Всього декілька кілометрів від кордону: Мандрівка у столицю Лева Даниловича (фото)

Екскурсія починається одразу ж за кордоном, кілька кілометрів від польського переходу, - передають Патріоти України з посиланням на Історичну правду.

Якщо ви, скажімо, возите на продаж сигарети і можете дозволити собі тригодинну паузу, побачите те, що не бачать туристи.

На півдорозі між Медикою і Перемишлем є поворот ліворуч, на село Сєдліска. Від нього - ще пару кілометрів і, не доходячи села, знову наліво. Півгодини йти пішки, 10 хвилин на машині.

Це - один із головних артилерійських фортів зовнішнього кільця австрійської фортеці "Перемишль". Загалом цих фортів було 15, наш називається "Борек" і є останнім у переліку фортів.

Наприкінці XVIII сторіччя республіка шляхетської демократії Річ Посполита припинила своє існування - польські, руські (українські та білоруські), пруські землі були поділені більш успішними імперіями. Галичина, Буковина і Краків дісталися Відню, Варшава, Волинь і Поділля - Санкт-Петербургу.

Після Кримської війни стосунки між Віднем і Санкт-Петербургом погіршилися, і Австрія, яка на той час уже стала Австро-Угорщиною, вирішила захиститися з півночі. Перемишль був розташований у стратегічному місці - на старовинному шляху з Балтійського моря через Словаччину в Угорщину, він прикривав підходи до лемківських перевалів, найнижчих у Карпатському хребті.

Водночас Перемишль був вузловою залізничною станцією Австро-Угорщини, тут до лінії "Краків-Львів" приєднується лінія на Будапешт, якраз через згадані вище перевали.

Горбиста місцевість карпатського передгір'я робила Перемишль ідеальним місцем для спорудження тогочасного стандарту укріплень - система укріплених фортів, які прикривали один одного артилерійським вогнем на відстані 1-5 км.

Подібно до Лисогірського форту Київської фортеці, тільки таких фортів значно більше і вони, крім земельних насипів, захищені бетоном і бронею.

Перемишль був третьою в Європі фортецею такого класу, після Антверпена і Вердена. Кількадесят артилерійських фортів, броньованих батарей, допоміжних фортів, казарм тощо. Внутрішнє і зовнішнє кільце оборони, 45 кілометрів в діаметрі. 128-тисячний гарнізон. Фортеця стала "містоутворюючим підприємством" Перемишля.

На відміну багатьох інших (тієї ж Київської) європейських фортець, Перемишль у 1914-15 рр. став місцем активних військових дій і пережив найдовшу блокаду у відриві від головних сил.

Заходимо у форт через вал:

З початком Першої світової - скоро ювілей! - фортеця стала на шляху наступу Російської імператорської армії (РІА). Австро-угорські війська були змушені відійти за Сян, але фортеця успішно боронилася.

У жовтні 1914-го відбулося кілька спроб РІА прорватися крізь лінію фортів - безуспішні. Форт "Борек" був на лінії прориву.

Ось так форт виглядає згори:

Фортечні вали з казармою посередині. Казарми бетоновані, з броньованими дверима, зверху засипані землею. Відкритою залишається протилежна противнику сторона казарми, вона обернена у внутрішню сторону кільця фортів:

З російським наступом 1914 року пов'язана драматична подія - атакуючим удалося прорватися за вали одного з допоміжних фортів "Лисичка" (зараз на території України).

Частина загону нібито зачинилася всередині форту і попросила (через радіозв'язок) сусідні форти вдарити по двору "Лисички" картеччю, хоча на подвір'ї іще йшов бій.

Казарма форту:

Після кількох спроб штурму, зазнавши кривавих утрат, РІА відступила. На полі бою залишилося 10-20 тисяч солдатів РІА, було багато покалічених, про ці бої складена відома пісня:

За місяць, у листопаді 1914-го РІА повернулася - тепер для довгої облоги замість штурму. Захисники витримали 173 дні - найдовша облога фортеці часів Першої світової.

Артилерія РІА влучно стріляла у форти, але особливої шкоди не завдавала. План укріплень здобув офіцер Київського військового округу (70-та піхотна дивізія), капітан Володимир Сальський, за що отримав підвищення до полковника.

