росії статус партнера з постійними нормальними торговими відносинами зі США, статус PNTR (Permanent normal trade relations). Веб-сайт організації повідомляв, що вона сприяє співробітництву американців з урядом Росії, керівництвом російських регіонів, консульствами Росії, Торговою палатою Росії та керівниками корпорацій із країн СНД.

Мілліан допомагав Трампу "вивчати московський ринок" у пошуку потенційних інвестицій у нерухомість. "Пізніше, – розповідав Мілліан, – ми зустрілися в його офісі у Нью-Йорку, де він познайомив мене зі своєю правою рукою – Майклом Коеном. Це головний юрист Трампа, усі контакти йдуть через нього. Згодом зі мною підписали контракт на просування одного проекту в Росії і СНД. Можна сказати, я став їхнім ексклюзивним брокером".

Мілліан працював із російськими інвесторами, зацікавленими у придбанні нерухомості у США: "Ми офіційно підписали угоди із Richard Bowers & Co, Trump Organization і Related Group, які спільно мали надавати російським клієнтам послуги, пов'язані з комерційною, індустріальною, житловою нерухомістю. Узагалі, Трамп дуже позитивно ставився до росіян, тому що сприймав їх як своїх клієнтів. У багатьох його проектах брали участь люди з російськомовної діаспори. Наприклад, у Trump SoHo у Нью-Йорку брав участь Тамір Сапір (мільйонер, девелопер, виходець із Грузії, колишньої радянської республіки, він помер у 2014 році).

Востаннє Мілліан і Трамп розмовляли у 2008 році, але саме Мілліан став одним із джерел інформації, покладеної в основу так званого досьє Трампа, на підставі якого почали розслідування підозр про зв'язки Трампа із Росією і про компромат проти Трампа, наявний у розпорядженні Кремля і ФСБ.

У 2007–2008 роках переговори із Трампом вів ще один чоловік зі складною і неоднозначною біографією – власник Russian Land Ltd. Шалва Чигиринський. Народжений у Грузії бізнесмен був одним із найбагатших людей Росії. У 1995 році він уперше потрапив до списку найбагатших росіян, складений Інститутом вивчення реформ, і опинився в ньому на 15-му місці. За версією Forbes, статки Чигиринського на 2007 рік оцінювали в $1,6 млрд. 2008 року Forbes помістив його на 524-те місце у світовому рейтингу найзаможніших підприємців зі статком $2,3 млрд.

Шалва Павлович Чигиринський народився 1 липня 1949 року в Кутаїсі. Закінчив Перший московський медичний інститут імені Сєченова. Після закінчення навчання займався антикваріатом. У 1987 році переїхав до Іспанії, потім до ФРН, де жив два з половиною роки і займався ріелторською діяльністю. У 1989 році разом із німецьким підприємцем Івотом Штоком зареєстрував девелоперську компанію "СТ Груп". У 1997 році став головою ради директорів "СТ Груп". Компанія займалася будівництвом об'єктів нерухомості, переважно ділового призначення, у Москві.

У грудні 2004 року компанія "СТ Девелопмент", яка належала Чигиринському, виграла конкурс на вибір девелопера-інвестора для знесення готелю "Россия" і забудови району Москви Заряддя. У 2007 році Чигиринський перевів усі девелоперські проекти на баланс компанії Russian Land Ltd.

Паралельно з девелоперським бізнесом у 1990-ті роки Чигиринський почав займатися нафтовим бізнесом. У 1996-му він разом із British Petroleum створив компанію "Петролкомплекс" для розвитку мережі автозаправок у Москві під маркою BP. У 1999 році він став директором британської компанії Sibir Energy, що здійснювала проекти у сфері нафтопродуктозабезпечення. У 2000 році він зайнявся створенням "Московской нефтяной компании" (МНК) і того самого року став її президентом.

У січні 2001 року він став президентом Центральної паливної компанії, яка володіла Московським нафтопереробним заводом (МНПЗ), у 2003-му – генеральним директором, а у 2004-му – президентом ВАТ МНГК (головою ради директорів компанії був мер Москви Юрій Лужков). У 2010 році Шалва Чигиринський передав свої 23,3% акцій Sibir Energy "Газпром нефти".

Чигиринському належали вілли на Лазурному березі, колишня власність диктатора Заїра Мобуту, особняк Hugh House у Лондоні, вілла Maria Irina у Франції, готель "Советский" на Ленінградському проспекті в Москві, квартири в Романовому і Малому Патріаршому провулках у Москві і колекція із 50 годинників Фаберже.

На момент знайомства з Трампом девелоперські проекти Russian Land Ltd. Чигиринського містили знесення або реконструкцію готелю "Россия", забудову Заряддя, будівництво вежі "Россия" в "Москва-Сити", спорудження в Нагатинській заплаві культурно-ділового центру "Хрустальный остров" і багато іншого. Сам Чигиринський освоєння Нагатинської заплави визначав як "справу життя" – поряд зі зведенням хмарочосів у "Сити" і забудовою Заряддя.

Однак переговори Чигиринського із Трампом нічим не завершилися. У 2008 році, на тлі загальної світової кризи нерухомості, девелоперський бізнес Чигиринського зазнав низки невдач. Він позбувся низки своїх найбільших проектів у Москві: перестав бути інвестором спорудження вежі "Россия" і вийшов із проекту "Хрустальный остров". У листопаді 2008 року було зупинено будівництво амбітного 118-поверхового, 612-метрового (2000 футів), який мав розмістити приблизно 25 тисяч осіб, найвищого хмарочоса Європи, розпочате Чигиринським у вересні 2007 року. Проект оцінювали у $2 млрд.

На початку квітня 2009 року Sibir Energy оголосила про те, що подала позов у Високий суд Великобританії з наміром стягнути з Чигиринського $325 млн. У липні 2009 року Чигиринський опинився в центрі нових судових розглядів. Після того як закінчився строк погашення кредиту (3 млрд руб.), наданого "Внешторгбанком" компанії Russian Land, поручителем якого був особисто Чигиринський, Високий суд Великобританії наклав забезпечувальний арешт на девелоперські проекти, об'єкти нерухомості та навіть на особисту колекцію антикварних годинників Чигиринського. Того самого місяця Головне слідче управління ГУВС Москви запідозрило МНК і МНГК у несплаті податків на суму понад 600 млн руб. саме в той період, коли компаніями керував Чигиринський.

