Війна олігархів: Ахметов зазіхнув на "територію" Фірташа

Це накладається на вкрай непрості внутрішні процеси в "Опозиційному блоці" між групою Ахметова і так званими "газовиками". В економічних і політичних аспектах конфлікту між двома найбільшими олігархами країни розбиралися журналісти, передають Патріоти України.

Поява потужного конкурента у Фірташа

Неписане правило у відносинах між олігархами в Україні – не лізти в чужу сферу впливу. Інакше гарантований конфлікт. Тому інформація про те, що найбагатший українець Рінат Ахметов планує освоїти новий для себе бізнес – виробництво мінеральних добрив, може стати сигналом для початку серйозного протистояння. Адже головним гравцем в цій галузі вже багато років є Дмитро Фірташ, якому навряд чи сподобається поява такого потужного конкурента.

У Ахметова вже досить давно виношували плани заходження на цей ринок. Наприкінці 2017 року в структурі групи СКМ, що належить бізнесменові, була створена компанія "Українські мінеральні добрива". Її завдання – займатися гранулюванням сульфату амонію – добрива, яке повсюдно використовують аграрії в усьому світі. Для виробництва цих гранул був обраний один з призупинених цехів Криворізького центрального рудоремонтного заводу, який також належить Ахметову. Туди буде завезено відповідне обладнання. Загалом проект обійдеться бізнесменові в 211 мільйонів гривень.

Важлива деталь: у Ахметова – замкнутий цикл виробництва. Справа в тому, що сульфат амонію є побічним продуктом коксохімічного виробництва. Ця хімічна сполука утворюється шляхом впливу сірчаної кислоти на розчин аміаку (який також утворюється в процесі коксування) і обмінних реакцій з іншими солями. Поки металургійний холдинг Ахметова "Метінвест" вивозить вироблений їм сульфат амонію за кордон. Після повноцінного запуску нового заводу з грануляції цієї речовини ситуація кардинально зміниться.

Навіщо Ахметову заходити на цей ринок? Споживання сульфату амонію в Україні в останні роки стрімко зростає – якщо в 2013 році, за даними Державної служби статистики, воно становило 76 тисяч тонн, то в 2017 році – 343 тисяч тонн. Тобто за чотири роки обсяг внутрішнього ринку виріс в 4,5 рази. І є підстави стверджувати, що це – далеко не межа.

Хоча цей вид добрив, як і раніше, істотно поступається аміачній селітрі і карбаміду, як каже "Апострофу" аналітик інвестиційної компанії Concorde Capital Дмитро Хорошун, перевага сульфату амонію – це сірка, яка особливо необхідна для низки культур, в першу чергу для ріпаку, а також сої та соняшнику. А тому потенціал використання сульфату амонію в Україні великий – 500 тисяч тонн на рік і навіть більше, упевнений Хорошун.

Поки ж найбільшим виробником цього виду добрив в Україні є державне підприємство "Сумихімпром", яке в 2017 році відпустило 59 тисяч тонн сульфату амонію. Важливо зазначити, що державне підприємство "Сумихімпром" де-факто контролюється Дмитром Фірташем, власником холдингу Ostchem, який на сьогодні є, по суті, монополістом на ринку мінеральних добрив в Україні. Якщо говорити про Ostchem, то виробництво сульфату амонію там давно призупинилося. З усіх підприємств холдингу це добриво може виробляти тільки черкаський "Азот" (близько 150 тисяч тонн на рік), проте з 2014 року підприємство закрило цей напрямок.

Ще один вітчизняний виробник сульфату амонію – група компаній "УкрТехноФос". На її потужностях виробляється гранульований сульфат амонію (дані щодо виробництва в 2017 році відсутні). При цьому "УкрТехноФос", на відміну від інших виробників, використовує в якості сировини кристалічний сульфат амонію, який до березня поточного року завозився з Росії. Зараз цей товар заборонений до ввезення в Україну з РФ.

Золотий час Ахметова

Цей фактор слід враховувати в контексті того, що сировина з Росії досі залишається ключовою для всіх українських підприємств. Як розповів Дмитро Хорошун, в 2017 році частка Росії в імпорті сульфату амонію склала 64%, Білорусі – 34%, Польщі – 2%. У поточному році ситуація у зв'язку з забороною російських поставок кардинально змінилася. За шість місяців 2018 року в країну ввезли 158 тисяч тонн сульфату амонію. 31% його був імпортований з РФ, 55% – з Білорусі (втім, є підозра, що це та ж російська продукція), 13% – з Польщі та 1% – з Узбекистану.

