До 80-річчя Сабо: Легендарний "динамівець" розповів, як мама не дала стати йому комуністом

Він народився на Закарпатті, яке тоді було Угорщиною, 29 лютого. Мати записала сина 1 березня, бо тоді всім, хто був народжений цього дня, правитель Угорщини Хорті обіцяв солідні гроші на повноліття, передають Патріоти України.

Після війни село, де жив Сабо, стало частиною СРСР. Йожеф ходив до школи разом із переростками, які часто знущалися над меншими. Однак Йожеф не зважав. Він захопився футболом і вже у 17 років грав за команду Калуша. Ще рік зіграв за ужгородський "Спартак", де встиг забити 10 м'ячів. А потім його запросило київське "Динамо", де він грав 10 років. З "Динамо" Йожефа взяли до збірної СРСР на Кубок світу-1966. У складі команди він виборов 4 місце.

Сабо діяв на правому фланзі, був швидкий, непоступливий у єдиноборствах, мав сильний удар, гарно виконував пенальті. Щоправда, не міг стримати себе на полі. У 1963 році отримав річну дискваліфікаціюю за те, що в програному (1:7) матчі з московським "Торпедо" зламав ногу захиснику Сидорову.

Йожефа повернув Віктор Маслов і угорець став основним гвинтиком "Динамо"-машини, яка тричі виграла чемпіонат СРСР в 1966-68 роках.

Сабо не раз діставалося за його національність. Багато гравців з інших команд, знаючи його запальний характер, провокували його, називаючи "фашистом". А гравці збірної Угорщини в чвертьфінальному матчі Кубка світу-66 дражнили його "зрадником".

Сабо був фанатом спортивного режиму, не дозволяв собі напиватися, підтримував донус. Грав до 32 років. Після київського "Динамо" рік виступав за "Зорю" і два – за московське "Динамо". Ніколи не вступав до КПРС.

"Мати казала, як стану комуністом – не пустить на поріг", – згадував.

Тренувати почав наприкінці 70-х, але особливого успіху не мав. Повернувся до роботи в 1994 році. Тренував "Динамо" і збірну України. Вболівальники завжди пам'ятатимуть два матчі, які виграла команда Сабо – гру Ліги чемпіонів проти "Спартака" з неймовірним камбеком у другому таймі – 3:2 і матч збірної проти Росії, де нас влаштовувала нічия й Шевченко приніс її ударом на 87-ій хвилині.