Ветеран АТО став казкарем

В Одесі презентували книги для незрячих дітей, написані учасником бойових дій.

Сергій Лоскутов (в центрі)

Їх подарували місцевій спеціалізованій школі-інтернату, повідомляють Патріоти України.

Пам'ятаєте, як в дитинстві дорослі читали вам книжки? Тільки на сторінці з'являлася ілюстрація, тут же лунав вигук: "Картинка! Дай подивитися!" Ви розглядали цю картинку з казковим героєм. А мама чи бабуся пояснювали: «Ось це - злий вовк, це - ведмідь».

Незрячі діти теж дуже люблять, коли їм читають. Ось тільки «розглядають» картинки по-особливому - кінчиками пальців. Вони обмацують малюнок, проводять по контурах зображень, чіпають рельєфну тканину, з якої зроблена книга. Книги, надруковані шрифтом Брайля з опуклими малюнками для пальчиків, можуть відкрити дитині, який не бачить, цілий світ!
Катя Ярова

Десятирічна Катя Ярова маленькими пальчиками читає нову книжку «Сім казок закрученого хвостика», щойно видану шрифтом Брайля. У дівчинки - однієї з учнів одеської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату № 93 для сліпих і слабозрячих дітей - атрофія зорового нерва, вона не бачить з дитинства. Казковий світ для неї - це система рельєфних точок. Катюша схвально вигукує: «Дуже зручно читати, шрифт хороший!»

- Адаптувати книги для незрячих дітей - завдання досить складне, - говорить автор проекту «Мій друг - книга», виконавчий директор громадської спілки «Ліга організацій осіб з інвалідністю зору «Сучасний погляд» Олеся Перепеченко.

- Але є заради кого і для чого старатися. Краще тому підтвердження - сьогоднішня презентація, на яку приїхав автор нової книги «Сім казок закрученого хвостика», написаної і виданої українською мовою спеціально для незрячих дітей, - Сергій Лоскот ...

46-річний Сергій Лоскутов (творчий псевдонім - Сергій Лоскот) - не професійний письменник. Уродженець Київської області, він закінчив столичний Національний університет будівництва і архітектури за спеціальністю «Мистецтво». Працював дизайнером, менеджером з реклами, виконробом, інженером ... Свої світлі казки про дружбу, кохання і добро Сергій почав писати, коли воював в АТО. Сьогодні його твори видані українською, російською та англійською мовами. Вони увійшли в десятку кращих за рейтингом ВВС.

"Сергій Лоскот - перший сучасний автор, котрий дозволив видати свої твори в першу чергу для діток з вадами зору, - каже автор проекту« Мій друг - книга »Олеся Перепеченко (праворуч). - А в перекладі на українську мову, який здійснила Віра Бігун, його казками можна просто заслухатись ".

- Сергій, схоже, ваші казки завойовують світ.

- «Завойовують» - не дуже вдале слово, - зауважує Сергій. - Особисто я вже навоювався. Був молодшим сержантом в 72-й механізованій бригаді. Пройшов від Маріуполя до Ізварине. Під Червонопартизанськом (місто в Луганській області) бригаду взяли в кільце, і росіяни лупили з великою силою, з усіх, що були у них, знарядь. Залишалося тільки чекати смерті. Потім сталося диво: за допомогою ОБСЄ нас вивели через суміжну територію Росії. Відпустили і ... в той же день бойовики розстріляли із засідки нашу беззбройну колону. Було це влітку 2014-го. 7 серпня ми вийшли з оточення.

Я отримав серйозну контузію, потрапив в госпіталь. До сих пір лікуюся. А скільки наших хлопців полягло! Бачив, як їх тіла збирали буквально по частинах, укладали в парашути і зашивали ...
- Можна сказати, що ви народилися в сорочці.
- Ймовірно. Всі, хто вижили в тому кошмарі, народилися в сорочках ... Після госпіталю я повернувся в АТО. Тоді, в перервах між боями, і став писати казки для дорослих. Треба було відійти від крові і страху. Придумував історії і записував їх, щоб не зірвало дах. Це були філософські роздуми, дорослі казки з хорошим кінцем.
Демобілізувався вже після Волновахи, наприкінці 2015-го ... На колишню роботу не повернувся. Взагалі, війна дуже змінює людей, я - не виняток. Зрозумів: життя настільки тендітне і коротке, що займатися нудними і непотрібними речами безглуздо.
- А як прийшла ідея писати казки для дітей?
- У мене є дуже хороша приятелька Тетяна Стус, невістка Василя Стуса, - розповідає Сергій. - Коли вона прочитала в «Фейсбуці» мою казку для дорослих, відразу сказала: «У тебе добре виходить, обов'язково пиши для дітей». І буквально не залишала мене в спокої, поки не написав «Великі собаки бояться маленьких дівчаток». Це історія про дружбу великого пса і дитини. Адже дітям не можна рости на самоті. Їм потрібні брати-сестрички, собачки і котики ... Книжку видали, авторські права у мене викупило українське видавництво «Vivat». Казка вже побачила світ і в далекому зарубіжжі - в Лівані, Болгарії, готується до випуску в Китаї. Ось так вийшло, що, пройшовши АТО, я став казкарем (посміхається). Нова книга - «Сім казок закрученого хвостика» написана спеціально для незрячих дітей, на їхнє прохання. Вона - про дружбу, кохання.
- У вас є діти?
- Так, доросла 25-річна дочка. Для неї я казок не складав. А зараз пишу, в тому числі і для майбутніх онуків. Швидше, для внучки, тому що пацану, не дай Бог, ще доведеться воювати. Так історично склалося, що останні років сто кожне покоління в Україні проходить крізь війни.
Мене запитували, чому я пішов в АТО. Я про це багато думав. Найпростіша відповідь - я чоловік і повинен захищати країну. Не важливо, хто при владі. Чоловіки зобов'язані захищати свою Батьківщину.
- При цьому хочете саме внучку.
- Це природно: кому ж хочеться втрачати рідних і близьких? Але, вважаю, дітям необхідно розповідати про війну. Природно, говорити про це важко, навіть з дорослими людьми. Частина моїх родичів живе в анексованому Криму, і ми не спілкуємося. Я не можу, не хочу розуміти тих, хто чомусь відразу забуває про все хороше, що дала йому Батьківщина.
- Сергію, ви пишете російською, яка для вас - рідна мова.
- Я не приховую, що російськомовний. У мене в армії навіть позивний був «Москаль». Проте моя сім'я - патріотична, стоїть на проукраїнських позиціях. Важлива не національність, а ставлення до країни, до виконання свого громадянського, загальнолюдського обов'язку...

