"Змінити форму, не міняючи свідомість, або Малоросійська пуповина Зеленського", - блогер

Про це у своєму блозі пише Володимир Риба, передають Патріоти України.

"Шоу-бізнес є віддзеркаленням суспільства?

Не завжди.

Загалом іще нещодавно формула була такою: шоу-бізнес = канали та радіостанції олігархів + невибагливість загалу.

Зазначу, що маю на увазі саме попсовий медіапродукт (поп-музика, серіали, телешоу).

Із кінця дев'яностих і десь до початку 2016 року шоу-бізнес в Україні повністю перебував під російським впливом. Апогеєм став 2013-й, коли на вітчизняному ТБ кількість московських ведучих поступово зрівнювалася з місцевими.

Але чи було так завжди?

У першій половині 1990-х новонароджений український медіапростір вражав своєю патріотичністю. Телебачення стало дійсно національним, з'явилися закордонні фільми та серіали, дубльовані українською мовою, розцвіла й українська музика ("Червона рута", "Територія А", "Національний хіт-парад", "Таврійські ігри").

Ближче до двохтисячних усе це почало затухати. І не тому, що обиватель різко розлюбив вітчизняний продукт і полюбив російський, а тому, що російського ставало все більше, а нашого – все менше.

Чому ж так відбувалося?

У кінці 1990-х в український медіапростір потекли російські гроші та гроші не надто патріотичних місцевих олігархів. Шоу-бізнес із українського ставав малоросійським.

У цьому малоросійському казані варилася й більшість наших нинішніх медіаперсон.

Але з початком війни все змінилося. Ми з великими зусиллями, повільно, наче з в'язкого болота, тікаємо від "руского міра": на радіо українськомовна квота, на телебаченні теж, путінських "звьозд" ми не пускаємо.

Після цього наш малоросійський творчий "бомонд" став перед дилемою – як бути далі? Частина пішла шляхом найменшого опору й, озброївшись слоганом "творчєство внє політікі", продовжили виступати в країні-агресорці.

Але більша частина намагається пристосуватися до нових реалій (у Росії їх просто не знають). На жаль чи на щастя, це в них не дуже виходить. А не виходить тому, що вони намагаються змінити форму, але не міняють свідомість.

Іншими словами, вони не здатні перерізати умовну пуповину, яка з'єднує їх із "рускім міром".

І коли умовний Зеленський вітає команди словами "Слава Україні!" або переходить на українську мову, він не перестає бути артистом малоросійського шоу-бізнесу, він не втрачає пов'язаних із цим комплексів і стереотипів. Звідси й розмови подібних зірок про спроби домовлятися з російським народом, про двомовність, про творчість "поза політикою".

І все б нічого, але цей самий Зеленський мітить у президенти. І все б нічого, але його підтримують у цьому люди. І все б нічого, але за ним стоїть олігарх, для якого Україна – тільки розмінна монета."