В Росії триває "православна істерія" довкола фільму Олексія Учителя "Матильда"

Для сучасного глядача нічого негативного в цій любовній інтрижці немає, заявив протодиякон Російської православної церкви Андрій Кураєв в ефірі "Эха Москвы", коментуючи фільм російського режисера Олексія Учителя "Матильда", у якому йдеться про стосунки останнього російського імператора Миколи II з балериною Матильдою Кшесінською, передають Патріоти України.

"У різних груп населення різний образ Миколи II. І для деяких людей, звісно, ось цей фільм сприятиме тому, що, по-перше, цей образ набуде хоч якихось людських рис обличчя. Тому що людина, про яку там два параграфи у книжці, у підручнику, раптом от вона якихось рис обличчя набуває, якоїсь людяності вже, з'являється певний бекграунд, на який уже потім, за бажання цього глядача, може нашаровуватися інша інформація. Але знову й знову кажу, от, тим паче для сучасного глядача, от, абсолютно нічого негативного в цій любовній інтрижці немає", – підкреслив Кураєв.

За його словами, для сучасного суспільства стосунки, схожі на ті, що були між російським царем і балериною, є нормальними.

"Це я розумію, якщо якомусь там схимникові показати: "Як так можна?! Ай-ай-ай! Та невже у нього могла бути коханка?!" Для сучасної молоді це настільки природні стосунки, для них це просто абсолютно не проблема. Тобто для них імовірніше дивно, що цей чувак, розумієте, ще мучиться. Це ж так очевидно: будь ласка, офіційно з дружиною, неофіційно... Ну, подивіться ті ж серіали про французьких королів, усіх цих "Сонць" тощо: офіційна коханка короля. Водночас королева – це окрема тема, вона є, вона жива, вона має народжувати час від часу дітей. Ну, а крім того, є офіційна фаворитка короля, так? І це от свідомість, яка зараз стає практично масовою", – переконаний протодиякон.

Кураєв розповів, що зустрічався з людьми, які ставилися до канонізації останнього російського імператора вкрай негативно.

"Коли ще в 90-ті роки мені доводилося іноді розмовляти з людьми з першої хвилі російської еміграції, з аристократами, які опинилися на Заході, у них ідея канонізації Миколи Другого спричинила скоріше відторгнення і тихий жах. Тобто люди, які, ніби, жили у світі придворних пліток, це не ті, хто особисто подавав чашку ранкової кави, а ніби ті, хто міг розпитувати людей, які брали участь у цих процедурах", – додав він.