У серпні 2010 року Чигиринський утратив останній зі своїх великих девелоперських проектів у Росії – готель "Советский" на Ленінградському проспекті в Москві. А за фактом ухилення від сплати податків проти Чигиринського було порушено дві кримінальні справи. До того часу кредитори стали наздоганяти його власність і за кордоном. Зокрема, у межах висунутого проти нього позову на $400 млн він утратив віллу Marina Irina на Cap Martin і лондонський маєток Hugh House у престижному лондонському районі Belgravia. У 2009 році його статок оцінювали лише у $600 млн. Кількість судових справ проти Чигиринського, як і розпочатих самим Чигиринським, у різних країнах світу не піддається підрахунку, деякі з цих справ відкриті досі.

Через те, що над ним збиралися хмари, у березні 2009 року Чигиринський змушений був тікати з Росії спочатку до Англії, де подав на політичний притулок, потім до Ізраїлю, де набув ізраїльського громадянства, і, нарешті, до США, де оселився у відомому своєю впорядкованістю містечку Грінвіч-Віллідж у штаті Коннектикут.

Ще до виїзду з Росії він розлучився зі своєю дружиною Тетяною Панченковою, яка також мешкає тепер у Грінвіч-Віллідж. У листопаді 2012 року Панченкова обвинуватила свого колишнього чоловіка в різних знущаннях і побитті, що тривали протягом усіх 10 років їхнього спільного життя, і навіть у сексуальних домаганнях до власної дочки, вимагаючи компенсації $2 млн. У березні 2016 року Чигиринського заарештували, потім випустили під заставу $50 тис., 11 місяців він перебував під слідством.

На початку лютого 2017 року, незабаром після інавгурації президента Трампа, Верховний суд Коннектикуту всі обвинувачення, пов'язані з наругою над сім'єю, що ґрунтувалися на свідченнях дітей і колишньої дружини, із Чигиринського зняв. Однак уже 21 лютого проти нього було висунуто обвинувачення у фінансових і податкових порушеннях, і суд наказав Чигиринському надати Великому журі всю наявну в його розпорядженні фінансову документацію і відомості про всі свої рахунки і доходи.

Зі зрозумілих причин сьогодні про переговори із Чигиринським згадувати у Trump Organization не хочуть. В оточенні Трампа і без Чигиринського достатньо порушників законів із російським корінням.

Але повернімося до фотографії 2007 року. У холодній Москві Іванці Трамп і Бароновій вручили подарунки: шубки з найдорожчого звіра – шиншили. Потім почалися переговори. Про зміст переговорів ми знаємо мало.

Бабель народився 1962 року. У 1984-му він закінчив Московський інженерно-будівельний інститут імені Куйбишева за спеціальністю "інженер-будівельник" і протягом 30 років займався потім будівництвом у Москві, Московській області і регіонах. 2003 року він став першим заступником керівника, потім віце-президентом ВАТ "Компания "Главмосстрой" (або просто "Главмосстрой"). За деякими даними, із 2006 року він був уже президентом "Главмосстроя".

Дещо раніше, 1994 року, Бабель створив будівельну компанію "NBM-стройсервис", на базі якої 2006 року організував девелоперську групу NBM, і став особистим девелопером радянського розвідника, офіцера КДБ Шабтая Генріховича Калмановича, засудженого 1988 року на дев'ять років в Ізраїлі за шпигунство на користь СРСР. На волю він вийшов у березні 1993 року після наполегливих клопотань російської держбезпеки.

Повернувшись у Росію, Калманович став успішним бізнесменом – одним із лідерів Сонцевського ОЗУ, продюсером Земфіри, власником кількох баскетбольних клубів у Росії і Литві, зокрема жіночої баскетбольної команди "Спартак". Водночас Калманович був одним із лідерів фармакологічного ринку Росії, другом Япончика і Семена Могилевича. Бабель за часів Калмановича займався будівництвом. Зокрема, він побудував Калмановичу домашній офіс на вулиці Сергія Макєєва, створив інфраструктуру для жіночого баскетбольного клубу "Спартак", який базувався в підмосковному місті Видному, причому навіть перереєстрував у цьому місті свою компанію.

У 2000-х група NBM побудувала кілька житлових комплексів у Подольську і Красногорську, почала проникати в банківський бізнес. До 2008 року чинні структури NBM увійшли до складу акціонерів банку "Пересвет" і заволоділи приблизно 25% акцій банку. Власником додаткових 9,3% акцій банку того самого 2008 року став давній партнер Бабеля Амір Альмухаметов, який очолював дочірню структуру NBM "Глобинвестстрой".

Протягом наступних років банк "Пересвет" активно кредитував проекти свого акціонера. Зокрема, "Пересвет" фінансував будівництво котеджного селища "Седьмая миля" на Новоризькому шосе. "Пересвет" кредитував ще й будівництво житлового комплексу "Терлецкий парк" на сході Москви (будівництво цього об'єкта "Глобинвестстрой" розпочав у середині 2000-х років) і комплексу "Западные ворота столицы" (будівництво комплексу почали ще 2002 року).

2006 року партнером по будівництву стала дочірня структура NBM Бабеля ЗАТ "ИСК "Энбиэм", якій "Внешторгбанк" (ВТБ) Росії 2009 року відкрив для цього кредитну лінію на 5,5 млрд руб. (приблизно $180 млн). Увійти в цей проект, за словами Бабеля, його вмовив уряд Московської області "в обмін на певні умови". Влада погодила з бізнесменом збільшення обсягів будівництва, із яких його компанії діставалося "приблизно 120 тис. м² житла". Підприємець обіцяв, що весь комплекс буде добудовано "за півтора–два роки", проте комплекс так і не було введено в експлуатацію. 2007 року здали один із п'яти комплексів (хоча в реєстрі пайовиків, які вклали в будівництво гроші, зазначено 1200 осіб).

