В усьому винен "Ленін": Що відомо про замовника гучних терактів в Україні

Він повідомив, що цей "Центр спецоперацій МГБ" разом із російськими спецслужбами стежив за 1600 українськими правоохоронцями і державними діячами, передають Патріоти України з посиланням на УП.На думку Матіоса, агенти саме цього відділу причетні до вбивства полковника ГУР Максима Шаповала. Крім цього, вони нібито також готували замах на колишнього керівника поліції Донеччини В'ячеслава Аброськіна, який заступив на посаду заступника голови Нацполіції й у липні 2017-го переїхав до Києва.

Зробити такі заяви Матіосу дозволило розкриття спецслужбами вбивства полковника СБУ Олександра Хараберюша, яке сталося в Маріуполі 31 березня 2017 року.

Голова СБУ Василь Грицак 30 жовтня заявив, що виконавицею виявилася мешканка Донецька Юлія Прасолова, яка, на думку слідства, підклала вибухівку в машину полковника.

Грицак стверджував, що жінка входила до "Центру спецоперацій", який функціонує під егідою так званого "МГБ ДНР". Хоча у бойовиків одразу відхрестилися від неї.

Замовником вбивства в СБУ назвали "керівника" цього "центру" Василя Євдокимова з прізвиськом "Лєнін".

"Українська правда" вирішила розібратися, ким є ватажок "Центру спецоперацій МГБ" на окупованій території Василь Євдокимов, який загрожує життю українців.

У роботі над матеріалом ми використали різні відкриті джерела та поспілкувалися з людьми, які раніше стикалися з "Лєніним".

Багато хто, почувши прізвище, відмовлявся говорити навіть на умовах анонімності.

Але деякі деталі все ж таки нам вдалося дізнатися.

Хто такий Євдокимов

44-річний Василь Євдокимов народився в Дебальцевому. На околиці міста у приватному будинку досі проживають його батьки і молодший брат Олександр.

Євдокимов двічі одружений, має трьох дітей. Старша донька – від першої дружини Ірини. З другою дружиною Наталею у нього син і донька.

За інформацією одного зі співрозмовників УП у правоохоронних органах, останнім часом "Лєнін" мешкає неподалік від центру Донецька, у новобудові на вулиці Рози Люксембург, 82, у ЖК "Замковий".

Євдокимов має диплом про вищу освіту Донецького національного університету за кваліфікацією "Магістр з маркетингу". Проте невідомо, чи він отримував цю освіту одразу після школи, чи поєднував з роботою.

Свою робочу кар'єру він починав з найнижчої гірничої спеціальності – учень підземного гірника на шахті імені Косіора, що неподалік від Дебальцевого. Це робота, за яку навряд чи схопився б випускник університету з економічною освітою.

Після шахти Євдокимов перейшов працювати монтажником 4-го розряду в монтажно-механічному цеху ВАТ "Дебальцевський завод металургійного машинобудування".

У 1998-му, коли йому було 25 років, майбутній бойовик стрімко почав просуватися кар'єрними сходами. Він став співзасновником і керівником компанії "Версус", що здійснювала оптову та роздрібну торгівлю побутовими виробами.

Уже в 26 років Євдокимова призначено генеральним директором "Торгового дому "Металург" у Донецьку, який продавав продукцію "Дебальцевського заводу металургійного машинобудування".

Як стверджують джерела УП у правоохоронних органах, під час роботи на цьому підприємстві Євдокимов двічі проходив у кримінальних справах про ухилення від сплати податків, а також у справах про невиплату зарплат і службове підроблення.

У першому випадку за несплату податків він відбувся штрафом на 170 гривень. Другу справу за таким самим обвинуваченням закрито рішенням суду "у зв'язку зі зміною обставин". Дізнатися, про які саме обставини йдеться, не вдалося.

У 2006 році у віці 33 років Євдокимов став генеральним директором "Дебальцевського заводу металургійного машинобудування". Тоді співзасновником цього підприємства був представник осередку "Блоку Юлії Тимошенко" Геннадій Бистряков, який у 2004-му викупив частку заводу і займався його модернізацією.

27 жовтня 2006 року Бистрякова знайшли мертвим у власній квартирі з кульовим пораненням голови.

Тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко відкидав політичні мотиви вбивства та наполягав на версії про перерозподіл бізнесу. А тодішній прокурор Донеччини Олександр Ольмезов назвав іншу версію: "Неприязні відносини, що склалися з низкою керівників середньої ланки".

28 жовтня 2006 року правоохоронці затримали Євдокимова. Прокуратура нібито виявила сліди крові загиблого на його одязі та в його машині.

Захисником Євдокимова виступив один із найкращих донецьких адвокатів – Сергій Осика. Уже 7 листопада того ж року директора заводу випустили з-за ґрат.

Журналіст, який описував перебіг цієї справи, зазначав, що експерти не встигли до звільнення Євдокимова отримати результати генетичної експертизи, а економісти – розібратися у можливості фінансового підґрунтя у вбивстві Бистрякова.

УП попросила Осику охарактеризувати його колишнього підзахисного. Адвокат розмовляв неохоче, але все ж таки погодився повідомити кілька деталей.

За його словами, Євдокимов завжди займався спортом, фізично розвинутий, близько 1,75-1,78 метра заввишки, має широкі плечі. У ті часи полюбляв гарно одягатись і їздив на дорогих машинах.

При цьому Осика зазначив, що директор заводу був спокійним, холоднокровним, стриманим і вольовим.

Адвокат вважає, що протягом тижня, поки Євдокимова тримали під вартою, до нього застосовували тортури.

"Попри тортури, вибити з нього зізнання не вийшло, хоча на нього вдягали протигаз, били струмом. Я бачив синці й тілесні ушкодження, характерні для використання струму. Але він мав стійку витримку. Його це не зломило", – підсумував Осика.

"Тоді він не виглядав убивцею", – додав адвокат.

Від підприємця до держслужбовця

Після "Дебальцевського заводу металургійного машинобудування" Євдокимов перейшов працювати на держпідприємство "Первомайськвугілля" директором з матеріально-технічного постачання. До сфери його діяльності входили тендерні закупівлі і збут продукції.

У 2011 році він працював комерційним директором ТОВ "Запорізький акумуляторний завод".

УП спробувала зв'язатися з директором і міноритарним власником підприємства Андрієм Наньєвим.

Почувши прізвище Євдокимова, він поскаржився на поганий зв'язок і кинув слухавку. Однак за годину передзвонив сам і почав розпитувати, чому нас цікавить Євдокимов. Лише після цього заявив, що той ніколи на підприємстві не працював.

Проте саме цей завод вказаний в офіційній біографії Євдокимова, яку він подав до відділу кадрів Державної іпотечної установи. У ДІУ його призначили у 2012 році постановою Кабінету міністрів за підписом тодішнього прем'єра Миколи Азарова.

Це була його перша робота на державній службі такого рівня. За словами одного зі співробітників ДІУ, Євдокимова призначили заступником голови правління одночасно з новим головою правління цього підприємства Валентином Рибачуком – колишнім мером Слов'янська.

Співрозмовники УП у ДІУ назвали ці призначення "донецьким десантом". У ті часи команда президента Віктора Януковича масово роздавала посади в органах влади "своїм" – вихідцям з Донецької області.

Однак у ДІУ не знають, чиєю креатурою був Євдокимов. Кажуть, той ніколи не озвучував свого ставлення до політиків.

"Вася пропрацював тут лише півроку. Навіть не впізнав його за поширеним у ЗМІ фото. Вася був неговірким, у контакти ні з ким не вступав, тому важко про нього щось розповісти.

Він не мав профільної освіти, нічого не розумів у сфері іпотеки. Важко сказати, чим він тут займався. Стратегічних фінансових рішень він не ухвалював. Можливо, безпекою і програмуванням, але не факт.

Він пішов так само неочікувано, як і з'явився тут. Знімав квартиру в Києві, але на вихідні їздив у Донецьк до своєї родини. Одного разу він просто звідти не повернувся. У ДІУ він нічого не робив. Був тихий, не пив, займався спортом", – розповів один із колишніх співробітників.

"Українська правда" знайшла річний звіт підприємства за 2012 рік, у якому обов'язки Євдокимова описано так:

"Василь Вікторович – безпосередньо спрямовує, координує та контролює діяльність управління фінансування добудови житла, юридичного департаменту (у період тимчасової відсутності голови правління, за його дорученням, у тому числі усним), адміністративного департаменту".

