"Зазвичай, люди, які йдуть на війну, нікому не кажуть про це", - ветеран АТО, який розпочав власний бізнес (фото)

Сергій Молодід ще до того, як потрапити на війну, з товаришами започаткував виробництво військового та туристичного спорядження. Після повернення зі Сходу, він продовжує свою справу, розвиває компанію Traverse Tactical Team та виховує українського споживача, передають Патріоти України.

До війни у Сергія була абсолютно мирна професія. Закінчив Київський політехнічний інститут – за освітою поліграфіст. "Це був свідомий вибір, в мене в сім’ї всі поліграфісти. Все життя працюю за спеціальністю. Єдине, вигадав собі таку розвагу – періодично змінюю роботу і посаду. Іноді я фотограф, іноді дизайнер, колись був журналістом. Потім більше вдався в поліграфію, був технологом, спеціалістом по кольору. Виходить, я знаю всі етапи підготовки видання до друку. Мені це в кайф", - говорить чоловік.

Зазвичай, люди, які йдуть на війну добровільно,
нікому про це не говорять

Під час навчання, закінчив військову кафедру у напрямку "Автоматизовані системи управління військ протиповітряної оборони" - ППО. Завжди вважав, що це до чогось зобов’язує. Коли у березні 2014-го року почалась війна, зрозумів, що рано чи пізно потрапить на неї. "Я від початку поривався на війну, але мені пощастило, що зустрів інструктора, який в результаті став моїм товаришем, він мені сказав: "Іти непідготовленим на війну – це погана ідея. Навіть враховуючи мінімальні знання і бажання, краще витрать трохи часу і підготуйся. Твоя діяльність буде більш ефективна".

І Сергій почав тренуватися з товаришами. Згодом приєдналися до структури на базі Товариства сприяння обороноздатності України – Української Резервної Армії. Так тривав фактично весь 2014 рік."Весь 2014 рік ми тренувалися. До нас приїжджали хлопці з Айдару, які вже були на війні, ми їх колом обступали і вони нам розказували, як поводитися, як облаштовувати позиції. В мене є блокнот, він вже повністю розвалився, то я в нього записував всі ці поради."

"Щодня був такий ідіотський стан, коли не знав, як планувати свою діяльність, бо в будь-який день може прийти повістка. Я люблю планувати свою діяльність, а тут було незрозуміло. Я тоді зустрічався з дівчиною і ми планували поїхати за кордон на велозмагання. Вже навіть взяли квитки на літак, але я відмовився. Здав свій квиток. Пройшло трохи часу, збили Боїнг-777 і мій рейс відмінили взагалі. Я б усе одно не зміг полетіти. На мене впливало те, що хтось на війні "вигрібав", а я збирався відпочивати.

У 2015 році на початку лютого, я вже зрозумів, що в мене терпець рветься. Прийшов до військкомату сам. Коли звідти вийшов, то мене навіть нудило. Розумієш, що шляху назад немає. Зазвичай, люди, які йдуть на війну добровільно, нікому не кажуть про це. Хіба найближчим друзям, а в родині ніхто не знає, потім вже говорять: "В мене автобус через пару годин, пока".

Армійські стандарти так просто з інтернету не скачаєш

На той момент, коли Сергій відправився на війну, у нього з товаришами вже існувало виробництво. Вони вже виготовляли спорядження, зробили кілька рюкзаків, чохли, бронежилети. В армію чоловік пішов повністю зі своїм спорядженням: каска, два види форми, бронежилет, РПС. "Коли я вже потрапив на війну, в нас був один бронежилет нашого виробництва. Ця модель називається "Стан". Я вже воював у нашому виробі повністю, ні з чого не скопійованого. Поки я був в армії, тягав на собі все це спорядження, спілкувався з товаришами, які воювали з 2014 року, вони мені розказували що круто, що не круто, що, наприклад, евакуаційна петля на бронежилеті рветься. Я це все записував, розповідав друзям. Мої партнери не сиділи склавши руки. Коли виникли проблеми з медичними рюкзаками, вони знайшли класних інструкторів, які нам допомагали. Ми з ними спроектували три медичних рюкзаки і запустили у виробництво".

В 2014 році ніхто не знав, яким спорядження повинно бути. Тоді, перед тим, як щось купити, шукали серед закордонного що краще, а що гірше. "В Україні як спочатку було – брали американські зразки і перешивали. Але насправді, будь-яке спорядження проектується не тільки під якісь завдання. Воно проектується під умови використання і під ті стандарти, які існують в конкретній армії в конкретний період часу.