NBM був партнером компанії Rose Group (або RGI) у цілій низці проектів, наприклад, у проекті "Микрогород "В лесу" з будівництва 1,6 млн м² житла в Отрадному, у Красногорському районі. RGI придбала в Михайла Бабеля права на будівництво бізнес-центрів Dream на вулиці Щепкіна, Maya на вулиці Гіляровського, Media City на вулиці Академіка Корольова.

Окрім того, один із партнерів RGI, Борис Кузинець, придбав у Бабеля права на реконструкцію трьох кварталів на Різдвяному бульварі, де пізніше RGI планувала побудувати комплекс Chelsea на 263 тис. м². У липні 2007 року RGI повідомила інвесторам, що куплені компанією активи оцінюють у понад $190 млн. Михайло Бабель не тільки отримав гроші за продані активи, а й зберіг за собою 27% у проекті "В лесу" (їх було переоформлено потім на 18% частки в офшорній компанії Sucreti). І все це під егідою легендарного офіцера КДБ/ФСБ Калмановича.

Проте у співпрацю Бабеля з Калмановичем життя внесло непередбачені корективи: 2 листопада 2009 року, серед білого дня, у центрі Москви по Mercedes Калмановича відкрили вогонь із двох пістолетів-кулеметів. Калманович помер на місці. Його водія Петра Туманова було тяжко поранено. У машині вбитого оперативники виявили $1,5 млн, які не зацікавили тих, хто вчинив замах.

Не складаючи всіх яєць в один кошик, 2003 року Бабель став віце-президентом компанії "Главмосстрой", яка входить у структуру корпорації "Главстрой", що належала "Базовому елементу" Олега Дерипаски. Схоже, що і ця співпраця Бабеля ішла лінією російської держбезпеки. За свідченням Іскандера Махмудова, ділового партнера Дерипаски, останній, принаймні з кінця 1990-х, був агентом ФСБ, підписавши відповідні папери про згоду працювати на цю організацію. Згоду на співпрацю він змушений був дати через чинення на нього тиску та погроз із боку уряду і ФСБ відібрати бізнес. Такі самі папери підписав і сам Іскандер Махмудов.

Саме за лінією "Главмосстроя" Дерипаски Бабелю (коректно припустити, що співробітник Калмановича і Дерипаски Бабель теж є агентом ФСБ?) наказали запросити до Москви Трампа, його дітей, його девелопера Дезера і брокера Баронову, без якої Дезер, за свідченням очевидців, ніколи нікуди не їздив.

Біографія Баронової викликає багато запитань. 1989 року вона емігрувала з СРСР до США й опинилася в Айові, потім переїхала до Флориди, стала турагентом, потім брокером. 2004 року вона вже була співробітником Trump Organization, віце-президентом зі зв'язків із клієнтами у Trump Grande – дочірній структурі Trump Organization – і її було зображено з Трампом та його дочкою Іванкою на обкладинці журналу The women's City, де про неї вийшла стаття "Російська рука Дональда Трампа".

Водночас без зазначення дат вона пише у своїй біографії, що "служила культурним аташе в публічних дипломатичних органах російського уряду". Що саме мала на увазі Баронова і чи вона дійсно працювала на російський уряд – не дуже зрозуміло. Але посада "культурного аташе" в російських посольствах дуже часто була прикриттям для співробітників КДБ/ФСБ. Через це каламутна автобіографічна замітка Баронової наштовхнула деяких журналістів на припущення, що вона була офіцером радянської розвідки і є засланою з Росії шпигункою.

Професійна діяльність Баронової на посаді брокера не зменшила підозр, оскільки, на жаль Баронової, відома російська нелегалка Анна Чапман, яку розкрили у США і депортували в липні 2010 року на батьківщину, теж працювала у США під прикриттям брокера. Останній титул Баронової, здобутий нею 2008 року, – міжнародний посол міста Санні-Айлс Біч – того самого містечка, де Трамп продавав квартири в побудованих Дезером хмарочосах, за посередництва Баронової, російським клієнтам, лише наштовхував спостерігачів на думку, що після візиту до Москви Trump Organization створила схему для продажу квартир клієнтам із Росії.

Продажі ці йшли більш ніж успішно. Ось як описано справи компанії Дезера на сайті Dezer Development: "Компанію Dezer Development засновано 1970 року креативним новатором у сфері нерухомості Майклом Дезером. За участю його сина Джила Дезера, президента Dezer Development, за 45 років діяльності компанія розширилася і володіє унікальними стратегічними холдингами у Нью-Йорку, Флориді і Лас-Вегасі. 1985 року Дезери почали придбання готелів на узбережжі Південної Флориди. Сьогодні, володіючи 27 акрами узбережжя, Dezer Development є, можливо, найбільшим у штаті власником і забудовником прибережної зони. Більшість споруд призначено для переобладнання в люкс-кондомініуми, кондо-готелі, курортні та житлові комплекси середньої і високої поверховості. Широке визнання здобула та стрижнева роль, яку відома команда батька й сина відіграла у відродженні Санні-Айлс Біч, спорудивши дев'ять висотних кондо-готелів і житлових будинків класу люкс.

Портфоліо бренда Dezer Development також містить шість веж Trump Tower, Porsche Design Tower, житлові комплекси Armani/Casa. Викликавши безпрецедентний інтерес широкого кола місцевих, вітчизняних і закордонних покупців, плідні девелопери успішно продали понад 2700 одиниць нерухомості на суму понад $3,6 млрд.

На додаток до власності в Маямі-Біч, Дезери володіють значними площами у Нью-Йорку. Їхнє портфоліо становить понад 20 об'єктів площею понад мільйон квадратних футів".

Власне, жодної хитрості у схемі не було. Просто у Trump Organization й у брокерській конторі Баронової клієнтів не запитували про походження грошей. Будь-який посадовець або співробітник правоохоронних органів Росії, будь-який російський корупціонер або хабарник, не кажучи вже про численних російських бізнесменів, які заробляли гроші різними способами, законними чи незаконними, міг придбати квартиру в елітному комплексі Трампа, перевівши гроші за продаж із будь-якого особистого, ділового, офшорного, закордонного чи російського, свого або чужого рахунка.

