"Україні треба готуватися до нової військової атаки з боку Росії", - екс-заступник генсека НАТО

Александер Вершбоу вважає, що у 2019 Росія стане більш небезпечною, і навіть не у військовому плані.

Колишній заступник генерального секретаря НАТО та екс-посол США в Росії Александр Вершбоу

Про головні небезпеки, що загрожують міжнародній політиці в 2019 році розповів Александер Вершбоу, колишній заступник генерального секретаря НАТО та екс-посол США в Росії, передають Патріоти України з посиланням на Апостроф.

Крім того, американський дипломат виклав своє бачення ситуації в США у зв’язку з призупиненням роботи уряду та спрогнозував, що невдовзі Трампу доведеться змінити свій курс.

- Якими є найбільші політичні ризики на міжнародній арені цьогоріч та на яких небезпеках насамперед слід зосередитися Україні у 2019 році?

- Їх багато. Мабуть, варто назвати подальшу напруженість між Сполученими Штатами та Китаєм як найбільш тривожну за своїм геополітичним значенням. Не маю оптимізму, що торгові суперечки вирішать. Перемовини цьогоріч можуть зірватися, що призведе до подальшого обміну санкціями та взаємного тиску. Однак, що важливіше, експансіонізм Китаю, швидше за все, буде безперешкодним. І ми побачимо початок довгого протистояння США та Китаю, яке може бути дестабілізуючим для світу.

Друга в моєму списку - подальша напруженість між Сполученими Штатами та Росією, а також між Європою та Росією. Україна залишатиметься центральним питанням, але ситуація й надалі ускладнюватиметься через розслідування Мюллера та потенційне сум'яття, яке може виникнути через внутрішню політику в США. А це може призвести до подальших конфліктів у відносинах США з Росією.

І все це відбуватиметься на тлі продовження напруги в трансатлантичних відносинах. За перші два роки адміністрації Трампа виникло стільки питань: торгівля, зміни клімату, іранська ядерна угода, Єрусалим… Досі НАТО було відмежованим від цього, принаймні в плані політики. Але мене непокоїть, що можуть бути проблеми для відносин США із союзниками в НАТО, зокрема у 2019 році.

Це лише декілька ризиків у цьому році. Думаю, здебільшого експерти дуже занепокоєні, що міжнародну стабільність зберегти буде значно складніше, ніж останніми роками.

- Чи є ще якісь безпекові загрози, які ви б хотіли назвати?

- Можу назвати Україну як потенційну гарячу точку. Очевидно, що Росія намагатиметься застосувати всі свої інструменти, щоб втрутитися в українські президентські та парламентські вибори. Щонайменше, щоб посіяти безладдя та хаос. А як максимум - привести до влади поступливіших лідерів, які можуть бути готові прийняти диктат Росії. Не думаю, що це можливо, але вони можуть вважати, що цього можна досягти. Це означає, що Україну може чекати ескалація насильства, як це було наприкінці минулого року. Водночас Захід відволікається на внутрішні виклики в США та Європі.

Є багато інших глобальних викликів - зокрема, небезпека кібернетичної війни. Напади хакерів на інституції та надважливу інфраструктуру, швидше за все, стануть серйознішими у 2019 році. Через розвиток технологій захищатися стає дедалі складніше.

- Повномасштабна війна Росії проти України, на вашу думку, можлива?

- Думаю, пряме зіткнення можливе. Хоч, може, це й не дуже ймовірно, адже росіяни можуть досягти багатьох своїх цілей заплутанішими формами агресії: кібератаками, дезінформацією, розпалюванням сепаратизму, корупцією та іншими засобами створення нестабільності в Україні. Однак треба бути готовим і до нової прямої військової атаки - чи то знову в Азовському морі, чи щоб загарбати території вздовж узбережжя Азовського моря.

Я підтримую зусилля США та інших країн із метою допомогти Україні, включно з наданням військової допомоги, щоб спробувати стримати пряму російську агресію. Водночас також, щоб допомогти Україні захиститися від кібернетичних та гібридних загроз.

- Гадаєте, загалом Росія у 2019 році стане небезпечнішою?

- Ми бачимо, що Росія продовжує нарощувати військовий потенціал, чуємо дуже демонстративні заяви про нові складні системи озброєнь, активнішу риторику про готовність розглянути можливість обмеженого використання ядерної зброї, знаємо про збільшення ядерного потенціалу в Криму та Калінінграді. Усе це вказує на подальші небезпеки у відносинах із Росією і, думаю, не залишить НАТО і Сполученим Штатам іншого вибору, окрім як продовжувати модернізацію власних систем оборони, щоб упевнитися, що наші сили й засоби стримування російської агресії залишаються надійними.

