"Друг Смурфік": 19-річний доброволець, фанат футбольного клубу "Маріуполь" отримав поранення в голову. Він у комі (фото)

11 квітня біда трапилася із 19-річним Миколою Волковим, ультрас футбольного клубу «Маріуполь». Впродовж чемпіонату-2017/2018 Микола провів з улюбленою командою «золотий сезон». Так на фанатському жаргоні називають досягнення тих людей, які відвідали усі матчі команди впродовж спортивного року, незалежно від того, вдома вони проводяться чи на виїзді. Навіть досвідчені фанати визнають, що «золотник» у 18 - це неймовірно, передають Патріоти України з посиланням на Главком.

Та провівши сезон з командою, Микола вирішив, що пора захищати рідну землю від московського окупанта. І подався влітку 2018-го в парамедики. За неповний рік хлопець був медиком батальйону «Госпітальєри» та бійцем восьмого батальйону «Аратта» Української добровольчої Армії.

Власне, прийнявши бій в рідних околицях, Волков отримав важке поранення в голову. За словами бойових побратимів, по дорозі в Дніпро хлопця витягували з того світу двічі. Нині він перебуває в комі, у лікарні імені Мечникова.

Яна Зінкевич: Після закінчення операції сиділа в палаті та тримала його за руку, кожна хвилина була нестерпною

«Тяжко казати щось, коли нестерпно болить, - пише на власній сторінці в «Фейсбуку» командир медичного батальйону «Госпітальєри» Яна Зінкевич. - У нашій родині «Госпітальєрів» велике горе. Був тяжко-поранений наш доброволець Микола Волков, друг Смурфік. Почуйте його історію. Почуйте чому він ледве не віддав найцінніше - життя.

Я часто чую останній рік-два, що добровольців на передовій немає, що нашого батальйону там немає. Я часто чую що війни немає. Я часто чую: «мир будь-якою ціною». Але чи готові ми нести таку ціну? Забути десятки тисяч загиблих та поранених? Чи готові ми бездіяти і залишити все як є? НІ.

Ми не показуємо нашої щоденної роботи. Про нас мало говорять і все більше наступає враження і думка, ніби добровольці нічого не роблять, бо нас там немає. Але це не так - наш батальйон один з небагатьох, хто досі вижив, хто працює на найгарячіших точках фронту і має мудрість зберігати мовчання. Наші Збройні сили стали дуже сильними, але їм і надалі потрібна допомога. І хто має зараз стосунок до війни, розуміє: хороші медики та перамедики на ціну золота, а саме таким є друг Смурфік.

Наші «Госпітальєри» - Герої, кожен з яких щодня перебуваючи на ротації, ризикує своїм життям заради інших, не отримуючи визнання, оплати або привілеїв. Тому що наш девіз уже п'ять років - «Заради кожного життя!»

З кожним пораненим та кожним загиблим госпітальєром помирає частинка моєї душі. Адже це все мої діти. Можна було стати за п'ять років черствою, байдужою до чужого горя, адже стільки болю неможливо пережити.

Коли вчора після закінчення його операції я сиділа в нього в палаті та тримала його за руку, кожна хвилина була нестерпною, але все більше давала надію, що він Сильний, він Витримає.

Момент, коли потрібно телефонувати родині, щоб сповістити про смерть або поранення їхньої дитини; момент, коли ти чуєш страшні крики та сльози у відповідь для мене - найгірші миті мого життя. Я пам'ятаю кожну таку розмову. В мене уже немає сліз щоб плакати. Але я розумію що я не залишу своїх до останнього і ВИ можете допомогти мені в цьому.

Микола Волков, друг Смурфік - молодий 20-річний юнак з Маріуполя, який з молодого віку був небайдужим до нашої України та її долі. В червні 2018 він пройшов наш навчальний центр, та з 1 липня поїхав на свою першу ротацію у складі нашого батальйону. З осені 2018 року він був закріплений до 8 батальйону УДА «Аратта» та щоденно ніс тяжку ношу добровольця-парамедика. Він не мав медичної освіти, але за покликом душі став парамедиком та рятував життя. Це надзвичайно щирий та одночасно мужній хлопець, який був готовий понести найбільшу ціну Свободи - життя.Зараз, нам разом з вами потрібно допомогти залишитись йому на цьому світі та зробити максимум для його одужання і максимального відновлення. Ти у наших серцях, друже Смурфік, і кожен з нас зробить тепер усе для твого порятунку.

Кожен день на шляху до його одужання буде надзвичайно тяжкий. У Смурфіка складне кульове поранення в голову, пошкоджена велика частина мозку та кісток. Зараз він знаходиться в політравмі Мечникова, і я вдячна всім хто долучався і допоміг мені цю надзвичайно складну добу.

Так як Смурфік у комі, зараз ми відкрили для нього картку від нашого батальйону. Вона буде його стільки, скільки потрібно. Він буде під нашою опікою (усі чеки по ліках, гігієні і усіх можливих необхідних витратах для Смурфіка я та ті, хто мені допомагатимуть, будемо прикріпляти в цьому пості в коментарях). Через деякий час зробимо один загальний звіт та опишемо поточний стан справ, та самопочуття Смурфіка.

Що ми з вами можемо зробити? Зробити внесок в порятунок Героя та його подальшу реабілітацію та догляд за ним.

Допомогти Герою можна тут:

5168742216949689, Зінкевич Яна Вадимівна. Приватбанк. Картка Миколи Волкова, друга Смурфіка, парамедика батальйону Госпітальєри та бійця 8 батальйону Аратта Української Добровольчої Армії (УДА)»Пізніше Яна Зінкевич сповістила, що перша необхідна для лікування Миколи Волкова сума - 15 361 гривня - була зібрана на благодійному концерті Тараса Компаніченка для «Госпітальєрів» у Києві.