Центр фестивалів, пляжного відпочинку та туризму: Як перевтілюється прифронтовий Маріуполь

Про це пише журнал Новое время, передають Патріоти України.

Активісти та місцева влада Маріуполя взялися за неймовірний експеримент - вони перетворюють прифронтове та сильно індустріалізоване місто в центр фестивалів, пляжного відпочинку та туризму.

На приморському напрямку

Нова міська ідея: влада Маріуполя намагається зменшити кількість згадок міста в контексті військових дій. До лінії фронту звідси - лише два десятки кілометрів. Але в мерії хочуть підкреслити: Маріуполь - не тільки прифронтове, а й спокійне приморське місто. І воно готове приймати туристів з усієї України, пише Новое Время.

Розвиток тревел-потенціалу - одна із стратегічних цілей, яку місцева влада визначила для себе на період 2017-2021 років.

За допомогою туризму, який раніше не розвивали зовсім, міський голова і його підлеглі намагаються диверсифікувати регіональну економіку. Раніше вона повністю грунтувалася на металургії: такі промислові гіганти, як меткомбінат ім. Ілліча, Азовсталь, Азовмаш, визначали все життя Маріуполя. В 2016-му 77,6% надходжень до міськбюджету забезпечили саме подібні підприємства, більша частина яких належить холдингу Метінвест мільярдера Ріната Ахметова. Туризм же, як сподіваються чиновники, підштовхне до розвитку малий і середній бізнес, який зараз наповнює бюджет лише на 7,5% і 14,9% відповідно.

Від Google до вежі

За допомогою інструментів пошукової оптимізації місцева влада замінила в Google зображення міста. Раніше при введенні слова Маріуполь пошуковик видавав картинки руйнувань і обстрілів, а тепер - цілком мирні зображення.

На початку липня тут - за підтримки муніципалітету - вперше провели фестиваль MRPL.City. Заходів такого масштабу в місті ще не було: за три дні на трьох сценах виступили більше 30 зірок першої величини з України, Росії і Голландії. В цілому MRPL.City, що відгримів на узбережжі без будь-яких ексцесів, відвідали понад 15 тис. осіб. Серед них - не лише місцева молодь, а й кияни, харків'яни і навіть приїжджі з окупованих Донецька і Криму. Фестиваль планують зробити щорічним.

Ще однією принадою, на яку тут мають намір "ловити" туристів, стануть "магніти" - так тут називають відреставровані об'єкти-символи міста. Один з них - стара водонапірна вежа, побудована в 1905 році. До минулої осені там розташовувалися структури міськради. Зараз же її передали громадській організації і ремонтують, щоб незабаром відкрити для всіх бажаючих.

"На першому поверсі буде інформаційно-туристичний центр, - розповідає Владислав Зайцев, співзасновник проекту Креативне пространство.- На другому - лекторій, на третьому - IT-кластер, на четвертому - музей, а на п'ятому - оглядовий майданчик". Ревіталізацію об'єкта профінансували міськрада і Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Лекторій працює вже зараз.

Особняки і дороги

Заснований майже одночасно з Одесою в кінці XVIII століття, сьогодні півмільйонний Маріуполь має чимало пам'яток архітектури та історії. Крім водонапірної вежі, в центрі є кілька старовинних купецьких особняків, а також виконаний в готичному стилі будинок лікаря Ґампера. Крім того, будівля в стилі бароко, в якому колись розташовувався НКВС, а під час німецької окупації - гестапо.

Екскурсійні прогулянки по історичних місцях виявилися затребуваними: на кожну збиралося до сотні городян. Серед місцевих жителів 90% людей ніколи не були в музеях.

Ще одна цікава для екскурсоводів категорія людей - делегати міжнародних організацій, які щотижня приїжджають сюди для огляду прифронтових зон. Іноземці, крім інспекції лінії розмежування, часто бажають також оглянути місто. Щоб цей процес став зручніше, виготовляють інформаційні таблички, які розмістять біля історичних будівель.

Правда, багато цікавих об'єктів вимагають не так табличок, як якісного ремонту. Вони старі, закриті вивісками і зіпсовані новими надбудовами. Наприклад, той же готичний будинок Ґампера заселений, і відреставрувати його складно. А оригінальний особняк судновласника Регіра і зовсім покинутий.

У відділі архітектури міста активістам кажуть: знайдете грант на відновлення - відреставрують їх. Але поки руки у неї дійшли тільки до пошуку коштів на створення при місцевому кладовищі, де є склепи знаменитих городян, історико-меморіального комплексу.

За словами маріупольського мера Бойченка, в майбутньому місто все ж планує проводити реставрацію історичних будівель. "Ми запросили архітекторів зі Львова: вони сидять, креслять, розраховують, скільки це буде коштувати", - розповідає міський голова.

Крім цього, влада залучила до розробки історичної, культурної та спортивної філософії міста реформаторів київського комплексу ВДНГ - Максима Яковер і Максима Бахматова.

У Маріуполі вже зайнялися інфраструктурою: відновлюють дороги та набережні. Збираються привести до ладу й міські парки.

Однак, в місті немає аеропорту - він зайнятий військовими. А подорож залізницею з Києва триває 10-12 годин. Та й поїздів небагато: одеський, львівський і два київських, до яких чіпляють вагони до інших міст.

Швидкісний потяг, який міг би виправити ситуацію, Укрзалізниця запустити поки не може. Це можливо хіба що в перспективі трьох-п'яти років.

Пляжі надій

Є ще одна категорія туристів, на яких може розраховувати промислове місто, - це ті, хто приїжджає на море - в селища на Азовському узбережжі. Але зараз таких "відпускників" стало набагато менше, ніж в довоєнні часи.

До 2014-го року туркомпанія Супутник за сезон розміщувала на прибережних базах 3-5 тис. осіб. Цього року очікується не більше тисячі.

До війни на пляжах в прибережних селищах району в цілому відпочивало до 0,5 млн осіб, зараз - наполовину менше. Притому що тутешні ціни низькі, а зона бойових дій знаходиться на відстані півсотні кілометрів на схід.

У Мангуші близькість бойових дій майже не відчувається: тут рідко зустрінеш людей у військовій формі, зате працюють десятки літніх кафе під парасольками. Все так же, як і в Маріуполі, - спокійно і мирно.

Як каже Юлія Сабадаш, глава Фонду збереження культурної спадщини Маріуполя, факт того, що Маріуполь - це Україна, вже навіть не обговорюється. Залишилося довести, що місто може бути туристичним центром.