Були випадки, коли з рахунків корпорацій і банків, без відома ради директорів цих корпорацій і банків, керівництво купувало собі квартири. А якщо і це з тих чи інших причин було небажано, гроші спочатку переводили на рахунок залученого в угоду американського адвоката, який служить додатковим буфером із відмивання грошей, а потім уже з американського рахунка адвоката переводили на рахунок власника нерухомості (Trump Organization або власника, який перепродає квартиру в "будинках Трампа").

Якщо російському покупцеві не вистачало грошей, і він не міг виплатити всю суму готівкою, але водночас готовий був заплатити половину або більше від вартості нерухомості, яку купує, йому надавали приватну позику рекомендованого Бароновою фінансиста. Ці рекомендації часто давав син Баронової, Георгій Баронов, який також був брокером у Флориді. Буквальним порушенням закону це не було, але поєднання брокерської діяльності та фінансування у США не практикували.

У цьому й полягала розгадка успіху Трампа під час роботи з клієнтами із країн із недорозвиненою ринковою економікою, чи то Trump Tower у Панамі або у Маямі. У п'яти побудованих ним хмарочосах у Маямі, за свідченням одного із брокерів, "росіяни" становили 50% мешканців (у Санні-Айлс і флоридському Голлівуді проживало приблизно 30 тисяч "русских"). У шостому хмарочосі з тих самих причин зосередилися "латиноамериканці" з Південної Америки.

У сучасному світі відмову від перевіряння джерела грошей під час купівлі нерухомості прирівнюють до пособництва у відмиванні грошей.

У звичайній ситуації найпростіше, звісно, було би звернутися по відповіді на всі запитання, які нас цікавлять, до самої Олени Баронової. На жаль, зробити це неможливо. 2014 року Баронова захворіла на рак (лейкемію). 2015 року вона померла. Розповідають, що Дональд Трамп відвідав важкохвору Баронову в лікарні і навіть оплатив її похорон. Утім, інші очевидці стверджують, що нічого цього не було. Місце Олени Баронової на посаді брокера у Флориді в системі Трампа посів її син Георгій Баронов.

Та ось опис ситуації із хмарочосами Трампа/Дезера іншого флоридського брокера з продажу нерухомості, зроблений у відповідь на мої запитання: "За нашими оцінками, у кожному будинку має бути щонайменше 300 мешканців, як мінімум половина – росіяни. Я би сказав, найдешевша [квартира] коштує $1,1 млн. Разом – п'ять будівель плюс нова будівля Porsche, на якій немає імені Трампа. Коли Олена Баронова була в лікарні, перед смертю, Трамп уже вів кампанію, однак він приїхав і відвідав її в лікарні одного разу, та був на похороні. І я чув, але не повністю впевнений, що це факт, що він оплатив частину медичних витрат чи похорон – одне з двох, не впевнений. Мені відомо, що Трамп має отримувати $5 [на день] за кожну бронь номера [у готелі]; усе це йде через систему бронювання.

Чесно кажучи, я не думаю, що він особисто веде багато справ із росіянами. У мене є друг, який був якось [у Маямі] із ним на банкеті (Пол О'Браян, власник Star Lights у Москві, чотирьох ресторанів у стилі американських закусочних 50-х років і ще двох висококласних ресторанів), – один із тих американців, які працюють у Москві. Він розповідав, що він [Трамп] був дуже зарозумілий і грубий, особливо до офіціанток і персоналу, а йому самому було весело.

Але я так розумію, що оскільки він президент, як і в разі з будь-яким іншим президентом, я думаю, потрібно бути дуже обережними, якщо копаєте дуже глибоко, тому що у цих людей у руках величезна влада, і краще мати з ними добрі стосунки, ніж погані".

Зрозуміло, для спорудження хмарочосів Дезеру початково потрібні були гроші. Ці гроші надавали банки. Тут треба звернути особливу увагу на історію взаємин Трампа та "Організації Трампа" з німецьким Deutsche Bank.

Із 1998 року Deutsche Bank видав компаніям Трампа $2,5 млрд кредитів, зокрема $125 млн було надано на реконструкцію нью-йоркського хмарочоса. У 2005 році Deutsche Bank видав Трампу $640 млн на будівництво хмарочоса у Чикаго. Комісійні банку мали становити $12,5 млн, але через кризу на ринку нерухомості та фінансову кризу 2008 року Трамп недоплатив банку $40 млн, пославшись на те, що криза – форс-мажорна обставина. Банк спробував судитися з Трампом, але останній подав зустрічний позов, вимагаючи від банку покриття збитку в розмірі $3 млрд. Адвокати Трампа стверджували, що банк теж був винен у фінансовій кризі.

Із аргументами Трампа суд не погодився, але змусив Deutsche Bank реструктурувати кредит. Термін кредиту також було продовжено й у 2012 році, на нових умовах, позику було погашено. Після цього для кредитного підрозділу Deutsche Bank Трамп перетворився на persona non grata. Не працюють із Трампом через кілька оголошених ним банкрутств Citibank, JPMorgan Chase і Morgan Stanley. Банкірам Goldman Sachs теж "вистачає розуму не братися за операції, які стосуються Трампа", як сказав у інтерв'ю Wall Street Journal колишній топ-менеджер цього банку.

Але для підрозділу приватних клієнтів (private banking) того ж Deutsche Bank Трамп залишився цінним клієнтом. Цей підрозділ у 2012–2015 роках видав Трампу нові $300 млн. $170 млн було надано на будівництво готелю у Вашингтоні, $125 млн – на будівництво в Маямі. Утім, ані банк, ані Трамп не надають точної інформації про позики Трампа, і відомості про суми взятих грошей сильно різняться. Є навіть припущення, що кредит Deutsche Bank міг перекупити "Внешэкономбанк" Росії, щоб мати ще одну можливість тиснути на Трампа або, навпаки, винагороджувати його за ті чи інші поступки Росії.

Зокрема, зустріч зятя Трампа Джеральда Кушнера і Сергія Горькова, випускника Академії ФСБ 1994 року, офіцера ФСБ і директора "Внешэкономбанка" (ВЕБ) у грудні 2016 року у Вашингтоні, незабаром після перемоги Трампа на президентських виборах, могла бути присвячена ще й особистим фінансовим питанням сім'ї Трампів, зокрема проблемам старих і нових позик.

