"У Кремлі паніка": Генерал розповів, чого чекати від Путіна на Донбасі

Разом з тим, конфлікт низької інтенсивності, що триває на Донбасі, не припиниться без рішучих дій з боку західних партнерів України. Таку думку висловив "Апострофу" експерт з питань безпеки, генерал-лейтенант Василь Богдан, передають Патріоти України.

Путінський режим перетворив нинішню ситуацію на Донбасі на перманентний варіант. Окопна війна характеризується речами, які пов'язані з одиничними або системними заходами з турбування один одного. І оскільки ми маємо справу з російськими окупаційними військами та терористами, то, безумовно, вони не дотримуються абсолютно ніяких правил: ні ведення війни, ні, тим паче, тих домовленостей, які були досягнуті у Мінську і якось пропрацьовуються у нормандському форматі. Це перша ситуація.

Друга ситуація, полягає в тому, що в Кремлі зараз певна паніка і стресовий стан через те, як Захід, зокрема США, почали санкційно тиснути на Росію. А, з іншого боку, масштабна акція з бомбардування хімічних об’єктів у Сирії показала, що терпець Заходу увірвався і починаються дії зі стримування російського агресора, зокрема військовими засобами. А це, безумовно, викликає роздратування і бажання хоч якимось чином і на комусь відігратися. А поруч же знаходиться Україна, проти якої вчинено агресію, тож треба її потурбувати. І потурбувати таким чином, щоб зробити дошкульніше і самій Україні, і Заходу.

Але навіть поточна концентрація збройних формувань РФ на кордонах з Україною і тенденція до певного їх нарощування навряд чи зможуть призвести до якихось масштабних військових операцій проти України з огляду на те, що Захід зайняв більш жорстку позицію стосовно Росії. З іншого боку, в Кремлі прекрасно усвідомлюють, що Збройні сили України вже набули відповідного досвіду: в них є ешелонована оборона з відповідною військовою технікою, озброєнням і підготовленим особовим складом, що будь-які масштабні військові операції потягнуть за собою велику кількість жертв з боку російської сторони. Вони на це навряд чи підуть. Але навіть якщо наважаться, наші партнери з міжнародної проукраїнської коаліції зреагують на це відповідним чином.

Тому, з одного боку, в Росії є намагання створити нам якісь неприємності, а з іншого боку, я не виключаю, що військові формування біля кордонів з Україною будуть використані на випадок, коли настане час "Ч" і бойовики та терористи почнуть тікати через неконтрольований українсько-російський кордон, щоб знайти собі місце в РФ і згодом створити проблеми для самої Росії. Тому ці формування РФ будуть задіяні для того, щоб не допустити просочування бойовиків і терористів на територію Росії.

В цілому ж ситуація тривожна в тому плані, що Україні треба зміцнювати свою обороноздатність, посилювати пильність, навчання військового контингенту на фронті, щоб нас не захопили зненацька. А, з іншого боку, на жаль, це ще триватиме певний час у середньостроковій перспективі, якщо не відбудеться якихось послідовних і рішучих дій з боку Заходу і, зокрема, США.

Якщо буде тенденція до посилення секторальних і персональних санкцій, зокрема щодо оточення Путіна і щодо відповідних секторів економіки (зараз вивчається питання санкцій проти оборонно-військового комплексу РФ), то Путін буде змушений піти на певні поступки. Якщо ж Захід діятиме за принципом крок уперед - три кроки назад, як інколи це спостерігається, то ці плани будуть примарними на середньострокову перспективу.

Що стосується даної конкретної ситуації (конфлікту низької інтенсивності на Донбасі), то важливе значення матиме позиція Європейського союзу. Нещодавно і представник Держдепу США щодо України Курт Волкер заявив, що ЄС зі свого боку теж повинен здійснювати всі заходи з посилення санкцій стосовно Росії. І, до речі, міністр закордонних справ Литви [Лінас Лінкявічюс] заявив, що санкції Євросоюзу тепер вже будуть продовжуватися не на півроку, а на рік, оскільки Росія не йде назустріч як у виконанні Мінських домовленостей, так і у зменшенні ескалації на східному фронті.

Зазначу, що позиція США стосовно Росії є дуалістичною. З одного боку, тиснути санкціями, а де можливо і виправдано, то й військовими заходами. А, з іншого боку, залишити двері відчиненими, щоб вести політичний діалог з метою спонукання Путіна до поступок. Головне – вмонтування його у міжнародне правове поле. Такою є мета Штатів, про що вони неодноразово декларували.

Щодо переговорів Волкера-Суркова (в Росії напередодні заявили про паузу в цих перемовинах, - ред.), то вони є важливою для України, тому що тримають українське питання у світовому інформаційному полі і турбують Росію відповідним чином. Але сподіватися на них особливо не потрібно, бо для цього немає значних підстав. Найголовніше те, що ця місія матиме результат тоді, коли там буде третя сторона, якою є Україна. Тому що всі перемовини, що ведуться без України, мають ризик сепаратних домовленостей і неврахування українських інтересів у повній мірі. Тому що вже були приклади, коли нас змушували до компромісів, які можуть пропонувати лише країні, яку перемогли.