Враження від навчання в Стенфорді, або Чим топові західні університети відрізняються від українських

Українець Іван Примаченко здійснив свою дитячу мрію - і тепер він студент одного з кращих університетів світу.

Про перші враження від навчання в Стенфорді співзасновник онлайн-платформи Prometheus Іван Примаченко поділився з українцями на своїй сторінці у Facebook, передають Патріоти України.

  • На першій парі ми розбираємо відновлення шкільної системи в Новому Орлеані після урагану Катріна, через який місцевий шкільний округ було в прямому сенсі цього слова змито з лиця землі. Перед класом всі прочитали докладний опис того, як купка волонтерів на чолі з Сарою Асдін взялася за відчайдушну місію відновлення освіти в місті, а тепер ми розбираємо кожне прийняте тоді рішення, дискутуємо, які помилки були допущені і чи можна було зробити краще. Хтось цитує статтю з домашнього читання, хтось свій власний досвід, часом дискусія переростає в запальну суперечку, але завжди з повагою до думки один одного. Все це більше нагадує засідання справжнього штабу з подолання кризової ситуації, ніж університетську пару. Наприкінці заняття до нас приходить сама Сара Асдін - їй можна поставити запитання чи подискутувати, чим ми і займаємося наступні півгодини.
  • Тут люблять довгі і напружені пари - три години активних дискусій з перервою в п'ять хвилин є нормою. Деякі пари тривають п'ять годин. Викладачі постійно підганяють вперед, жорстко тримають темп, намагаються вичавити максимум користі з кожної хвилини - час в Стенфорді безцінний. До речі, ніхто тут не робить зауваження за те, що ти п’єш чи тихенько їси на довгій парі – всі розуміють, що для навчання потрібні сили.
  • Окремий кайф - однокурсники. Зі мною разом навчаються колишній пілот ізраїльських військово-повітряних сил, розробниця комп'ютерних навчальних ігор, співробітниця міністерства освіти Сінгапуру, шкільний вчитель з неблагополучного району Лос-Анджелеса та інвестиційний банкір з Японії. Історія кожного - неймовірна. Не встигаєш домовлятися про зустрічі за кавою, щоб краще познайомитися і розпитати про їх унікальний досвід.
  • Середній вік студентів магістратури тут: 25-30 років. Більшість йде кілька років попрацювати після завершення бакалаврату і лише після цього повертається завершити навчання. Але не рідкість люди в 40 і 50. На мої пари в бізнес-школі ходить студент під 70 років - жваво бере участь в дискусіях і своїм досвідом вносить серйозний вклад в роботу.
  • Звичайно, особливі потреби не можуть стати на заваді навчанню. Майже всі двері обладнані спеціальним пристроєм, щоб їх легко було відкривати людям на візку, а пандуси і ліфти доступні в кожній будівлі. Через електронну систему можна повідомити технічну службу і викладача про ваші особливі потреби - вони підготують всю необхідну технічну та методичну підтримку на початок пари. Своїх студентів і співробітників тут цінують.
  • Крім того, в Стенфорді цінують свою історію - хоча університету нема й 130 років і він є наймолодшим серед провідних світових вишів. Над кампусом височіє Башта Гувера, названа на честь випускника Стенфорду, що став президентом США. В офісі, де ми працюємо, відвідувачів зустрічає табличка, що це найстаріша будівля на кампусі і що колись в гуртожитку, який тут знаходився, жив Стейнбек. Всі будівлі і левова частка аудиторій мають власні імена - як правило, на честь видатних випускників та донорів, завдяки пожертвам яких ці будівлі були побудовані. Університет пам'ятає всіх, хто йому допоміг, і пишається успіхами всіх, хто колись вчився тут. А вчився тут багато хто: від засновників Google Бріна і Пейджа до легендарного гравця в гольф Тайгера Вудса.
  • А ще відомі люди люблять кидати Стенфорд, щоб поспішати творити великі справи. Джон Кеннеді кинув місцевий MBA, а Ілон Маск через два дні після старту навчання покинув докторську програму, щоб зайнятися бізнесом. Як не крути, але репутація університету практиків, а не теоретиків, взялася у Стенфорду не на пустому місці.
  • Коли почало здаватися, що більше мене нічого не здивує, я потрапив до університетської бібліотеки. Більшу її частину займають безкінечні полиці з книгами, де сконцентровані саме ті праці, які викладачі задають читати своїм студентам. Достатньо ввести назву на сайті бібліотеки і на електронній мапі тобі негайно покаже місцезнаходження жаданої книги. Не потрібно нічого замовляти і чекати – приходь і читай. А щоб читати було зручніше, навколо полиць з книгами розташована купа спеціально обладнаних для навчання місць: від робочих столів і зручних диванів до закритих кімнат для колективної роботи. Все оточення тут зроблене так, щоб байдикувати було складніше, ніж вчитися. І де все це було в мої студентські роки?
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Хіти тижня. "Наступного разу вони привезуть відрізане вухо або руку?": Геращенко розповіла про обурливу "витівку" терористів на переговорах у Мінську

понеділок, 15 жовтень 2018, 11:30

На зустрічі контактної групи в столиці Білорусі "представники" бойовиків "ЛНР"/"ДНР" кинули Леоніду Кучмі закривавлений паспорт загиблого бійця АТО. Василь Сліпак 19 років жив і працював у Франції, був солістом в Паризької національної опери. З початко...

"Россия - это ИГИЛ с атомной бомбой", - Климовський

понеділок, 15 жовтень 2018, 11:17

Пєсков, як особа офіційна, 12 жовтня в Москві де-факто оголосив православним "халіфом" Путіна, коли заявив про його право захищати православних і російськомовних по всьому світу... Про це у своєму блозі пише історик і археолог Сергій Климовський, перед...