Треба звернути особливу увагу на російське відділення Deutsche Bank. 12 травня 2006 року банк опублікував повідомлення про те, що керівниками російського відділення банку призначають Іллю Щербовича і Ніколаса Джордана. У ньому, зокрема, ішлося, що Щербович до цього часу пропрацював у банку понад 10 років і був залучений до численних угод злиття і поглинання, до яких було залучено Deutsche Bank Росії, зокрема:

"Був радником під час продажу "Газпромом" 10,74% акцій "Роснефтегаза" і під час купівлі "Сибнефти" за $13 млрд; організував консорціум покупців для придбання 34,5% Магнітогорського металургійного комбінату через приватизацію і пряме придбання в ПАТ "Мечел", консультував Федеральний фонд держмайна РФ під час приватизації 7,59% "Лукойла"; консультував найбільшого виробника соків АТ "Мултон" під час продажу його активів компанії Coca-Cola [...]. На рахунку Щербовича також створення найбільш просунутої команди на російському ринку акціонерного капіталу (ECM), яка брала участь у низці первинних публічних пропозицій (IPO) російських компаній як на вітчизняних, так і на західних біржах. Зокрема, IPO телекомунікаційної компанії "Комстар-ОТС" і найбільшої російської клієнтоорієнтованої приватної компанії АФК "Система", а також IPO гігантського оператора супермаркетів "Седьмой континент" і виробника соків ТОВ "Лебедянский".

Джордан працював у Deutsche Bank із 1996 року. Випускник Бостонського університету, він провів 10 років у Chemical Bank у Нью-Йорку, перш ніж очолити діяльність Deutsche Morgan Grenfell у Росії у 1997–1999 роках. У той час Morgan Grenfell Securities опинилася в п'ятірці найкращих російських брокерів і була провідним гравцем на місцевих валютному і фінансовому ринках. Джордан має великий досвід у виведенні російських компаній на міжнародні ринки капіталу, а також супроводжував найбільші злиття та поглинання в Росії. "Ілля і Ніколас заслужено мають репутацію провідних інвестиційних банкірів на ринку Росії. Вони стануть важливим надбанням банку, тоді як ми продовжуємо розвивати інвест-банкінг і зміцнюємо свою присутність на ринку", – сказав Чарльз Раян, глава регіональних підрозділів і головний виконавчий директор групи Deutsche Bank у Росії".

З описаного випливало, що російські операції Deutsche Bank до 2006 року стали найважливішою ланкою його діяльності, а німецьке керівництво банку зобов'язане було враховувати інтереси Росії.

У травні 2008 року до Трампа у США для переговорів приїжджав співвласник AFI Development, російський бізнесмен Лев Леваєв. Подробиці переговорів невідомі. Як повідомила представник AFI Development Наталія Іванова, домовленостей про спільні проекти в Росії досягнуто не було. Однак 3 червня 2008 року, у розпал фінансової кризи у США, на саміті "Нерухомість у Росії", організованому в Москві Інститутом Адама Сміта, Трамп-молодший виступив із головною доповіддю про плани щодо будівництва елітного житла і готелів у Москві, Санкт-Петербурзі та Сочі. Він додав, що криза на американському ринку нерухомості змусила багатьох інвесторів шукати проекти в інших країнах, і тому за півтора року він побував у Росії вже шість разів. "Організація Трампа" не розглядає зараз будівельних проектів у США, уточнив Трамп-молодший, а займається винятково закріпленням бренда на світовому ринку.

До "світового ринку" належали в той період девелоперські проекти в Панамі, Сеулі, Гонолулу, Стамбулі, Домініканській Республіці, Дубаї та Росії. "Коли ми заявили про вихід на ринок Панами, – сказав Трамп-молодший, – ціни на нерухомість одразу збільшилися на 25%". Одночасно "на тлі стагнації ринку нерухомості США в Росії останнім часом наявне майже 50-відсоткове зростання вартості квадратного метра, що для мене стало одкровенням", – зазначив Трамп-молодший.

Незрозуміло, чиїм коштом літав до Москви Трамп-молодший і чи отримував він уже 2008 року гроші від якихось російських структур, зокрема за виступ у Москві на конференції з нерухомості. Є підстави вважати, що гроші він отримав. Річ у тім, що 11 жовтня 2016 року Трамп-молодший отримав $50 тис. за участь у конференції в Парижі. Цю конференцію організував маловідомий і відверто прокремлівський Центр політичних і закордонних справ (CPFA), і в ній брала участь відома сирійська політична активістка, пов'язана з Росією, – Ранда Кассіс. На конференції обговорювали шляхи співпраці США з Москвою для припинення громадянської війни в Сирії. Ось що повідомляла про це 2 березня 2017 року газета Wall Street Journal:

"Дональд Трамп – молодший звернувся до присутніх за вечерею в готелі "Рітц" у Парижі 11 жовтня. Зустріч організував Центр політичних і закордонних справ (CPFA). Його президент Фаб'єн Боссар і його дружина Ранда Кассіс, уродженка Сирії, співпрацювали з Росією в її прагненні покласти край громадянській війні в Сирії. [...] У грудні Боссар формально номінував російського президента Володимира Путіна на Нобелівську премію миру. Кассіс стоїть на чолі політичної фракції, яку підтримує Росія у переговорах щодо Сирії. Подружжя стверджує, що не представляє Росії і цілком зосереджене на припиненні конфлікту. [...] Трамп-молодший, мабуть, отримав не менше ніж $50 тис. за виступ у Парижі від Центру політичних і закордонних справ (CPFA). The Wall Street Journal звернулася із запитом до "Організації Трампа", і там не спростували інформації про цю суму".

"Дональд Трамп – молодший уже понад 10 років виступає на ділових конференціях на різні теми, зокрема ділиться своїм підприємницьким досвідом, дає кар'єрні поради", – сказала Аманда Міллер, віце-президент компанії з маркетингу. Агентство, яке називається All American Speakers, на своєму веб-сайті вказує Дональда Трампа – молодшого серед своїх клієнтів і повідомляє, що мінімальна плата за його участь у заході становить $50 тис. Люди, які брали участь у заходах французького експертного центру, кажуть, що там часто готові платити доповідачам на 20–30% більше від їхньої звичайної ставки. Місіс Кассіс [...] регулярно відвідує Москву для координації політики з російським МЗС, стверджують арабські та європейські чиновники.

