"Чим передноворічний обмін відрізняється від обміну "1027 терористів на 1 солдата" між Ізраїлем та ХАМАС", - ЗМІ

В умовах вже, здається, невідворотного обміну беркутівців, а також харківських, одеських та інших терористів, багато прихильників думки, що "наших треба повертати будь-якою ціною", неодмінно згадають відомий обмін Гілада Шаліта, передають Патріоти України з посиланням на Цензор.НЕТ.

"У 2011 році Гілада, одного-єдиного капрала Армії оборони Ізраїлю, обміняли на 1027 терористів ХАМАС, близько 400 з яких відбували пожиттєві терміни.

Був серед звільнених Ізраїлем і Валід Анджіс, засуджений до 36 пожиттєвих термінів за теракт у кафе "Момент" у Ієрусалімі (11 загиблих, 54 поранених), теракт у клубі Рішон Ле-Ціона (16 загиблих, понад 60 поранених) та теракт у Єврейському університеті Ієрусаліму (9 загиблих, 85 поранених). Або Іван Боровський, один з організаторів теракту у отелі "Парк" (30 загиблих, 150 поранених), засуджений до 29 пожиттєвих термінів.

Паралелі з нашим сьогоденням очевидні. Як і те, що, наприклад, за життя та свободу одного нашого спецпризначенця Сергія Глондара, група якого потрапила у засідку росіян коли їхала розчищати обвали Донецького аеропорту, можна віддати не одну сотню покидьків.

Але є одне "але". Воно полягає у прозорості рішень Ізраїлю, у готовності держави до надважких дискусій, у тому числі і у правовому полі (і ще певною мірою - у тому, що видані в обмін на капрала терористи у Ізраїлі були вже засуджені, у формальному рішенні про їхнє помилування тодішній президент Ізраїлю Шимон Перес окремо підкреслив, що "не забуває їхні злочини і не пробачає їх").

Гілад Шаліт повернувся додому 18 жовтня 2011 року. Передували цьому зовсім не чутки про те, що терористів "імовірно, готують до обміну", які ми бачимо зараз. Так, за тиждень до обміну, 11 жовтня, угоду по обміну офіційно затвердив Кабінет Міністрів держави - "за" було віддано 26 голосів проти 3. А 16 жовтня, за два дні до основної події, Міністерство юстиції оприлюднило повний перелік терористів, яких планується звільнити. Думки суспільства поділилися. Засвідчили свою позицію і родичі загиблих - вони брали участь у публічних дискусіях (у тому числі і з батьком Гілада Шаліта), виходили на акції протесту, звернулися до Верховного суду країни.

Верховний суд, у свою чергу, не змінив ситуацію ані під час першого етапу угоди, а ні під час другого - натомість відхилив усі позови і відкрито засвідчив свою позицію невтручання у питання, які судді назвали "прерогативою політичного керівництва країни".

Та й усе. Нібито нічого не змінилося.

Однак озвучивши просту тезу про "невтручання у політику", ізраїльський суд не став перетворювати свою робот на фарс, у якому потерпілих навіть не встигають повідомити про розгляд справи, адвокатам не надають матеріали для ознайомлення, а "некеровані" прокурори зненацька змінюються на зручних … І підозрювані радіють тому, що представники сторони обвинувачення нарешті-і-і-і "чесні". На фарс, від якого нудить - тому що ситуація, попри свою унікальність, для українських судів не нова. Лише доведена вже до абсурду у квадраті.

… До слова, далека навіть від пародії на правову та відкриту державу Російська Федерація, готуючи до обміну наших моряків, відпустила їх не під домашній арешт, бо вони класні хлопці - а безпосередньо на поруки омбудсмена Людмили Денисової. Яка, до того ж, одразу відзначила: якщо російські слідчі передадуть справи моряків до суду, моряки зможуть брати участь у процесі (!) дистанційно.

Чи дійде до цього колись? І що буде з іншим, вже без 5 хвилин заочним процесом за участі "нарешті чесних" нових прокурорів? Це ми ще побачимо. Але вже бачимо, як на мене, найгірше. Потерпілі, родини героїв Небесної Сотні та інших загиблих, на відміну від рідних загиблих ізраїльтян позбавлені елементарного та водночас найголовнішого: права знати правду про рішення щодо питань, які стосуються їх безпосередньо. А ще - права оскаржити ці рішення у правовому полі (нехай і марно, з огляду на "прерогативи політичного керівництва"), а не мовчки спостерігати за новинами з постановочного засідання... Засідання, на яке їх не спромоглися навіть запросити.