Українські снайпери на Донбасі відстрілюють ворога з усього: від прадідівських "трьохлінійок" до наворочених "Баррет"

Позиційна війна, яку починаючи з березня 2015 р веде українська армія на Донбасі, накладає свій відбиток на озброєння і тактику ведення бойових дій.

Особливо це стосується цілого ряду озброєння, серед яких так звані армійські снайперські гвинтівки, - пише військовий експерт Михайло Жирохов, передають Патріоти України.

"Ця зброя калібру 7,62-мм призначена для ураження малорозмірних і великих цілей на відстані від 600 м до 800 м. На початок війни на Донбасі єдиним таким зразком на озброєнні ЗСУ була старенька (зразка 1963 р.) “Снайперская винтовка Драгунова” – в побуті “есведешка” або СВД. На складах і в армійських частинах на 2015 р таких гвинтівок було більш ніж достатньо – близько 10 тис. штук.

Хоча в штаті будь-якого армійського підрозділу була така штатна одиниця, як “снайпер”, проте на неї призначалися зовсім випадкові люди, які так траплялося за всю службу стріляли зі снайперської гвинтівки раз або два на полігоні.

Трохи кращою була ситуація в традиційно більш боєготових повітряно-десантних частинах, проте не набагато. Тому, коли навесні 2014 року розпочалося визволення Слов’янська, снайперів збирали з усіх силових структур – Служби безпеки України, Державної служби охорони та Національної гвардії України. У них було достатньо велика кількість гвинтівок – причому не СВД, а наприклад, “Форт-301” вітчизняного виробництва (фактично локалізована збірка ізраїльської Galil Sniper).

Саме після Слов’янська прийшло розуміння ролі і місця армійського снайпера на полі бою. Однак швидкоплинність літньої кампанії призвела до того, що до ідеї централізованого формування снайперів як класу воїнів повернулися тільки після вересня 2014 р.

Почали проводити інвентаризацію і тут виявилося, що спеціальних снайперських патронів 7,62 ПС (7Н1) на складах фактично не залишилося – в початковий період не сильно розбиралися з маркуванням і зі складів на фронт викотили все що називається “було під рукою”. Почалися спроби купити такі боєприпаси за кордоном – насамперед у Болгарії.

З осені 2014 року було запроваджено і таке масове явище, як волонтерська допомога снайперам. Справа в тому, що більшість таких (н великокаліберних) гвинтівок цілком легально продається в мисливських магазинах. Ось покупкою їх і патронів до них і зайнялися такі волонтерські фонди, як “Комбат UA”, “Крила Фенікса”, “Повертайся живим” і “Народний тил”.

Таким чином, в армійських частинах з’явилися такі іноземні зразки, як HS Precision Pro-Series 2000 HTR і LTR калібру .338 Lapua Mag, Blaser R-93 калібру .22 Long Rifle, Weatherby Mark V .338, Savage .338 калібру (як мінімум 18 штук в третьому полку сил спеціальних операцій) і багато інших.

Цікавим напрямком “волонтерської думки” є модернізація гвинтівок Мосіна (знаменита “трьохлінійка”, система 1891 г.), які і понині залишаються одними з найбільш затребуваних на фронті. На них ставлять приціли Vortex, нові ложі, фінські семисекційні глушники, сошки.

Якось намагався реагувати на зростаючі потреби армії і військово-промисловий комплекс, однак тут була основна проблема – в Україні немає виробництва стволів для такого роду зброї. Тому, наприклад, першою ластівкою від “Укроборонпрому” стала снайперська гвинтівка ВМ2 МП УТОС, яка, по суті, є переробкою 7,62-мм гвинтівки Мосіна зразка 1891/1930 рр. У березні 2016 р вкрай обмежену партію (10 шт.) Передали для проведення випробувань навчальному центру Національної гвардії України, проте на цьому фактично її історія завершилася.