В інтерв'ю місіс Кассіс говорила, що в жовтні [2016 року] в розмові з Трампом-молодшим вона наголошувала на необхідності співпраці США і Росії для вирішення сирійського конфлікту. Вона також повідомила, що передала точку зору містера Трампа російським дипломатам під час її наступних візитів до Москви.

Містер Боссар заявляв російським державним ЗМІ, що потрібно визнати зусилля пана Путіна, які він докладає для завершення сирійської громадянської війни і боротьби з міжнародним тероризмом. "Я впевнений, президент Путін заслужив це. Він єдиний, хто по-справжньому бореться з тероризмом", – сказав Боссар "РИА Новости" щодо Нобелівської премії миру.

Зрозуміло, що нічого незаконного в отриманні грошей за виступ у Москві не було. Але тому, що ці гроші зазначено в податковій декларації Трампа-молодшого за 2008 рік і не приховано від комісій Конгресу і Роберта Мюллера, які займаються розслідуванням, зокрема, і фінансових зв'язків Трампа з Росією. Утім, той факт, що в розпал передвиборчої кампанії свого батька у США Трамп-молодший заради $50 тис. полетів до Парижа зустрічатися з проросійськими сирійськими діячами, свідчить і про жадібність Трампів, і про їхню політичну нерозбірливість. Із погляду Кремля та ФСБ, син майбутнього президента США, який брав участь у проросійській нараді в Парижі за плату в розмірі $50 тис., ставав легко вразливим для шантажу кандидатом у завербовані агенти.

2008 року найбільший інтерес для Трампів становило будівництво готелів за принципом кондомініуму під брендом Trump International Hotel & Tower. "Москва – це найбільш ідеальний ринок, і саме тут ми маємо бути", – заявив Трамп-молодший. Він наголосив, що, на відміну від Нью-Йорка, у центрі російської столиці ще достатньо місця для реалізації масштабних проектів. "Ми хочемо прийти в Росію тільки зі знаковим проектом", – зазначив він і додав, що Трампи проводили зустрічі з низкою девелоперів у Росії, відмовившись, однак, їх назвати: "Жодних домовленостей поки що не досягнуто, тож про це поки рано говорити", – сказав він.

Оскільки Трамп пропонував тільки "франчайзинг" і готовий був надати місцевим партнерам тільки своє гучне ім'я в обмін на 20–25% вартості проекту, а не фінансування будівництва, зрушити з мертвої точки було важко: російські девелопери зацікавлені насамперед у кредитах на будівництво, а не в імені Трампа. Не дивно, що Трамп-молодший так і не зміг назвати обсяг планованих Трампом інвестицій у новий ринок. Вільних грошей у Трампа, як і в усіх інших американців, у той період не було, і Трамп планував не вкладати гроші, а навпаки, продовжувати отримувати їх із Росії.

Російські девелопери ставилися до Трампа насторожено. "Не факт, що в Росії буде така ж реакція на цей бренд", як і в Америці, де за марку Трампа переплачували 20–30% вартості житла", – зазначив член ради директорів Mirax Group Максим Темніков. Такої самої думки дотримувався комерційний директор "Капитал груп" Олексій Бєлоусов: "Для російських компаній ціна цього імені не очевидна: навіть стандарти якості, розроблені Дональдом Трампом, доведеться погоджувати з урахуванням чинних у Росії ГОСТів". Керівник BBDO Branding Турхан Махмудов уважав, що бренд Trump поки відомий у Росії дуже вузькому колу людей, тому зможе надати додану вартість лише об'єктам, спрямованим на бізнес-аудиторію.

Але навіть серед американців бренд Трампа в ті роки, найімовірніше, утрачав популярність. Якщо 2004 року ця торгова марка посідала сьоме місце після Apple, Google, Target, Starbucks, Pixar і Amazon.com, то 2005-го – 24-те місце, а 2006-го – 48-ме. Ось те скептичне тло, на якому Трамп і далі шукав можливостей для виходу на російський ринок нерухомості із брендом Trump, оскільки російські гроші були єдиним надійним джерелом припливу капіталу.

Незабаром після виступу Дональда-молодшого у Москві на конференції з нерухомості Трамп продав за $95 млн російському мільярдерові й колишньому співвласнику "Уралкалия" Дмитрові Риболовлєву флоридську віллу в Палм-Біч (Palm Beach), куплену 2004 року за $41,4 млн. Трамп інвестував, згідно з деякими публікаціями, до $25 млн у реконструкцію вілли. Однак є й інші публікації – про набагато менші інвестиції. Документи про продаж вілли Риболовлєвим було підписано 15 липня 2008 року. "З метою оподаткування суму угоди визначено в розмірі $95 млн", – свідчила купча на будівлі загальною площею 62 тис. квадратних футів і ділянкою розміром 6,26 акрів (2,535 га). Вілла була розташована за адресою 515 North County Road, і її придбав Риболовлєв на траст, оформлений на його дружину Олену Риболовлєву та доньку Анну.

Це була дуже дивна купівля. Не проживши у цій віллі жодного дня, Риболовлєв у березні 2016 року дістав дозвіл на знесення всіх будівель, того самого року за додаткові $234 тис. усе зніс, розділив ділянку на три і виставив їх на продаж. Поки що він продав тільки одну з них за $34 млн. Мабуть, продано було найкращу ділянку. Усі три мали вихід до моря. Але довжина узбережжя на проданій ділянці була 52 метри, тоді як на двох інших – по 46 метрів, і вона становила 2,72 акрів, тобто значно більше ніж третина від загальних 6,26 акрів.

Відносини з Трампом у Риболовлєва, незважаючи на клопоти з віллою, залишилися чудовими, хоча Риболовлєв, здавалося б, мав усі підстави бути незадоволеним купівлею. Літаки їхні неодноразово опинялися на одних і тих самих злітних полях, хоча Трамп спростовував факт наступних зустрічей із Риболовлєвим.

