Чому "Вертольоти Росії" такі сердиті, або Як РФ намагалась дискредитувати українських авіабудівників, - СЗР

Наприкінці 2020 року один із тендерів на ремонт двох вертольотів Мі-17В-5 для потреб Національного повітряного корпусу Афганістану виграла українська сторона. При цьому афганські фахівці уважно ознайомилися з усією наданою їм документацією на ремонт вертольотів, з умовами виконання контракту і без проблем його підписали, передають Патріоти України з посиланням на Службу зовнішньої розвідки України..

Одразу ж вертольотобудівний холдинг «Вертольоти Росії» заявив, що «українські підприємства ризикують життям американських і афганських військових». У поширеній прес-службою заяві стверджувалося, що Україна не має права на такий ремонт без участі й контролю розробника та виробника даного типу вертольотів – «Вертольоти Росії».

Понад те, у російському холдингу пояснили, що «Мотор Січ» (м. Запоріжжя) й «Авіакон» (м. Конотоп) не можуть виконати штатний ремонт Мі-17В-5, оскільки актуальна ремонтно-конструкторська документація і запчастини для вертольота на ці українські підприємства, мовляв, не постачалися. А ще тому, що до ремонту не залучаються представники російських розробників і виробників.

У холдингу повідомили, що знімають із себе відповідальність за подальшу безпечну експлуатацію зазначених машин. А наостанок вдалися до погроз, заявивши, що холдинг «проінформує всі зацікавлені російські та іноземні організації і відомства про внесення українських компаній в список авіаремонтних підприємств, які здійснюють нелегітимний ремонт вертолітної техніки російського виробництва».

Через що ж насправді так розсердилися «Вертольоти Росії»? І не лише вони. Тему підняла на щит російська пропагандистська машина всередині Росії і за її межами, зокрема РІА «Новости», Russia Today та інші ЗМІ.

Історія із закупівлею для Афганістану вертольотів бере свій початок ще у 2001 році. Тоді уряд США у рамках реалізації пілотного проекту закупівлі озброєння за програмою «Міжнародні військові продажі» почав закуповувати для Національного повітряного корпусу Афганістану російські багатоцільові вертольоти Мі-17В-5. Обрали російські вертольоти, а не американські чи якісь інші, бо афганські військові уже мали досвід їх обслуговування й польотів на них.

Усього було закуплено понад 60 вертольотів. Водночас постало питання технічного обслуговування цієї техніки. Чому не звернулися до російської сторони? У 2014 році США, після початку агресії РФ проти України, зупинили реалізацію цього проекту через порушення Росією міжнародних норм. Крім цього, американський уряд почав запроваджувати низку санкцій проти Росії, у першу чергу, стосовно підприємств військово-промислового комплексу. У такій ситуації навіть і не обговорювалося питання, надавати чи не надавати росіянам можливість обслуговувати ці вертольоти.

А вони без упину повторювали, що «без участі й контролю розробника та виробника даного типу вертольотів» ніхто і нічого не може робити. «Лише ми і ніхто інший, а тим більше не Україна!» – намагалися переконати міжнародну громадськість і російські пропагандисти.

Але ця удавана монополія не витримувала критики. Наприклад, у 2015 році Агентство НАТО із забезпечення та закупівель (NSPA) оголошувало подібний тендер з техобслуговування Мі-8 ВПС Афганістану. За умовами тендеру, претендентами на контракт могли бути лише компанії, зареєстровані в країнах – членах альянсу. Жодним чином не Росія. Конкурс виграло одне зі словацьких підприємств.

Наступний аргумент російського холдингу – про відсутність якихось прав і не легітимність української сторони. Натомість край цим нападкам поклало офіційне вручення у вересні 2019 року стратегічним радником від США Дональдом Вінтером тодішньому міністрові оборони України Андрію Загороднюку сертифікатів Сполучених Штатів, які дозволять підприємствам українського оборонно-промислового комплексу ремонтувати гелікоптери типу «Мі» для іноземних замовників. Тоді росіяни теж дуже розсердилися, але їхні гнівні тиради на сторінках ЗМІ на адресу української сторони не мали жодного успіху.

Це була чергова спроба очорнити українські авіабудівні підприємства з боку РФ. І таких спроб було чимало. Так, у вересні 2020 року «Вертольоти Росії» зверталися до ВПС Індії з листом, в якому стверджували, що лише вони є єдиним представником для проведення капітального ремонту і постачання запасних частин для гелікоптерів Мі-17В-5 та двигунів ВК-2500-03. Така сердита реакція стала наслідком виграного українським підприємством «Мотор Січ» тендеру на капітальний ремонт двигунів ВК-2500-03, встановлених на індійських Мі-17В-5. При цьому в листі зазначалося що Російська Федерація відкликала ліцензію на капітальний ремонт двигунів ВК-2500-03 у «Мотор Січ» у 2018 році.

Але абсурдність цієї ситуації криється в тому, що саме українське підприємство є виробником цих нібито «російських» двигунів, і воно в змозі самостійно робити ремонт будь-якої складності.

І взагалі українські виробники за багато років накопичили такий досвід із технічного обслуговування й ремонту вертолітної техніки всередині країни і за кордоном, що всілякі сумніви у їхній кваліфікації і надійності залишаються лише інформаційним шумовинням.

Якщо повернутися до «Білої книги» Служби зовнішньої розвідки України, то в розділі про оцінку зовнішніх загроз національній безпеці України можна знайти такі тези: «Росія … посилюватиме дискредитацію українських підприємств на міжнародних ринках»; «об’єктами атак залишатимуться … підприємства оборонно-промислового комплексу»; «вже має місце … звинувачення у неналежному контролі якості тощо».

Тобто відшліфовані роками методи дискредитації українських виробників і дезінформації світової громадськості активно використовуються, вдосконалюються і посилюються пропагандистською складовою. У одному з блоків книги під заголовком «Механізм російських інформаційних впливів» так і зазначено: «В основу інформаційної складової гібридних війн Кремля покладено сформовану систему дезінформації та зовнішньої пропаганди… Йдеться передусім про діяльність російських міжнародних пропагандистських медіа на кшталт іноземних підрозділів таких відомих «фабрик фейків» як Sputnik або Russia Today…».

Приклад із «Вертольотами Росії» наочно це підтверджує.