Набагато більш вдалою виявилася доля гвинтівок виробництва фірми Zbroyar, яка ще до початку війни спеціалізувалася на виробництві цивільних гвинтівок (при цьому стволи поставлялися з США і Іспанії).

У 2014 р на основі конструкції спортивної гвинтівки Zbroyar Z-008 були розроблені дві військові модифікації: VPR-308Win – під патрон 7,62 × 51 мм і VPR-338LM – під патрон .338 Lapua Magnum. Всі вони надійшли на озброєння ЗСУ, однак основною проблемою сьогодні залишається залежність від покупки патронів за кордоном.

Найзатребуванішою ж в армії стала інша гвинтівка від цієї ж фірми – Zbroyar Z-10. Створена на базі вже відпрацьованої в світі американської конструкції AR-10. З 2014 року їх масово купували волонтери – наприклад, 82 Z-10 купила компанія Roshen і передала в третій полк ССО.

До 2017 року у військових колах було прийнято рішення про поступову заміну СВД, однак було поставлено умову про максимальне виробництво перспективної гвинтівки з українських комплектуючих. У зв’язку з цим фірма Zbroyar зробила безпрецедентні кроки, і в підсумку до вересня 2017 року компанія устами свого генерального директора С. Горбаня повідомила, що освоїла серійне виробництво гвинтівки Z-10 і здатна самостійно виробляти 87% її компонентів, однак стволи як і раніше змушена імпортувати.

Після довгих державних випробувань ця напівавтоматична самозарядна гвинтівка в кінці 2017 року була прийнята на озброєння під позначенням UR-10. З нечисленних повідомлень в ЗМІ можна уявити тільки загальну картину.

Так, гвинтівка має довжину від 103 до 124 см, вага її становить близько 5 кг. UR-10 має досить зручну конструкцію: може бути розібрана на дві складові частини, що дозволяє зменшити її габарити і забезпечує компактність при транспортуванні.

При цьому абсолютно незрозуміло під який саме патрон “заточена” гвинтівка.
Повідомляється, що в ній використовується патрон калібру 7,62 мм, проте, наприклад, для патрона .308 NATO, тобто 7,62х51 заявлена дальність стрільби в 1200 м – явний перебір. З іншого боку, навряд чи б в світлі переходу на західні стандарти військові взяли б на озброєння зразок під радянський патрон. Загалом, поки це питання залишається відкритим.

В цілому можна говорити про те, що прийняття на озброєння нового зразка армійської гвинтівки дозволить вивести на новий рівень якість наших снайперів в звичайних мотопіхотних частинах. Адже, наприклад, дальність стрільби UR-10 становить 1200 м, а СВД – всього 800. А при створенні ефективних снайперських шкіл при активній участі західних інструкторів ефективність штатної снайперської зброї зросте багаторазово.

В цілому можна говорити про те, що снайперська війна на Донбасі тільки набирає обертів, але вже очевидно, що тільки системний підхід до формування снайперів, як класу в ЗСУ та інших силових структурах, дозволить переламати її хід."

Опублікував: Олег Устименко
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Українські винахідники запускають пілотний проект сонячної черепиці

неділя, 17 листопад 2019, 7:10

Варто нагадати, що компанія Tesla активно веде розробки в цьому напрямку і вже встигла витратити на проект не малі гроші. "Идейный вдохновитель проекта River Solar Павел Река рассказывает, что задумка создать черепицу с солнечными элементами у него род...

Зрадниця бажає компліментів: У РФ з'ясували, за рахунок чого помолодшала Повалій

неділя, 17 листопад 2019, 6:50

Таїсія Повалій чимало здивувала своєю зовнішністю шанувальників в РФ, де вона зараз проживає. «Решила сделать селфи, накрасила губки», — кокетливо підписала знімок Повалій. У той же час знайшлися в числі фоловерів і ті, кого здивувала разюча зміна в зо...