Особливі взаємини у Трампа склалися із батьком і сином Агаларовими, Арасом та Еміном. 2013 року Арас Агаларов, так і не реалізувавши спільних із Трампом будівельних проектів, отримав у Трампа ексклюзивні права на проведення в Росії та СНД конкурсу "Міс Всесвіт" із бюджетом у розмірі $20 млн. Власником конкурсу була компанія Miss Universe Inc, яка належала Трампу і телекомпанії NBC.

У листопаді 2013 року Трамп особисто прибув до Москви для проведення конкурсу в підмосковному концертному залі Crocus City Hall, який належав Агаларову. Трамп планував під час того приїзду зустрітися навіть із Путіним, проте російський президент в останній момент скасував зустріч, надіславши в подарунок Трампу скриньку і лист. Попри це, часу даремно витрачено не було. Герман Греф, який обіймав у минулі роки різні високі державні посади, зокрема посаду керівника "Сбербанка России", організував Трампу зустріч із десятком великих російських бізнесменів. "Я називаю це "мій вік-енд у Москві", – згадував Трамп у вересні 2015 року. – "Я був із людьми вищого рівня: і олігархи, і генерали, і вищі чини з уряду. Я не можу вдаватися до подробиць, але скажу, що я зустрічався з найважливішими людьми, і ставлення [до мене] було екстраординарне".

Трамп отримав за конкурс "Міс Всесвіт" проплати на суму $12,2 млн. Емін Агаласов отримав завдяки конкурсу можливість прославитися як ведучий. І ще Емін прославився тим, що запросив до Трампа в готельний номер п'ять повій. Що сталося далі – залишається за кадром. За одними відомостями, вони увійшли в номер Трампа. За іншими – ні. Але очевидно, що Трамп залишився витівкою Еміна задоволений і претензій до нього не мав: "Я провів чудовий вік-енд із вами та вашою родиною. Ви виконали ФАНТАСТИЧНУ роботу. Трамп-Тавер-Москва – наступна. ЕМІНЕ, було ВАУ!" – писав Трамп у Twitter 12 листопада 2013 року. "Відмінно провели час. Трамп-Тавер-Москва – зробімо це!" – відповідав Емін.

У листопаді 2013 року в Москві Трамп знову обговорив з Арасом Агаларовим питання щодо будівництва в Москві того самого аналога 58-поверхового хмарочоса. Це була третя після 2004-го і 2007–2008 років спроба американського бізнесмена вийти на російський ринок нерухомості. "Плани щодо створення бізнесу в Росії у мене є. Зараз я веду переговори з кількома російськими компаніями про створення такого хмарочоса", – повідомив Трамп в інтерв'ю 9 листопада 2013 року. Учасників переговорів і вартість проекту Трамп назвати відмовився. Утім, у Crocus Group підтвердили, що, "імовірно, вежа з'явиться у межах забудови другої черги Crocus City у підмосковному Красногорську".

"У Crocus Group є ділянки в Красногорську неподалік від виставкового центру. Але документів і містобудівних рішень за проектом хмарочоса поки немає", – повідомляли в уряді Московської області. Формально у Московській області можна було будувати будинки не вище за 17 поверхів, а з 1 січня 2014 року – не вище ніж дев'ять. Але чиновники наголошували, що в окремих випадках допускали винятки.

Crocus Group, яку заснували у 1989 році, була одним із найбільших девелоперів у Росії та на 100% належала Арасу Агаларову, власнику найбільшого в Росії торгово-виставкового та ділового центру Crocus City, де Трамп щойно провів конкурс краси. Група володіла також торгово-розважальним комплексом Vega, "Крокус-банком" та мережею гіпермаркетів "Твой дом". Обсяг держконтрактів, укладених групою у 2009–2012 роках, становить 131 млрд руб. (приблизно $4 млрд). 2012 року віце-президент групи Емін Агаларов оцінював річний виторг у розмірі $700–800 млн.

Однак із мертвої точки зрушити проект не вдавалося, незважаючи на наявну зацікавленість сторін. Тоді у січні 2016 року (за повідомленням газети Washington Post від 28 серпня 2017 року) Майкл Коен, за порадою і проханням Фелікса Сатера, який працював над угодою як посередник, звернувся безпосередньо до Путіна (написавши e-mail прес-секретареві Путіна Дмитрові Пєскову). Сатер запропонував написати Путіну, тому що, на його думку, заплановане масштабне будівництво Трампа в Москві потребує схвалення російського уряду.

Пєскову Коен, зокрема, писав: "Останні кілька місяців я працював із російською компанією над проектом будівництва Trump Tower у Москві, у "Москва-Сити". Не вдаючись до зайвих подробиць, скажу, що переговори між двома сторонами зайшли в глухий кут. Оскільки цей проект дуже важливий, я наполегливо звертаюся по вашу допомогу. Я наполягаю, щоб хтось, можливо ви, зв'язався зі мною для обговорення деталей та організації зустрічей із зацікавленими особами. Заздалегідь дякую вам за сприяння та з нетерпінням чекаю на швидку відповідь".

Як повідомила Washington Post, "Коен заявив слідчим комісії Конгресу, що операцію планували як ліцензійний проект, у якому московська будівельна компанія I.C. Expert Investment Co. платила би Трампу за право використовувати його ім'я. Коен розповідав, що він тричі обговорював угоду з Трампом, і Трамп 28 жовтня 2015 року підписав із компанією протокол про наміри. За його словами, компанія Трампа навіть почала розглядати архітектурні проекти й обговорювати фінансування. Однак проект заморозили "з ділових міркувань", коли урядового дозволу так і не отримали.

Повірити в те, що говорить Коен, дуже важко. Трамп почав виборчу кампанію у червні 2015 року. До січня 2016 року він лідирував у опитуваннях про кандидатів від Республіканської партії. Коен спільно зі Сатером та іноземними партнерами вів переговори щодо будівництва Trump Tower у російській столиці з вересня 2015-го і до кінця січня 2016 року, у той самий час, коли Трамп проводив активну президентську кампанію. В одному зі своїх e-mail Коену Сатер писав, що він може залучити Путіна до підтримки проекту і цим сприяти президентській кампанії Трампа. "Наш хлопець може стати президентом США, ми можемо це організувати. Я залучу всю путінську команду до цієї справи, я організую цей процес", – писав Сатер у листопаді 2015 року в e-mail.

