Зайвий доказ штучності Голодомору: "У 1933-32 у Росії ніякого голоду не було, навіть натяку, а було повно хліба", - історик

Український історик Олександр Палій в своєму блозі пише про те, що про Голодомор він знає багато не тільки після вивчення безлічі підручників, історичних документів, а й, що називається, з «перших» вуст, передають Патріоти України.

Олександр Палій розповідає, що у батька його бабусі була сім'я - шестеро братів, всі вони померли під час Голодомору, це село Буда-Варовичі Поліського району на півночі, під самим білоруським кордоном. Коли бабуся повернулася, навіть будинку не було - його розтягла радянська влада. Тоді, до речі, згадали, де той кордон з Білоруссю проходить - так як всі лісові шляхи поперекривали загони радянських карателів з ГПУ. Бабуся врятувалася тим, що її мати з ще двома дітьми з третьої спроби сіла на поїзд до Росії.

За словами історика, з товарного поїзда дітей, жінок стягували доблесні радянські карателі, і, що запам'яталося, іноді пускали тих, хто просився російською мовою. Палій розповідає, що одна дитина - сестра його бабусі - померла в поїзді, і прабабуся руками рила могилу. У Росії, куди вони доїхали, ніякого голоду не було, навіть натяку, а було повно хліба, без здобних булок, але всім вистачало. У Центральній Україні був взагалі жах. Знайомі бабусі в один голос говорили, що війна в порівнянні з голодомором - дрібниця, мовляв, впало не впало, убило не вбило, а не загальний суцільний жах для всіх - і дітей, і людей похилого віку, і жінок. Їм було з чим порівнювати - там були досить напружені оборонні бої в 1941-му і бої Корсунь-Шевченківської битви.