Запеклі бої на Донбасі: Що задумали терористи "ЛНР" біля Голубівського (карта)

Якщо Донецька фільтрувальна станція (ДФС) останніми днями поза конкуренцією в плані привернення до себе уваги в "ДНР", то в "ЛНР" такою гарячою точкою останнім часом стало селище Голубівське, що знаходиться районі з умовною назвою "Траса "Бахмутка".

Зокрема, 7 червня близько 10:30 в житловому кварталі населеного пункту терористи підірвали вибуховий пристрій, від якого постраждали місцеві мешканці. Того ж дня в результаті мінометного обстрілу (калібру 82-мм) населеного пункту Голубівське в районі вулиці Першотравнева отримали поранення різного ступеня тяжкості шість пасажирів маршрутного автобуса марки "Газель", який їхав до окупованої Кадіївки (екс Стаханова).

Бойовики традиційно звинуватили в обстрілі бійців ЗСУ. Командування ж Об'єднаних сил оперативно заявило, що не веде обстріли мирних населених пунктів і не розміщує позицій підрозділів в житлових кварталах та поруч з ними, кваліфікувавши даний випадок, як теракт з боку бойовиків "ЛНР".

Здавалося б – нічого нового і надзвичайного, як для цієї місцевості. Однак, ситуація дещо насторожує з огляду місцерозташування даного населеного пункту.

Справа в тому, що селище Голубівське розташоване на сході району на річці Лугань, в місці впадання її лівої притоки, річки Горіхової. Від нього 89 км до окупованого Луганська і всього 36 км до підконтрольної Києву Попасної. А ще на північному сході від Голубівського знаходиться село Жолобок, до якого була прикута загальна увага впродовж минулого літа.

З серпня 2015-го року Голубівське знаходиться під контролем самопроголошеної "ЛНР". Власне, по північно-західній околиці села згідно Мінська-2 проходить лінія розмежування між окупованою територією і суверенною Україною. А от Мінськом-1 це село мало б знаходитись під українським прапором.

Раніше писалося, що Збройні сили України за великого бажання можуть сміливо рухатись углиб "ЛНР" одразу з двох напрямків: з заходу – в районі Світлодарської дуги, і з півночі – в районі Жолобка. А якщо почати цей рух одночасно, то можна взяти в кільце весь найбільш густонаселений район "ЛНР" з населеними пунктами Кадіївка (екс Стаханов), Голубівка (екс Кіровськ, Первомайськ, Ірміно, Сентянівка (екс Фрунзе), Брянка, Калинове тощо).

Писав не так давно про можливий скорий наступ українських військ на Жолобок і Ігор Гіркін (Стрєлков). Та й без нього в рядах "Л/ДНР" останнім часом сіється паніка від чуток про те, що ЗСУ ось-ось підуть у наступ мало не по всій лінії фронту.

В контексті цього цілком можливо, що такими терактами на підконтрольній собі території бойовики "ЛНР" намагаються наперед дискредитувати сили ООС в очах світової преси, чим спровокувати певний тиск світової спільноти на Київ, змусивши його якщо не відмовитись від планів штурму, то хоча б відкласти їх.

Також цілком робочою виглядає версія, за якою бойовики (а точніше їх московські куратори) таким чином моніторять міжнародну реакцію на нібито обстріли силами ООС мирного населення в "ЛНР". Якщо світова спільнота "поведеться" на версію терористів про те, що це діло рук ЗСУ – добре, а якщо ж проігнорує чи навіть підтримає офіційний Київ – тоді це можна буде вважати "зеленим світлом" Заходу на військову операцію по звільненню Донбасу.

Є й інша версія цього всього, ніяк не пов'язана з попередніми двома. Справа в тому, що паралельним курсом бойовики прискореним темпом укріплюють свої передові позиції в районі Станиці Луганської, стягуючи туди не лише будівельні матеріали, але й живу силу і заборонені Мінськими угодами види важкого озброєння та бронетехніки (знову ж таки – переживають, що ЗСУ підуть на штурм Луганська). Була навіть інформація, що туди в період з 30 травня по 5 червня з Росії було доставлено близько 400 тон паливно-мастильних матеріалів.

Зрозуміло, що місія ОБСЄ цього не помітити не може, що призведе до чергового непотрібного бойовикам розголосу. Тому міжнародних спостерігачів треба чимось відволікти, сконцентрувавши їх увагу на іншому районі самопроголошеної "республіки" – в даному випадку в Голубівському.

Звісно, все це – лише припущення та версії. Як воно є насправді, ми дізнаємось лише з плином часу – по ходу розвитку ситуації. Але те, що ситуація на Донбасі з моменту проголошення ООС загострюється – можна констатувати вже зараз. І щось підказує, що це лише початок.