У Москві почалася справжня істерика: Кремлю фатально не щастить

Про це у своєму блозі пише Юрій Райхель, передають Патріоти України.

"Потім зробили відволікаючий маневр із новими так званими доказами, що малайзійський літак збили українці. Наводили відомості, книги обліку та іншу документацію, але як завжди спрацювали не зовсім чисто і вкотре Кремль і його військових спіймали на підтасовуванні і примітивній брехні. Краще б уже мовчали з малайзійським літаком і терпляче чекали розгляду в нідерландському суді, а потім у британському щодо отруєння Скрипалів. Так ні ж. Дуже хочеться відбитися і перевести стрілки. На кого завгодно, хто першим трапиться під руку.

Все це в одному флаконі можна було спостерігати в історії зі збитим російським літаком Іл-20. Для початку московські начальники кілька годин не могли прийти до тями і зрозуміти, що ж насправді сталося. Коли ж крізь туман у мізках прийшло розуміння, що збили літак свої, то терміново знадобилося розв’язати два завдання. Одне за інше важче і страшніше.

По-перше. Потрібно якось виразно пояснити головному начальнику, як дійшли до такого життя російські ракетники. Адже ніхто ж в тверезому розумі та твердій пам'яті не повірить, що з комплексів С-200 стріляють зовсім безладно сирійці самостійно. Хто і кого вчасно не попередив і хто з радників за своїми арабськими підопічні не догледів. Ось і думали першу важку думу генерали-полковники кілька годин.

По-друге. Як же дати зрозуміти білому світу, що не винні ні російські радники, ні сирійські їхні підопічні ні в чому. Тому терміново зайнялися пошуком ворогів у найближчій окрузі. До доповіді головному начебто знайшли. Як там варилася кремлівська кухня, достеменно невідомо і навіть зовсім нецікаво. Що при цьому думав Путін, теж не дуже з цього приводу важливо.

Набагато важливіше, що вкотре вляпалися в історію, де вже не літак грає роль і загиблі військові, а політичні кола по воді, що розходяться до цього часу.

Спростовувати чергові небилиці російських військових немає особливого сенсу. Спочатку у ворогах був французький фрегат Auvergne. Він начебто робив ракетні пуски і тим самим заважав бравим захисникам сирійського неба. Мабуть у російському Міністерстві оборони якоїсь миті почалася формена паніка, бо звинувачувати французів було просто недоречно. До того ж у Парижі взагалі заперечують, що з фрегата Auvergne здійснювалися ракетні пуски 17 вересня. Посол Франції у Вашингтоні Жерар Аро під враженням висловлювань російських генералів написав у Twitter, що «Російська машина фейкових новин збожеволіла від власної брехні».

Якоїсь миті схаменулися і зрозуміли, а можливо, хтось із відповідного кабінету підказав, що Францію краще не чіпати.

І тоді зіграв вроджений інстинкт. Якщо в крані немає води... Винуватий є за визначенням. Тут же просто подарунок долі. Ізраїльські винищувачі F-16 обстріляли іранські об'єкти у провінції Латакія. Далі почала розігруватися буйна фантазія. Прикрилися російським літаком, це як порушення конвенції. Адже домовилися, що один одного не чіпаємо. І підвідомчому народу все відразу зрозуміло. Прикрилися ізраїльтяни, ось і напартачили сирійці. Хлопців шкода, буває.

І все начебто було добре, але виникла помилка в третьому знаку. Ізраїльтяни не погодилися на роль порушників конвенції. Дохідливо пояснили, що летіли на малій висоті, а Іл-20 набагато вище. Як їх могли переплутати, відомо тільки російським радникам і сирійцям, якщо вони при цьому взагалі були присутні.

До того ж F-16 має швидкість утричі більшу, ніж тихохід Іл-20, і на локаторі таке добре видно. Сховатися четвірці F-16 за напівцивільний літак просто неможливо. Фізика не дозволяє. І взагалі на той час ізраїльтяни вже виконали завдання і повернулися у свій простір. Тому не перевалюйте на здорову голову, якщо своя така хвора.

У Москві ж почалася справжня істерика. З військових що взяти. Вони рятували певні місця тіла і зірки на погонах. В таких умовах і не таке придумаєш, щоб принаймні пом'якшити удари після розбору польотів і кадрових висновків.

У справу вступили найбільш безвідповідальні – депутати Державної думи і так звані експерти. І всі в один голос із піною біля рота почали вимагати розібратися і терміново Ізраїль покарати по перше число.

З телеекранів лунали вимоги розірвати дипломатичні відносини і навіть розбомбити якийсь ізраїльський аеродром. Почала підніматися антисемітська хвиля, що цілком у дусі нинішньої чекістської еліти. Як співав Володимир Висоцький: "На их стороне хоть и нету закона, поддержка и энтузиазм миллионов".

І раптом все обломилося. Найголовніший у Росії наказав особисто дати хід назад. Все, виявляється, через трагічні випадковості. Які розсудливо не уточнив, бо до таких цілком можна віднести всю сирійську авантюру.

Причин, з яких Путін зіграв назад, кілька. По-перше. Гратися з Ізраїлем у військові ігрища для Москви зараз просто неможливо. Російське повітряне угруповання в Сирії при зіткненні з ВПС ЦАХАЛ буде повністю розгромлене за короткий час. Перекидання додаткових російських літаків зажадає часу, сил і ресурсів. І немає впевненості, що це якось допоможе. Можна дуже нарватися, оскільки ізраїльські пілоти добре підготовлені, мають великий наліт годин і досвід ведення бойових дій. Вже хто-хто, а сирійці це добре знають. Випробували на власній шкурі, і не один раз.

По-друге. За Ізраїлем стоять США, а знову змагатися з Вашингтоном не час і не місце. Тут і до листопада можна нарватися на такі санкції, що буде зовсім погано. До того ж у Середземному морі перебуває американське авіаносне ударне угруповання. У Росії ж там усього 26 кораблів і практично немає морської авіації. Так званий важкий авіаносний крейсер «Адмірал Кузнєцов» став на практично вічний ремонт. Куди ж змагатися з американцями, британцями і французами.

По-третє. Вибори, що пройшли в Росії, стали дуже неприємним сюрпризом для влади. Партія «Єдина Росія» виступила невдало. У чотирьох регіонах доведеться провести другий тур губернаторських виборів, а в одному довелося скасувати перемогу опозиціонера. Як то кажуть, дзвіночок і дуже тривожний. Втягуватися у новий військовий конфлікт із досить сильними супротивниками Путін просто не може. Цього народ не зрозуміє при всій любові до сонцеликого.

По-четверте. Ізраїль потрібен як чинник, що стримує Іран. Втрати Тегерана у Сирії Москву абсолютно не засмучують. Нехай ізраїльтяни і далі обстрілюють іранські об'єкти. Просто потрібно домовитися про більш ретельне розмежування зон і завчасне попередження. Технічно це цілком можна зробити.

По-п'яте. Розгорнути значне угруповання в Сирії Москва не може через проблеми з логістикою. З наявною б якось упоратися. І, нарешті, де взяти для всього цього грошей. Їх просто катастрофічно не вистачає, а в листопаді може стати зовсім погано.

Чи сам Путін до всього додумався, чи хтось підказав, не має значення. Було вирішено Ізраїль винуватим не призначати. Закрити питання до наступного епізоду. Чи то з літаком, чи то з колоною з групи Вагнера, чи то до чергового пригоди і викриття горе-агентів із європейськими містами."