Як саме Сатер залучав "путінську команду", поки ще невідомо. Але відомо, що Володимир Григорович Хайкін (1958 року народження, закінчив 1980 року Московський інженерно-будівельний інститут імені Куйбишева за спеціальністю "містобудування" – той самий інститут, де навчався Михайло Бабель), який із 2008 року був першим заступником керівника департаменту міського будівництва міста Москви, заявив у розпал президентської кампанії: "Ми вклали в Трампа стільки грошей, що він не має шансу програти".

"Майкл Коен був єдиним членом "Організації Трампа", із яким я обговорював цей проект", – продовжував Сатер, підкреслюючи цим ступінь довіри, який є між ним і Коеном. Не випадково дещо пізніше чергова ініціатива Сатера, пов'язана з поданням "Мирного плану Артеменка" президентові Трампу, знову йшла через Коена, який запропонував передати проект генералу Майклові Флінну, тоді ще раднику президента з національної безпеки.

Михайло Бабель, звичайно ж, був птахом меншого польоту, аніж Сатер, але і він намагався піднятися ієрархічною драбиною і наблизитися до глави держави. 1997 року Бабель став дійсним членом Академії економічних наук і підприємницької діяльності Росії, доктором комерції. 2007 року він здобув диплом про юридичну освіту із МДУ імені Ломоносова. 2008 року Бабель "із відзнакою" закінчив Російську академію державної служби при президентові Російської Федерації, та ще й став "Почесним будівельником Росії" та "Почесним будівельником Москви".

Усі ці роки "почесний будівельник" Бабель займався крадіжками і шахрайством в особливо великих розмірах, причому злодійські схеми Бабеля і способи викрадення грошей на ступінь "доктора комерції", безумовно, тягнули. 27 листопада 2016 року Бабеля було заарештовано і поміщено в СІЗО міста Можайська, де він просидів п'ять місяців. Проти нього було висунуто обвинувачення в шахрайстві в особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 159 КК РФ, до 10 років) на загальну суму щонайменше 21,6 млн руб., хоча формальні обвинувачення були дрібницею порівняно з реальними крадіжками.

Бабеля підозрюють в організації так званих подвійних продажів. Наприклад, у житловому комплексі "Терлецкий парк" на Новогірєєвській вулиці було укладено 300 договорів про пайову участь, а квартир було 72. 2012 року компанія Бабеля уклала "договори з покупцями квартир у житловому комплексі, який будують "поблизу села Марфине Одинцовського району Підмосков'я". Пайовики заплатили гроші, плюс до цього Бабель ще 2009 року, як уже було згадано, отримав на цей проект кредит "Внешторгбанка" у розмірі 5,5 млрд руб., але будинків побудовано так і не було.

У травні 2015 року міська прокуратура Одинцовського району повідомила про порушення кримінальної справи проти віце-президента корпорації "Союз-Возрождение" та президента ЗАТ "ИСК "Энбиэм" Бабеля за статтею "шахрайство в особливо великому розмірі" за фактом подвійних продажів у житловому комплексі "Западные ворота столицы". За даними уряду Московської області, на травень 2015 року кількість невиконаних договорів у житловому комплексі "Западные ворота столицы" становила понад 1400.

Механізм шахрайства пояснила газета Moscow Post 14 лютого 2017 року: "Як йому це вдавалося? А дуже просто. Завдяки чиновникам, із якими, вочевидь, у Михайла Бабеля були дуже добрі зв'язки. Наприклад, коли в "Союз-Возрождение" відчули недобре, то будівельні чиновники, замість вжиття заходів, умовляли керівництво корпорації сприяти Михайлу Бабелю в отриманні кредитів ВТБ. Виходить, що чиновники, найімовірніше, були на паях і сприяли Михайлові Бабелю в його махінаціях. І не за красиві очі, звісно. З огляду на будівельний розмах Бабеля можна уявити, скільки чиновників він міг підмазати".

Наприкінці 2016 року термін тримання Бабеля під вартою було продовжено до 14 березня 2017 року. У середині березня термін було продовжено ще раз. Однак 27 березня Московський обласний суд частково задовольнив апеляцію Бабеля, постановив випустити бізнесмена-банкіра-будівельника з-під варти під заставу в розмірі 10 млн руб. Незабаром після звільнення, у квітні, Бабель із дозволу слідства виїхав за кордон: спочатку – до Ізраїлю, потім – до США.

До цього часу вже було відомо, що Бабель може бути одним із найбільших позичальників пов'язаного з Російською православною церквою банку "Пересвет". За розміром активів на 1 жовтня 2016 року "Пересвет" посідав 44-те місце в банківській системі Росії. Заборгованість структур групи NBM і її власника Бабеля перед банком становила 10–12 млрд руб. Загалом же на початок лютого 2017 року розмір від'ємного капіталу банку "Пересвет" перевищив 100 млрд руб. У жовтні 2016 року Центробанк увів у банку "Пересвет", раніше пов'язаному із РПЦ, тимчасову адміністрацію. Банк було вирішено санувати, виділивши на це 67 млрд руб.

Наразі сам Бабель формально перебуває в міжнародному розшуку. 4 жовтня 2017 року йому особисто було висунуто позовні заяви на суму понад 1,34 млрд руб. На кілька місяців Бабеля навіть заочно заарештував російський суд, що формально було необхідно прокуратурі для оголошення Бабеля Росією у розшук в Інтерпол.

Однак, схоже, Бабеля ніхто не шукає, оскільки галас довкола справи Бабеля Росії невигідний. Він був пов'язаний із великою кількістю високопосадовців і бізнесменів, зокрема із близьким Путіну Дерипаскою, і може розповісти багато неприємного. Водночас його зображено на фотографії з дітьми і співробітниками Трампа, про поїздку яких до Москви Бабелю, безумовно, є що розповісти комісії Мюллера. І це головна причина, через яку російська прокуратура не порушує перед своїми колегами в США питання про затримання і видання Бабеля. Заарештований у США Бабель, в обмін на залишення в Америці, звичайно ж, розповість американцям усе, що знає, зокрема і про Трампа."