Росія продовжуватиме шукати можливості використати свій вплив на Близькому Сході та в Північній Африці. І мене турбує, що відсутність єдності між Сполученими Штатами та Європою, їхні внутрішні виклики, дадуть Росії багато можливостей використати це в довготерміновому протистоянні із Заходом. Тобто Росія, яка намагається розширити свій вплив, може мати більше можливостей використати ці розбіжності.

- Чи здається вам, що Захід вже більш підготовлений протистояти агресивній політиці Росії?

- Думаю, це класична ситуація напівпорожньої склянки. Від моменту вторгнення в Україну у 2014 році Захід зробив багато, у тому числі у військовому плані, щоб відновити політику стримування, витрачати більше на оборону, підвищити готовність своїх сил, щоб пряма агресія Росії була для Москви дуже ризикованою. Навіть зважаючи на всю майстерність її гібридних методів і використання "зелених чоловічків".

Але в іншому Заходу ще треба зробити багато, щоб зменшити свою вразливість перед російськими зусиллями з дестабілізації та дезінформацією, вивести брудні гроші з наших економік, займатися соціальними проблемами, які Росія експлуатує, використовуючи соціальні медіа та інші інструменти дезінформації, щоб підірвати наші демократичні суспільства.

Тому, з певної точки зору, невійськовим загрозам із боку Росії слід приділяти навіть більше уваги, ніж прямим військовим. У військовому плані також треба робити більше: потрібно впровадити багато програм, включно з тими, рішення щодо яких ухвалили на саміті минулого липня. Але більше мене хвилюють саме невійськові загрози.

- У Росії є якісь серйозні внутрішні виклики, які можуть вплинути на її зовнішню політику?

- Санкції вплинули на російську економіку. Можливо, не настільки критично, якби були ще додаткові заходи з боку і США, і ЄС. Однак російська економіка стагнує, досі сильно залежить від цін на енергоносії. Тому Росія вразлива. Але їй, на жаль, вдається доволі успішно розділяти Захід, і досягти політичного консенсусу щодо нових санкцій проти Росії нелегко.

Але ситуація в економіці, я гадаю, веде до зменшення підтримки народом Путіна та його небезпечної зовнішньої політики. Думаю, росіяни досі дуже чутливі до ціни російських інтервенцій в Україні та на Близькому Сході. Тому вразливі точки, які Захід здатен використати, щоби вплинути на курс російської політики, можливі. Але, на жаль, економічне падіння недостатньо суттєве, щоб неодмінно принести якісь зміни у 2019 році. Найбільш вірогідний сценарій - продовження протистояння та випробовування Росією Заходу та нашої наполегливості щодо поваги до верховенства права.

- Які виклики, крім Росії, ви бачите для України та її зовнішньої політики? І яке значення мають вибори, що мають відбутися в Україні цьогоріч?

- Росія, звісно, є найбільшою загрозою, бо намагається підірвати стабільність України та дискредитувати її порядок денний євроатлантичної інтеграції. Але поза тим Україні потрібно знайти спосіб знизити градус напруги у відносинах з Угорщиною. На жаль, ця напруга принаймні трохи впливає на відносини України з НАТО та її здатність співпрацювати з НАТО на повну.

Крім цього, основні виклики, думаю, внутрішні. Потрібно розпочати новий етап реформ - і це ще одна ситуація наполовину повної чи напівпорожньої склянки. Безумовно, з 2014 року Україна зробила багато в плані макроекономічної стабільності, створення структур для боротьби з корупцією, поліпшення прозорості через речі на кшталт електронного декларування, впровадження реформ у деяких сферах - наприклад, системі охорони здоров’я, на ринку газу. Але Україна не переживає таке стрімке економічне зростання, яке повинна, - 6–7 % на рік.

Незалежно від того, хто переможе на виборах, ефективність антикорупційних інституцій буде вирішальною для України. Але ці вибори - шанс об’єднати сили, які підтримують реформи, та не дати Росії можливості зірвати євроатлантичну інтеграцію України.

- Які виклики ви бачите в цьому році для США та президентства Трампа?

- Основний виклик для президента - пристосуватися до демократичної більшості в Палаті представників в умовах безлічі розслідувань, які, швидше за все, запустить Палата представників щодо низки питань: від стосунків Трампа з Росією до порушень законів про фінансування кампаній та збереження навіть на посаді президента приватних корпоративних інтересів, замість того щоб передати їх у сліпий траст. Тобто буде багато внутрішніх викликів.

