"Злиденні пенсіонери купують на ринку курячі пупки по 200 грам": Мешканці окупованого Донецька обурені буднями "республіки"

Мешканці Донецька скаржаться на те, що з часів окупації сходу України бойовики почали відроджувати найгірше з СРСР, - передають Патріоти України з посиланням на "Сегодня".

Місцеві жителі кажуть, що основу політики терористів складає далеко не якість життя, а пропаганда і культ особистості. Людям доводиться жити без мобільного зв'язку, деяким заборонено виїжджати за лінію розмежування, зарплат вистачає лише на найнеобхідніші для життя речі. "Ми живемо в дивному світі, де на площі імені Леніна махають російськими імперськими триколорами. Де Сталіна, здається, скоро зарахують до лику святих. У школах відтворюють піонерію і одночасно на уроки приходять православні батюшки, що розповідають про Бога. Процвітає кумівство: всі донецькі "міністри" – це чиїсь знайомі, родичі, сусіди по будинку", - розповів Святослав. "Злиденні пенсіонери купують на ринку курячі пупки по 200 грам – а "еліта" гуляє в ресторанах на бульварі Пушкіна і на Набережній. Причому "еліта" – в тому самому "капіталістичному" сенсі слова, як вона зображувалася в радянському журналі "Крокодил". Я мовчу вже про сумнозвісне "МГБ ДНР" – ця організація наводить такий страх на людей, що багато хто просто боїться навіть назву вимовити", - додав він.

Крім того, люди скаржаться на стан медицини і освіти. "Медицина у нас декларується як безкоштовна. Так, безкоштовна – а лікування платне. Платять всі і скрізь, причому багато. Є унікальні випадки, наприклад, коли жінка народила і не копійки не заплатила, але це рідкісне виключення. Зазвичай купівля ліків та необхідних витратних матеріалів лягає на плечі пацієнтів і його родини. Так, у лікарнях годують, але не треба думати, що це повноцінна їжа, – розповіла Анастасія, мешканка Макіївки. "Я лежала в хірургії, постійно на сніданок і вечерю пропонувалася одна і та ж розварена вівсяна каша. Стареньким самотнім, звичайно, і вона була в радість... Я ж викладала кожен день у лікарні майже по 1000 рублів (500 грн) за ліки, не кажучи вже про 200 рублях якогось благодійного внеску та інших витрат "на бинти і зеленку". Їжу приносили чоловік і мама", - додала вона.

"Мені мама багато розповідала про СРСР, вона до 18 років жила при Радянському Союзі. Я так розумію, що ми багато чого звідти перейняли: постійні черги, постійний дефіцит нормальної їжі, заборона і цензура", - каже студент Дмитро. "Місто, який був гарним, цікавим, сучасним, став сірим і невиразним. Ніхто не одягається яскраво і модно, в сім годин вечора все закривається. В центрі ще якийсь рух, а трохи відійди – все, тиша, ніхто не вулицю зайвий раз не вийде. Звичайно, ми намагаємося жити по мірі можливостей, але я не хочу постійно існувати за "залізною завісою", - зазначив хлопець.