Схоже, зараз настав золотий час для Ахметова. Як вже було сказано вище, сульфат амонію є побічним продуктом коксохімічних підприємств. Як зазначив Дмитро Хорошун, обсяг сульфату амонію як побічного продукту коксохімії становить приблизно 1,5% від обсягу виробництва коксу. У 2017 році в Україні було вироблено 10,4 мільйона тонн коксу, відповідно, обсяг коксохімічного сульфату амонію склав 156 тисяч тонн (його експорт – 141 тисячу тонн).

Левову частку коксу – 6,3 мільйона тонн в минулому році виробили підприємства групи СКМ Ріната Ахметова. Таким чином, обсяг сульфату амонію склав близько 94 тисяч тонн, що кореспондується з планами "Українських мінеральних добрив", які націлилися на щорічне виробництво 100 тисяч тонн гранульованого сульфату амонію.

Народний депутат Олексій Білий з Опоблоку, який свого часу очолював металургійний комбінат "Азовсталь" (входить в компанію Ахметова "Метінвест"), нагадує: сульфат амонію – побічний продукт коксохімічного виробництва, яким займається гірничо-металургійний холдинг у складі СКМ. "Його виробляли і продавали все життя... Нам не треба видобувати газ (для виробництва добрив, – ред.), ми просто робимо кокс для потреб металургії. А це супутній продукт, який ми можемо продавати своїм агропідприємствам", - прокоментував парламентарій.

Не роззявляй роток...

Навіть якщо вихід Ріната Ахметова на ринок мінеральних добрив безпосередньо не завдасть шкоди інтересам Дмитра Фірташа, це може бути розцінене як зазіхання на хімічну монополію свого партнера за "Опозиційним блоком". Тим більше це накладається на внутрішні політичні суперечності між двома найбільшими бізнесменами.

Співрозмовник видання, близький до керівництва ОБ, стверджує: новий бізнес Ахметова викликав у "газовиків" неприховане роздратування. "Вони вважають, що Ахметов спокусився на чужу парафію, - сказало джерело в крилі донецького олігарха. – Для них це дуже принципове питання, адже вони намагаються монополізувати ринок цих добрив". При цьому він допускає, що натомість "газовики" спробують налаштувати Адміністрацію президента проти групи Ахметова, "як вже бувало не раз".

Проте політолог Андрій Єрмолаєв, який очолює створений екс-главою Адміністрації президента Сергієм Льовочкіним інститут стратегічних досліджень "Нова Україна", вважає, що співпрацю з владою налагоджено якраз у компанії Ахметова, оскільки вона в нинішніх політико-економічних умовах запускає нове для себе виробництво.

"Зараз "піднімаються на ноги" лише ті, хто узгоджує дії з правлячою групою. Питання до команди СКМ: як стало можливим, що вони прориваються в таких тонких сферах, як хімічне виробництво, та ще з випуском масового продукту, який, судячи з усього, буде конкурентоспроможним? Які є для цього негласні домовленості, гарантії правлячої групи на шкоду всім іншим гравцям?" – задається питанням Єрмолаєв.

"Опоблоківець" Олексій Білий не бачить в цій історії приводу для політичних конфліктів. "Бізнес і політика – різні речі. Якщо це питання (виробництво мінеральних добрив, – ред.) якимось чином зачіпає наших колег за партією, я хочу зрозуміти, чому", - додає він.

Експерт Єрмолаєв, втім, також не прогнозує кризу в стосунках.

І хоча історія з виходом Ахметова на ринок добрив явно не поліпшить стосунки з Фірташем, на думку політолога Петра Олещука, політична кон'юнктура змушує групи впливу всередині Опоблоку триматися разом, незважаючи на зіткнення інтересів. "Ця партія виникла не з глибокої любові політичних суб'єктів, а з розуміння загальних цілей. Будуть і нові конфлікти між фракціями в "Опозиційному блоці". Але їм набагато вигідніше на цьому етапі демонструвати єдність і продовжувати співпрацю. Майбутні вибори – це шанс для них посилитися і претендувати на зовсім інші позиції в українській політиці", - пояснює експерт.

Щоправда, у світлі чуток з Росії про майбутнє запровадження персональних санкцій проти "газовиків" (мова йде про нібито указ президента РФ Володимира Путіна, який готується), ситуація може кардинально змінитися. Про те, що цей документ готується в Кремлі, підтвердило джерело в Опоблоці, втім, без будь-яких деталей. Поки незрозуміло, що зміниться для "газовиків" усередині України, якщо обмеження (і питання ще, які саме) будуть все-таки запущені Росією. І якщо їхні позиції похитнуться, чи не скористаються цим друзі-суперники з ахметівського крила...