40-ва річниця похорону Володимира Івасюка: Чому не приїхала Софія Ротару, та як радянська влада чинила опір рідним та близьких великого українця

Похорон перетворився на масову акцію протесту проти СРСР. На кладовище прийшли понад 10 тис. чоловік, передають Патріоти України з посиланням на Gazeta.ua.

Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року, родина переїхала до Чернівців. Івасюк успішно склав вступні іспити до медичного інституту, писав пісні і музику. Написав понад 100 пісень та музику до кількох спектаклів. Найвідомішими творами Івасюка стали "Червона рута", "Я піду в далекі гори", "Водограй", "Балада про мальви", "Лиш раз цвіте любов". 18 травня 1979 року у Брюховицькому лісі під Львовом його знайшли мертвим. Тіло чоловіка висіло на мотузці. Причини смерті називають різні – самогубство через кохання, замовне вбивство агентами КДБ, творча криза.

Труну несли на руках до цвинтаря. На могилі були гори квітів і вінків, які міліція викинула в той самий день, а наступного - люди принесли їх іще більше. Так тривало протягом місяця. Про цю подію писали вірші й декламували на могилі Івасюка, а також розклеювали на будинках і деревах. Зміст полягав у такому: "Усіх нас не перевішаєте! Усіх не переб'єте!". На похороні всі чекали Софію Ротару. Сподівалися, що вона понесе портрет. Вона була у гастрольному турі на Далекому Сході і не змогла приїхати.

Компартійна влада у Львові намагалася всіляко перешкоджати його похованню на Личаківському цвинтарі. Мама Володимира, Софія Іванівна, звернулася до першого секретаря Львівського обкому Компартії України із проханням дозволити встановити пам'ятник на могилі сина. Але він розгнівався й вигнав її з кабінету. Незабаром хтось розтоптав і підпалив могилу композитора. Акти вандалізму ще неодноразово повторювалися.