Розкрилися нові скандальні деталі трагедії на перевалі Дятлова

Так, серед туристів перебував Микола Тібо-Бріньоль, який був сином "ворога народу" і племінником білогвардійців, передають Патріоти України з посиланням на росЗМІ.

Родичі загиблого вважають, що він міг мати таємний план із втечі за кордон, який планував реалізувати в одному з походів.

Тіло Тібо-Бріньоля знайшли під двометровим шаром снігу в руслі струмка. Згідно з результатами розтину, причиною його смерті став "закритий багатоуламковий втиснутий перелом в області склепіння та основи черепа з рясним крововиливом під мозкові оболонки і в речовину головного мозку".

Судмедексперт, котрий проводи розтин, зазначив, що "черепно-мозкова травма чоловіка не могла бути отримана внаслідок удару каменем по голові, оскільки відсутнє пошкодження м'яких тканин".

Відомо, що Микола Тібо-Бріньоль належав до старовинного французького роду. "Це був молодий француз, який погано знав російську мову, зі схильністю до механіки і винахідництва. Він одружився із Терезою Хольмерус, яка приїхала в Росію із Гольштейна з батьками. Йому вдалося зробити кар'єру в Росії. У Францію він не повернувся", – розповідала родичка Тібо-Бріньоля Марина Казанцева.

Прапрадід туриста, академік Йосип Тібо-Бріньоль служив городовим архітектором Орла, де збереглися будівлі, побудовані за його проектами. Батько Миколи, Володимир Тібо-Бріньоль, гірничий інженер і будівельник "Магнітки", потрапив у жорна сталінських репресій вже на початку 1930-х. У 1937 році його заарештували повторно. Тоді ж була арештована його сестра Ганна з чоловіком. Вона провела в таборах 10 років.

Володимир Тібо-Бріньоль був повністю реабілітований постановою від 11 квітня 1991 року. Не менш сумна доля чекала його старшого сина, Володимира Володимировича – лейтенанта Червоної армії і командира розвіддивізіону 455-го окремого мінометного полку, котрий загинув 4 грудня 1943 року.

Вважається, що Володимир Тібо-Бріньоль поділяв погляди іншого репресованого родича, висловлені ним під час допиту: він не приймав революцію через її жорстокість і вважав, що майбутнє Росії – у співпраці із західними країнами. Його рідні брати Сергій і Дмитро ненавиділи радянську владу ще більше. Обидва служили в Білій армії. Доля першого невідома, другого розстріляли в 1941 році.

Микола Тібо-Бріньоль народився 5 червня 1935 року в селищі для засланців: його мати, вчителька іноземної мови, також не уникла переслідувань і потрапила по той бік "колючки" як дружина "ворога народу".

"Крім свого незвичайного французького прізвища, яке доставляло йому чимало клопоту, Коля вразив нас своєю галантною зовнішністю. Середнього зросту, темненький, з приємним інтелігентним обличчям і рухливими очима. Він був веселуном, постійно жартував. Справляв враження надійної, впевненої в собі людини. Вільно спілкувався з викладачами та деканом будівельного факультету. Був талановитий і самобутній", – згадував у книзі "УДТУ: людина, спорт, природа" студент УПІ другої половини 1950-х, друг Дятлова і учасник пошукової операції Євген Зінов'єв.

Як розповідав брат Казанцевої Сергій, Тібо-Бріньоль не відчував пієтету перед комуністичним ладом: очевидно, на його думку наклала відбиток трагічна доля сім'ї. "Коля цілком міг робити критичні зауваження, іронізувати на тему політики Сталіна, Хрущова. До приходу до влади Хрущова був дуже суворий час. За Хрущова такої строгості вже не було. У походах міг співати пісні і частівки сатиричного змісту", – пояснював Казанцев.

"Похід цей – хороший привід виїхати до кордону і втекти. В той час у турпоїздку за кордон завжди впроваджували веселу відкриту людину саме з цією метою: спостерігати, щоб не втекли", – припустив родич Тібо-Бріньоля.