Через п'ять років Сальський стане генералом Армії УНР, командиром "чорних запорожців". У серпні 1919 саме він спровокує - зірвавши російський триколор на Майдані - конфлікт між Галицьким корпусом УНР і денікінцями під час визволення Києва від більшовиків.

Заходимо всередину казарми. Цегла, залізні балки, броньовані двері і віконниці. В часи соціалістичної Польщі "імперіалістичні" укріплення не вважалися пам'ятками, тож підлога другого поверху встигла провалитися.

Стіни розмальовані любовними зізнаннями місцевих підлітків, навіть у казарменному клозеті:

Проходимо в кінець форту, у його найбільш захищену частину, обернену до ворога. Видно підйом до оглядової бронебашти:

Укріплення було настільки потужним, що спостерігач міг сидіти у башточці прямо під час обстрілу, стежити через щілину за наступом противника і коригувати вогонь артилерії та кулеметів.

Ось так ця оглядова бронебашта виглядає зовні:

Після півроку російської облоги, у березні 1915 року солдати австро-угорської армії, з'ївши усіх коней і страждаючи від голоду разом із цивільним населенням, капітулювали.

Перед здачею вони підірвали бойові башти фортеці. Але ця оглядова башточка збереглася на своєму місці:

Позиція артилерійської батареї над казармою форту. Розколоті металеві частини поворотних механізмів, шматки бетону валяються довкола, порослі травою. Бронебашт не видно.

Солдати РІА на одному з підірваних фортів. Видно поворотні круги і перевернуті бронебашти артилерійських позицій.

Один із фортів фортеці "Перемишль" після тижнів бомбардування артилерією РІА. Аерофотозйомка Першої світової війни:

Вигляд з артилерійської позиції на українсько-польський кордон:

Повертаємося на трасу і їдемо далі (якщо нема свого транспорту, регулярно ходять маршрутки) - до кордону або в Перемишль (Пшемисль).

Маршрутка прибуває до залізничного вокзалу, тільки з протилежного від колій боку. Проходимо через тунель і опиняємося на вокзалі Перемишля, який після реставрації вважається найгарнішим вокзалом польських залізниць.

Виходимо з вокзалу - і ми у центрі. Тут і припаркуватися можна, до речі.

Перемишль згадується у "Повісті врем'яних літ" під 981 роком, коли київський князь Володимир (тоді ще він не був Хрестителем) "ходив на ляхи" і зайняв червенські городи".

Руське місто було столицею Перемишльського князівства, потім входило до Галицько-Волинської держави. З XIV сторіччя входить до складу польської корони, Руського воєводства.

Воїнський підрозділ Перемишльської землі, під двоголовим жовтим орлом на блакитному тлі, згадується серед учасників Грюнвальдської битви.

В 1498 місто було повністю спалене молдованами, у 1618 знищене татарами, тож середньовічної забудови у центрі майже не залишилася, переважно ранньомодерна і австрійська.

В центрі, над площею Ринок височить католицька кафедральна церква. До 1412 року тут була кам'яна православна церква, потім храм віддали католикам, які з XV сторіччя будували свій архикафедральний костел - найдавнішу церкву сьогоднішнього Перемишля.

Будівництво костелу у 1462-му фундував король Ягайло, коли у віці 72 роки нарешті дочекався сина. Про це він дізнався якраз під час перебування в Перемишлі.

Алебастрова фігурка Богородиці на чугунному троні - готика XIII-XIV сторіччя. За легендою, у 1200-х роках перебувала у Києві, у домініканському монастирі.

В часи нападу Батия Богородиця нібито звернулася до юнака, який забіг у церкву з проханням винести її: "Я не буду для тебе тяжкою". І так потрапила до Перемишля.

Фігурка стала культовим об'єктом у католиків - їй досі приносять дари і квіти, коли прохають про допомогу.

Піднімаємося на дзвіницю поруч із храмом. Крізь циферблат величезного годинника на вежі видно все місто:

Вигляд на центр і оспівану в національному гімні річку Сян із двома мостами. У 1939-41 роках цей берег разом із центром Перемишля належав Українській РСР, а протилежний - Третьому рейху.

Механізм годинника з хитромудрими передачами нагору, до циферблату:

Королівський замок часів середньовіччя:

Дзвін католицької архикафедри:

У середньовічні і ранньомодерні часи Перемишль був великим православним містом - центром Перемишльської єпархії. Коли було проголошено Берестейську унію (1596), тільки перемиський і львівський єпископи з-поміж інших ієрархів Київської митрополії Константинопольського патріархату відмовилися перейти у підпорядкування папи.

