Відлетіла "Ластівка" у вирій: Померла відома зв'язкова УПА (відео)

Євдокія Лихачова, або як її називали – Дана (дівоче прізвище – Фіголь) народилася в 1930 році в селі Вікторів Галицького району на Івано-Франківщині, передають Патріоти України.

Окрім неї, у сім’ї були ще дві сестри і брат. Одна із сестер померла голодного 1932 року від сухот. Євдокія вже у 5 років цитувала на пам’ять “Кобзаря”, читала українські газети. У 13 років вступила до Української Повстанської Армії, а перед цим до боротьби приєднались її батько і брат.

“Мене довго випробовували, чи не викажу, чи маю тверді переконання, чи не піддаюся умовлянням та підкупу. До повстанської армії брали лише щирих націоналістів і патріотів. В основному – молодь, старшу мене на 4-6 років. Проте я була беручка і наполеглива, не за віком серйозна. Мені довірили носити їжу та одяг до криївок, де переховувалися повстанці. Вони вели боротьбу з фашистами, які страшенно лютували…”, – розповідала Євдокія.

По завершенні Другої світової війни зв’язкова УПА продовжувала підпільну роботу, розносила листівки ближніми і дальніми селами, ховаючи їх у ляльку, тому довго залишалась непоміченою. Проте навесні 1947 року, коли Дана Фіголь разом з молодшими подругами розносила літературу за дорученням сотенного, її затримали енкаведисти, виявивши листівки. Вдома під час обшуку, окрім листівок, знайшли й твори Шевченка. У кімнаті на стіні були портрети Кобзаря, Івана Франка і Лесі Українки, що дуже не сподобалось комісарам.

“Мені кажуть, що портрет Сталіна має бути, а я у відповідь: ʺНі корови, ні свині, тільки Сталін на стініʺ. Заарештували… За такі промовки мене і в ув’язненні часто садили до карцеру”, – згадувала Євдокія Дмитрівна.

Через місяць допитів і катувань (на запитання як катували, згадувати не хотіла – били і прикладали гарячі праски) засудили як неповнолітню на 10 років каторги. Покарання відбувала на лісоповалі в Архангельській області. Після смерті Сталіна, коли дівчина відбула 8 років покарання, втратила здоров’я, попала під амністію.

“Видали мені “вовчу справку” і сказали: ʺВ Івано-Франківськ не можна! Їдь на поселення в будь-яку область Україниʺ. Я поїхала до Житомира. Мені було вже 24 роки. Тут влаштувалась на роботу до лікарні, а згодом пішла на курси медсестер”, – розповідала зв’язкова.

У Житомирі Євдокія утвердилась у професії, вийшла заміж, народила і виховала дітей, писала вірші і пісні.