Наприклад, існує бронежилет Рlatecarier - він легкий і відносно не дорогий. Розроблявся для поліцейських, для того, щоб возити його в автомобілі чи в рюкзаку і використовувати у випадку чого. Він був створений разом із системою озброєння – гвинтівок на базі AR систем. В нього є клапан, розрахований під ріжок М16, системи AR. Він менший, не такий високий, як в "Калаша", і якщо навішати "калашовські" ріжки і відкривати клапан, він не відкривається повністю. Ми вчасно зрозуміли, що перешивати такий бронежилет не варіант. По-суті, це не армійська штука. Він захищає дві летальні зони і все. А на війні потрібен захист від уламків, захист, наприклад, шиї чи ключиці."

"От, яким має бути розмір аптечки? Велика, чи маленька? Вона має забезпечити перенесення фіксованого набору медикаментів. Цей набір описаний стандартами надання медичної допомоги. Поклавши туди зайві медикаменти, ми збільшуємо витрати. Таким чином, визначається розмір аптечки. В цих речах потрібно розбиратися. Проблема в тому, що частина стандартів закрита. Армійські стандарти так просто з інтернету не скачаєш".

До того, як піти в армію, Сергій встиг зробити бренд бук – вигадати назву – Traverse Tactical Team, зробити опис компанії, розробити логотип, шрифти, організаційні схеми, каталоги, прописати корпоративні цінності, конфіденційність.

Розповідає, що першочерговою метою створення компанії було навіть не заробляння грошей. Хлопці ставили собі за мету забезпечити недостачу якісного спорядження. "Закордонне було надзвичайно дороге, українські виробники, які на той час існували, швиденько зорієнтувалися і підняли ціни. У нас кілька друзів пішли на війну, для них треба було робити спорядження. Так як наше виробництво в Сумах, там багатьох людей брали у прикордонні війська – для них треба було шити багато".

Нам потрібно робити дві речі:
вирощувати національних виробників і виховувати споживачів

Перші два роки Сергій з компаньйонами не ставили собі завдання отримання прибутку взагалі. Зараз вважає, що це був їхній недолік. Адже, якщо запитати у будь-кого цільової аудиторії, чи хочуть вони, щоб існував український бренд, - всі однозначно хочуть. Чи готові купувати український бренд – це вже інше питання.

На сьогодні Traverse Tactical Team має три напрямки: тактичне, медичне і туристичне. Туристичне, з’явилося нещодавно, бо всі хлопці, які займаються виробництвом спорядження – спортсмени-туристи. Сергій зізнається, що все життя виходило так, що те, що хочеться – дороге, а те, що доступне – не подобалося.

"У нас правило – чужого не перешивати взагалі. Ми все вигадуємо самі. Збираємо людей, які готові працювати і розробляти правильні нові моделі. Часом, ми по півроку працюємо над однією моделлю, вивчаємо ринок, враховуємо власний досвід використання. Ми розробляємо речі, які підходять під український менталітет. Не можна взяти, наприклад, повністю американське спорядження, вдягнути на українця і йому буде комфортно. У нас є виробництво і своє конструкторське бюро. Ми тестуємо всі наші моделі. Існує такий термін, як "дитячі хвороби" - це вади виробу, які не можна попередити на стадії проектування.

До прикладу, будь-яка форма проектується під спорядження. Якщо наліпити класну форму, класні берці, класний бронік з різних країн виробників – воно не працюватиме. Це система. У нас є система озброєнь, під неї є спорядження, під спорядження робиться форма. Щоб, коли вдягнути форму під спорядження не закривалися якісь кишені і все було зручно, щоб можна було швидко залізти в БМП (бойова машина піхоти) і вилізти, а не чіплятися за щось.

Наприклад, в армію треба кілька різних видів бронежилетів: для піхотинця, механіка-водія, снайпера, командира міномету. А в нас аж один вид."

"У нас ціна складається з двох частин: перемінні витрати і постійні витрати. Перемінні – це фактично собівартість виробу.

Зараз ми вийшли на те, що нам паралельно потрібно робити дві речі: вирощувати національних виробників (саме вирощувати, бо потрібно пробачати якісь недоліки, вкладати гроші, розвивати). І виховувати українського споживача. Бо в нас люди балувані, падкі на всякі акції, знижки. Треба пояснювати, що український виробник сплачує податки Україні, дає робочі місця Україні, створює ВВП Україні, створює продукт Україні."

"Ми від початку вирішили для себе, що багато робити не можемо, бо в нас немає таких потужностей, ми робимо мало, але дуже якісно. І від початку нашої діяльності ми робимо наголос на якість і ціну. Але кожен наш виріб – це практично індивідуальний пошив".

На сьогоднішній день асортимент Traverse Tactical Team — до 35 серійних виробів. Обсяг виробництва від 200 до 600 виробів на рік. Зараз компанія працює через Facebook та Instsgram. У планах - найвідомішим українським брендом спорядження за рахунок якості та власних унікальних розробок.