Як розповіла Олеся Перепеченко, книга «Сім казок закрученого хвостика» для звичайних діток зараз ще тільки друкується в друкарні. Автор зробив виняток для незрячих дітей - вони стали першими читачами та суддями його нової казки. Шрифтом Брайля випущено чимало книг, включаючи твори світової класики, - каже Олеся. - Однак не було ще прецеденту, щоб сучасний автор дозволив видати його твір в першу чергу саме таким способом, не чекаючи випуску друкарським, масовим тиражем. За це ми дуже вдячні Сергію.

- Скажіть, скільки часу потрібно, щоб опанувати шрифт Брайля?

- Якщо дитина народилася незрячим або втратив зір в дитинстві, вона досить швидко освоює рельєфно-крапковий шрифт, - відповідає Олеся. - Після першого-другого класу може цілком пристойно читати «вибиті» рядки, орієнтуватися на сторінці. Якщо ж зір людина втратила вже в дорослому віці - тут складніше.

Наприклад, у мене в першому класі зір понизився до 20 відсотків. Після закінчення школи, в університеті, я практично його втратила: випав центральний зір, залишилося лише бічне. Я можу читати шрифтом Брайля тільки по складах. Крім того, немає часу читати щодня, тому пальці огрубіли, стали менш чутливими.

- Як почалася ваша співпраця з Сергієм Лоскотом?

- У вересні минулого року він подарував звичайну друковану версію книги моєму чоловікові з автографом: «Шурику від «Москаля». Це сталося на зустрічі учасників АТО (мій чоловік також воював). На дозвіллі я попросила маму прочитати мені казку «Великі собаки бояться маленьких дівчаток». І коли почула українську версію в перекладі Тетяни Стус, заслухалася. Вирішила: що не надрукувати це для наших діток ніяк не можна. Потім Сергій вислав мені «Сім казок закрученого хвостика» в перекладі Віри Бігун. Мені теж дуже сподобалося, вирішила: «Ми і овечку надрукуємо». І через п'ять місяців книга була видана шрифтом Брайля. Причому з авторської обкладинкою Сергія Лоскота. У виданні також відтворили текст великим плоскодрукарським шрифтом, щоб книгою могли однаково успішно користуватися як незрячі, так і зі слабким зором дітки.

- «Сім казок ...» я прочитала захлинаючись, мені здавалося, що повернулася в дитинство, - ділиться перекладач Віра Бігун, яка спеціально приїхала з Львівської області на презентацію до Одеси. - У Сергія - свій стиль, він пише серцем. Відразу поринаєш в казкову атмосферу. Разом з овечкою піднімаєшся в гори, спотикаєшся, лякаєшся гадюки ...

Статистика свідчить: нині в спеціалізованих школах-інтернатах України навчаються близько 800 незрячих дітей та 3300 - з вадами зору. До 2015 року великою проблемою для таких учнів було те, що книги шрифтом Брайля практично не друкували.

Опублікував: Олег Устименко
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

З архіву ПУ. Не потрібно копати землю: Подружжя з Києва стали успішними фермерами і вирощують картоплю по-новому (фото)

понеділок, 20 вересень 2021, 23:30

Життя змусило киян не тільки копати город, а й навчитися доїти кіз і приймати у них пологи. "Раніше ми з Євгеном жили в Києві, але вже п'ять років, як переїхали на хутір в Поліссі", - говорить Наталія Вишинська, яка створила з чоловіком екоферму, перед...

З архіву ПУ. Відповіли за "Катерину Велику": Кейт Міддлтон отримала перемогу в суді за образу журнала Tatler (фото)

понеділок, 20 вересень 2021, 13:30

У травні цього року гламурне видання опублікувало матеріал під назвою «Катерина Велика». У ньому простежується становлення дружини принца Вільяма з дівчини, що виросла в родині середнього класу, на впливову публічну фігуру. Герцогиня Кембриджська здобу...