"Тиск на Росію через війну проти України виявився не достатнім", - ЗМІ

Коли дипломатія зазнає невдачі, війна зазвичай ставала наступною опцією, продовженням політики іншими методами. Сьогодні, коли вмовляння не працюють, великі держави часто звертаються до економічної боротьби в якості першої інстанції. Санкції займають безладний простір між засудженням і військовим ударом, пише видання Washington Post, додаючи, що їх важко організувати і передбачити їхній вплив, передають Патріоти України.

Зазвичай економічний тиск ефективніший, якщо група країн об’єднуються проти країни-порушниці. Це, звісно ж, вимагає узгодження, хто заслуговує покарання.

Перший задокументований випадок застосування економічних покарань з політичних мотивів стосується ще античної Греції. Місто-держава Мегара в 432 році до нашої ери заборонило торгувати з Афінами. Міністерство фінансів США вперше використало інструмент санкцій в 1812 році під час війни проти Великої Британії. Президент Вудро Вілсон був першим з сучасних американських лідерів, який розглядав економічний тиск в якості альтернативи битві. У 21-му столітті сильно почастішали випадки використання цього інструменту.

В ООН станом на середину 2018 року є 14 програм санкції. І це на одну менше, ніж в 2015-му, коли кількість подібних способів натиснути на порушників була рекордною. ЄС теж регулярно накладає санкції на інших. Але жодна сучасна країна не використовувала їх так широко, як США, які обмежували імпорт, експорт, потік інвестицій і інші фінансові транзакції більш ніж 110 раз за 20 століття, намагаючись змінити політики, зупинити програми будівництва зброї чи щоб повалити уряди.

Мінфін США став визначним гравцем у сфері національної безпеки після терактів 11 вересня 2001 року. Самопроголошені «повстанці у сірих костюмах» запровадили 28 програм санкцій, націлених проти урядів, окремих осіб, терористичних груп чи кримінальних організацій у більш ніж 20 країнах.

Санкції проти Росії, які були запроваджені в якості покарання за анексію Криму і розпалювання війни на сході України, продемонстрували, наскільки не просто добитися успішного їх застосування. США і ЄС обклали Москву санкціями, сподіваючись змусити її дотримуватися перемир’я, про яке було домовлено ще в лютому 2015 року. Але тиск виявився недостатній, щоб змусити Росію наказати своїм маріонеткам повністю виконати домовленості.

Демократичні чи квазідемократичні країни, яким не байдуже, що про них думає світ і покладаються на глобальну торгівлю і фінанси, часто реагують на санкції, в той час як ізольовані авторитарні режими навпаки. Найефективнішими санкціями видання називає ті, які призводять до руйнацій.

Глобальний бойкот Південно-Африканської Республіки за апартеїд в 1980-х роках привів до того, що темношкіра більшість у країні прийшла до влади. Глобальні заходи проти Ірану стиснули його економіку і змусили іранських лідерів повернутися до переговорів, які закінчилися домовленостями про обмеження ядерної програми країни.

Однак, можуть бути і непередбачуваними наслідки. Прикладом таких видання називає атаку Японії на Перл Харбор в часи Другої світової війни, яка сталася після американського ембарго на продаж нафти імперії. У іншому випадку, санкції проти режиму Садама Хусейна в Іраку критикували як беззубі, безладні і корумповані. У ретроспективі можна сказати, що вони все ж відрізали режим від фінансування для побудови зброї масового знищення.