Було лише 25 років, коли її розстріляли постановою трійки НКВД за "шпигунську діяльність на користь уряду Японії"

Про це в дописі Українського інституту національної пам'яті на сторінці у Facebook, передають Патріоти України.

"Марія Баглій-Іваненко народилася у 1912 році в селі Обиходи, Київської області. Їй було лише 25 років, коли її розстріляли 4 лютого 1938 року за постановою трійки НКВД за “шпигунську діяльність на користь уряду Японії”. Вона працювала кравчинею в Києві.

Кожного року у третю неділю травня українці вшановують пам’ять Великого терору. Політичні репресії — це переслідування особи чи групи в суспільстві з політичних міркувань, з метою обмеження або запобігання їх здатності брати участь у політичному житті суспільства, зменшуючи таким чином їхні позиції серед своїх співгромадян.

Сьогодні ми можемо не відчувати на індивідуальному рівні репресій у Совєцькому Союзі, але ми точно кожного дня маємо справу з їхніми наслідками як держава, як спільнота і як нація. Більшовицький режим замордував сотні тисяч людей, які повинні були жити і творити. Втрата незалежності повернулась до українців засланнями, катуваннями та кулями в потилиці. Для решти — постійним страхом вільно спілкуватись, об’єднуватись, вірити і довіряти.

81 рік тому у цей день у Києві — 19 травня 1938 року у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріли, як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВД або безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки цвинтарів. У пік репресій з метою приховати масштаби злочину енкавидисти змінили цю практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном.

На таємній спецділянці НКВД УРСР у Биківнянському лісі, на думку істориків, загальна кількість розстріляних та похованих може становити від 20 до 100 тисяч осіб. Тут священики й науковці, селяни та робітники, художники й письменники, актори й інженери, композитори й держслужбовці. Їхні життя були брутально перервані в рамках виконання чергового “плану” Сталіна з розбудови комуністичного раю. Биківнянські могили — братські, але не безіменні.

Розвинені спільноти і нації від інших відрізняє спроможність пам’ятати найстрашніші сторінки своєї історії і не ховатись від них, а брати від них силу. Силу поширювати правду про тих, хто не може розповісти про себе. Силу берегти одне одного і світ від зла.

Це наше минуле. Нехай воно робить нас сильнішими. Пам’ятаймо."