Водночас його торгові війни з Китаєм та, потенційно, з Європою можуть призвести до економічних проблем, що, ймовірно, позначиться на шансах Трампа на переобрання через два роки.

І, звісно, як я сказав на початку інтерв’ю, продовження геополітичного суперництва з Китаєм, подальші конфлікти з Іраном водночас із частковим виходом із гри на Близькому Сході можуть призвести до міжнародних криз як результату відступу з лідерських позицій США у світі.

Трансатлантичні відносини за Трампа стали, безумовно, надзвичайно проблемними, бо США відвернулися від багатьох традиційних союзників та погрожують Європі торговельною війною, їхня позиція часто є вкрай антиєвропейською. Цьогоріч ця сфера нашої зовнішньої політики може бути некерованою.

- І як, на вашу думку, відносини США з ЄС розвиватимуться в найближчому майбутньому?

- Цей рік - надважливий, бо ЄС сам зіткнувся з внутрішніми проблемами, займається процесом Brexit, який, мабуть, у якійсь формі все-таки відбудеться… Brexitбез угоди може спричинити внутрішні проблеми в ЄС, унаслідок яких він, ймовірно, замкнеться в собі. І, звісно, проблема популізму може призвести до значних змін у Європарламенті й меншої уваги до трансатлантичних відносин із боку керівників ЄС, які зміняться пізніше в цьому році.

Тобто, з урахуванням появи всіх цих суперечностей у трансатлантичних відносинах - щодо торгівлі, клімату, Близького Сходу, іранської ядерної угоди, - потенційно це може призвести до суттєвішої напруги між США та ЄС і навіть серйозного розколу всередині НАТО, що було б запрошенням для Росії й надалі посилювати своє втручання в справи наших країн.

- Як гадаєте, яке завдання зараз стоїть перед Трампом: втриматися до кінця поточного терміну чи залишити шанси на переобрання на наступний?

- Думаю, він намагатиметься дотримуватися курсу і його порядку денного про America first, який, на його думку, необхідний, щоб зберегти свою базу підтримки, а це приблизно третина населення. Водночас він хоче поліпшити шанси на переобрання. Це означає потребу відвоювати назад частину електорату, яку, схоже, втратив на проміжних виборах.

Тому йому треба буде вирішити, чи подвоїти ставку на радикальний порядок денний проти істеблішменту, чи шукати компромісів із Конгресом принаймні з кількох питань на кшталт інфраструктури чи охорони здоров’я - з надією забезпечити собі достатньо голосів незалежних виборців або тих, які не визначилися, щоб досягти переобрання. Наразі схоже, що він збільшує ставки, але урядовий шатдаун засвідчив його невигідне становище. І я очікую, що досить скоро Трамп змінить свою політику, бо загнав себе цим у кут.

- Якщо врахувати останні події, курс Трампа щодо Близького Сходу зробить регіон стабільнішим чи менш стабільним?

- Мене турбує, що вихід із Сирії, хоч це і триватиме кілька місяців, матиме той ефект, про який попереджали критики Трампа: заохотить Росію та Іран зміцнити свої позиції в Сирії, що посилить загрози для Ізраїлю та країн Перської затоки. Також Трамп може цим спричинити розпад коаліції проти ІДІЛ, яка була успішною, принаймні знищивши халіфат, територіальну основу ІДІЛ. Але сам ІДІЛ як міжнародна загроза ще не знищений повністю. Тому я боюся, що вихід із Сирії та перспектива передчасного виходу з Афганістану прискорить відродження ІДІЛ та підірве нашу здатність зберегти коаліцію, боротися з ІДІЛ та протистояти розширенню впливу Росії та Ірану на Близькому Сході.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Хіти тижня. "Тільки морально сліпа людина може цього не помічати": Як учені довели відсутність "рідства" між українцями і росіянами

понеділок, 21 жовтень 2019, 16:30

Росія здійснила велику помилку з огляду на власні інтереси. Вона вирила траншею, наповнену кров’ю, ненавистю та кривдою. Українці не дозволять росіянам називати себе братнім народом... Про це у своєму блозі пише екснардеп, заступник голови Спілки офіце...

Хіти тижня. "Уступить дорогу молодым": Шнур покидає "Ленінград"

понеділок, 21 жовтень 2019, 15:30

Ще з травня численні фанати групи "Ленінград" сподівалися, що заява їхнього улюбленого музиканта про розпуск музичного колективу виявиться всього лише невдалим жартом. У суботу, 12 жовтня, група «Ленінград» дала останній концерт прощального туру в Санк...