Через 25 років після цього виходець із Галичини гетьман Сагайдачний організував таємне висвячення нової православної ієрархії. Так галичани зберегли для України православ'я.

Зарах християнство східного обряду в Перемишлі представляють переважно греко-католики. З дзвіниці добре видно українські церкви довкола:

Оскільки Перемишль був регіоном, де постійно змагалися Польща і Русь (Україна), королівська влада постійно будувала костели, щоб звеличити католицьку віру. У сьогоднішньому місті - 27 костелів, 2 храми УГКЦ і 2 православних. Це на 70 тисяч мешканців.

Відсотково костелів на душу населення більше хіба що у Ватикані, за що Перемишль і отримав титул "другого Ватикану".

Вигляд із входу до греко-католицької кафедри на католицький храм, де ми щойно були. Видно готичну основу церкви:

На площі Ринок сидить солдат Австро-угорської армії Йожеф Швейк. Такі пам'ятники є ще у Львові, Фельштині, Сокалі та Гуменному - там, де пролягав бойовий шлях героя Ярослава Гашека:

У магістраті висить збільшена карта міста ранньомодерних часів. До речі, Перемишль - побратим Кам'янця-Подільського.

Неподалі від площі Ринок у старому будину ентузіасти зробили приватний музей фортеці "Перемишль":

Австрійські та російські імперські відзнаки:

Австрійські, російські та німецькі детонатори:

Якби Швейк знав польську, він міг би прочитати про події довкола себе таке:

Далі йдемо на Рибну площу, це теж у центрі - перевірити Музей Перемишльського краю, перенесений у збудоване спеціально для музею приміщення:

Інсталяція на тему Першої світової і фортеці "Перемишль":

Пістолети:

Іграшки XX сторіччя. Дівчачі...

...і хлопчачі:

Ці меблі належали Михайлу Чайковському - шляхтичу і авантюристу, який у XIX сторіччі мріяв відродити Запорізьку Січ:

Срібний сервіз для риби, кінець XIX-початок XX ст.:

У відділі сакрального мистецтва - цікаве кольорове вирішення. Католицькі артефакти представлені на червоному тлі, східний обряд - на синьому:

Деталь ікони з музею. Наші православні предки вважали, що німці, поляки і татари потрапляють у пекло автоматом:

Перекусивши і відпочивши в одному з десятків закладів у центрі, можна піднятися на пагорб над містом. По дорозі ми минаємо різні національні цвинтарі - польський, австрійський, німецький Першої світової, німецький Другої світової. Є й український цвинтар:

Поруч поховані солдати УПА:

Можна також з'їздити у село Посада Роботицька під Перемишлем - тут розташованацерква святого Онуфрія, яка вважається найстарішим православним храмом на території Польщі.

Ще з десяток кілометрів на Захід уздовж Сяну - і ми потрапляємо у містечко Красичин. Тут є легендарний Красичинський замок, перебудований у стилі ренесансу у благословенне XVII сторіччя.

По кутам замку - чотирі вежі, які символізують Бога, Церкву, Короля і Шляхту. На фото нижче: ліворуч - Папська, праворуч - Божа (в ній також розташовано церкву).

Всередині двору:

"Фішка" красичинського замку - розписи стін у традиційному стилі "сґраффіто".

Деталь графітового "малюнку". Праворуч, з маленькими башточками - Королівська вежа Красичинського замку:

Фото згори:

У часи Української РСР (1939-41 рр.) в замку розміщувався гарнізон Червоної армії. Солдати знищили меблі і склеп із останками власників замку. Визнано, що відновленню це не підлягає.

Склепіння церкви, вона ж Божа вежа:

Якщо вірити екскурсоводу, вінчання під цим олтарем давало гарантію на шлюб. До дверей :)

Одне зі сґраффіто - галерея королів Польщі. Нижче - три найвідоміших з історії України. Стефан Баторій, який легалізував козацтво; Сигизмунд ІІІ, з яким вів релігійні інтриги Петро Сагайдачний; Владислав IV, який любив козаків і ходив з ними на Москву, а потім умер у перші дні повстання Хмельницького:

Замок у Красичині претендує на внесення до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Поїздка здійснена за сприяння представництва Польської туристичної організації в Україні.