"Від заводу до галузі, або Як гине коксохімічне виробництво на Донбасі", - блогер

"У кризі і виробництво коксу, причому деякі підприємства, по суті, на межі закриття, а їхні колективи на межі того, щоб опинитися на вулиці.

Долі конкретних коксохімів, що опинилися на окупованій частині Донецької області, склалися дещо по-різному і в той же час однаково. Більшість з них будучи "націоналізованими" в березні 2017 року виявилися в руках керуючого - "Внешторгсервісу" Сергія Курченка.

Так, Макіївський коксохімічний завод, який вважався одним з найбільших підприємств України з виробництва доменного коксу з річним обсягом продукції, що випускається до 1 млн.тонн коксу, після "націоналізації" за січень-травень 2017 роки випустив 127 тис.тонн замість 503 тис.тонн роком раніше .

Єнакіївський коксохімічний завод - один із найстаріших заводів коксохімічної промисловості Донбасу, до війни випускав близько 650 тис.тонн валового коксу, його експортували до 12 країн світу. Після "націоналізації" всі поставки продукції на експорт припинилися, за 5 місяців 2017 року відвантажив 68 тисяч тонн продукції.

Ясинівський коксохім - за 5 місяців 2017 року відвантажив 108 тисяч тонн коксу, яка ця цифра сьогодні - невідомо.

"Керуючий "Внешторгсервісу" - взагалі унікальне підприємство: податків і комунальних платежів за воду, енергію та інше вони не платять, а зарплату виплачують готівкою прямо на підприємствах з мішків", - говорить джерело, не з чуток знайоме з роботою "Внешторгсервісу".

Працює, правда, невідомо, з якими обсягами, Горлівський коксохімзавод, який залишився у власності колишнього власника - бізнесмена Андрія Орлова. Йому, можна сказати, пощастило.

А ось кому точно не пощастило, так це Донецькому коксохімічному заводу і його колективу: завод знаходиться на межі повної вирізки на метал і знищення, а люди зовсім скоро будуть вигнані на вулицю.

Незважаючи на бойові дії, "Донецьккокс" продовжував випускати продукцію до 11 грудня 2015 року, поки власник не прийняв рішення припинити виробництво. Офіційною причиною тому стали проблеми з логістикою - завезенням сировини і вивозом готової продукції з непідконтрольної території. Неофіційно ж подейкували, що власник присвоїв підприємству статус "безперспективного", особливо на тлі двох гігантів коксохіму у вигляді Авдіївського коксохімічного заводу і "Запоріжкоксу".

Результатом зупинки виробництва, природно, стало зменшення трудового колективу. Він скоротився до березня 2017 року з 700 співробітників штату, не рахуючи охорони, до 80 співробітників, які доглядають за законсервованим обладнанням, і все тієї ж охорони. При цьому заробітну плату продовжували виплачувати за рахунок демонтажу та продажу на брухт або в цілому вигляді обладнання одного з цехів підприємства. Як стверджують на заводі, весь час проводилася сплата податків, а працівникам виплачувалася своєчасно зарплата, незважаючи на відсутність виробництва, і її навіть підвищили двічі за рік.

Після "націоналізації" і передачі "під зовнішнє управління" колектив знову "схуд" - з 80 співробітників штату були звільнені 40, а на їх місце в штат взяли 40 охоронців. І в зарплаті працівники "Донецьккокса" втратили: якщо раніше середня заробітна плата становила близько 8 тисяч гривень на місяць, тепер вона становила ті ж 8 тисяч, але вже рублів, що фактично в 2,4 рази менше.

Наступним ударом стала заборона на реалізацію обладнання та брухту - майно було оголошено "народним надбанням", а директора заводу заарештували і посадили в СІЗО, з якого він повернувся тільки в березні 2018 роки після клопотання трудового колективу про взяття його на поруки.

Втім, брати гроші на зарплату працівникам заводу було більше нізвідки, і особливо явно це стало в січні, а потім в лютому, коли утворилася заборгованість по заробітній платі. Втім, в окупаційній одміністраціі Донецька зорієнтувалися і "міністр промисловості і торгівлі" Олексій Грановський, який з апломбом заявив про підписання договору про співпрацю між "Донецьккокс" і "Донецькстандартметрологія". У чому могла полягати "співпраця" таких несхожих одне на одного підприємств, стало ясно відразу - "Донецькстандартметрологія" просто зі своїх коштів повинна була платити зарплату працівникам Донецького коксохіму.

Хоч останнім було все одно, звідки отримувати зарплату, однак зарплата за січень-лютий 2018 так і "зависла". Втім, аналогічна ситуація - заборгованість по заробітній платі в 2-3 місяці - характерна практично для всіх підприємств "ДНР".

Також "міністр" Олексій Грановський присягався працівникам "Донецьккокса", що вони не втратять своїх робочих місць, підприємство буде перепрофільовано і відновить виробництво. Якщо ж це не вдасться, їх у будь-якому випадку не викинуть на вулицю, а запропонують робочі місця на інших підприємствах.

Надію в людей вселяли навіть не стільки ці обіцянки, скільки стан підприємства, всі допоміжні цехи, столярний і слюсарний цехи, електрогосподарство, гараж і склади. Бо якщо виробництво саме коксу поки що неможливе, то налаштувати виробництво іншої продукції цілком реально, навіть в умовах окупації.

Тим часом в червні ц.р. ситуація на підприємстві загострилася: "Донецькстандартметрологія" грошей на зарплату не перерахувала, і 4 червня на адресу "міністерства промисловості і торгівлі ДНР" і особисто Олексію Грановському було відправлено звернення з проханням про працевлаштування на інші ДП у разі можливої ліквідації, підписане всім колективом. Відповіді на нього на заводі досі не дочекалися.

Тим часом 29 червня до відома колективу "Донецьккокса" довели, що в серпні підприємство буде ліквідовано, на ньому залишать близько 10 співробітників з числа управління, а також охорону, всі інші ж будуть звільнені.

"По суті, це не ліквідація підприємства, а просто звільнення "зайвих" робітників. Колектив сьогодні (29 червня) звернувся до громадського руху "Донецька республіка" і планує звертатись до голови "ДНР", якщо не буде почутий міністерством", - розповіли на умовах анонімності працівники "Донецьккокса".

У колективі підприємства підозрюють, що обладнання, яке залишилося на заводі, просто хочуть порізати на метал і продати, а звільненням працівників просто хочуть позбутися від зайвих "свідків" майбутнього розграбування заводу."