Згідно з документом, Євдокимов заробляв там майже 41 тисячу гривень на місяць, що за курсом того часу складало більше 5 тисяч доларів.

Після ДІУ він став засновником і співзасновником великої кількості фірм у різних секторах. Деякі з них досі працюють.

Від держслужбовця до бойовика

Однозначної відповіді на те, як колишній бізнесмен та держслужбовець зміг потрапити у "спецпризначенці", знайти не вдалося.

Співрозмовники УП схиляються до думки, що Євдокимов міг податися у бойовики "через гроші або життєві обставини".

Але жоден зі співрозмовників не зміг нічого сказати про його політичні погляди, і чи міг він взятися за зброю через підтримку сепаратизму.

Встановити, чи мав він військову підготовку до конфлікту на Донбасі, не вдалося.

Документи з військкомату в Дебальцевому, де він міг бути зареєстрований, залишилися на окупованій території. А люди, які з ним раніше стикалися і говорили з УП на умовах анонімності, кажуть, що при них "Лєнін" армію не згадував.

За словами співрозмовників, Євдокимов підтримував тісні відносини з ватажком бойовиків, на той момент ще керівником угруповання "Оплот" Олександром Захарченком. За інформацією двох незалежних джерел, Євдокимов також входив до "Оплоту". Один зі співрозмовників стверджує, що "Лєнін" навіть був серед керівників цього підрозділу.

А вже у 2015 році бойовики нагородили його "золотою зіркою" і оголосили "героєм" – "за вміле керівництво особовим складом і відмінне виконання завдань командування", – коли військові з РФ вели бої за українське Дебальцеве.

Станом на той час Євдокимов називався "старшим лейтенантом", "заступником начальника служби спецоперацій "МГБ".

Створення "Центру спецоперацій" бойовиків

Співрозмовники УП у правоохоронних органах розповіли, що до війни на території Донецької області діяло організоване злочинне угруповання, яке очолював Станіслав Слєпньов на призвісько "Монгол".

Угруповання, за словами джерел, певний час займалося "віджимом" майна, викраденням та катуванням людей.

Під час АТО угруповання увійшло до так званого "Центру спецоперацій" бойовиків, який "Монгол" і очолив на початку літа 2014 року. Євдокимов став його заступником.

Судячи з усього, тодішній очільник квазіутворення – росіянин Олександр Бородай – був задоволений роботою "центру", адже влітку 2014-го вручив Слєпньову нагородний АКМ.

А вже в травні 2015 року "Монгола" арештували у власному кабінеті в "МГБ" в окупованому Донецьку. Інформація про причини затримання відсутня. Відомо, що в кабінеті проводили обшук, під час якого у Слєпньова знайшли подарований Бородаєм АКМ.

Судячи з клопотань адвоката, "Монголу" інкримінували "нанесення тяжкої або середньої тяжкості шкоди здоров'ю під час оборони або затримання особи, яка здійснила злочин".

У червні 2015 року Євдокимов просив слідчого "військової прокуратури" "ДНР" змінити запобіжний захід для Слєпньова, а саме – передати його відділу "спецоперацій". Відповідне клопотання він підписав уже як "майор МГБ" і "начальник спецпідрозділу".

Подальша доля Слєпньова не відома. Джерела УП у правоохоронних органах стверджують, що його закатували до смерті у підвалах.

Уже в лютому 2016 року "Центр спецоперацій" терористів був задіяний у розборках з власними ж підрозділами всередині ОРДО.

Євдокимов особисто очолював затримання службовців "батальйону спецпризначення" "Вымпел", який на той час підпорядковувався так званому "міністерству оборони "ДНР". Після того в групах у соцмережах центр стали називати "відділом зачистки неугодних".

З того часу публічних згадувань про "Лєніна" ані в ЗМІ, ані в інтернеті не було – аж до прес-конференції очільника СБУ Василя Грицака.

Відомство витратило 8 місяців, щоб встановити, що замовником убивства полковника Олександра Хараберюша є особисто головарь "Центру спецоперацій" бойовиків Василь Євдокимов.

Для суду СБУ і прокуратурі ще доведеться збирати беззаперечні докази цього. Хоча навіть наявність всієї доказової бази не може гарантувати, що Євдокимов сидітиме за ґратами.