Чим старшою стає людина, тим більше їй здається, що плин часу пришвидшується. Дні, місяці й роки зливаються у одну мить, хоч годинник й продовжує йти з тією ж швидкістю, що й раніше.
Дехто вважає, що причиною цього є те, що з віком уповільнюється біологічний годинник, інші ж – що дні стрімко пролітають повз через стрес та щоденні клопоти. Однак на думку професора інженерії Андіана Бейджана, нетипове сприйняття часу у старшому віці також напряму пов’язане з особливостями функціонування мозку. Зокрема, з його старінням, передають Патріоти України з посиланням на іноземні ЗМІ.
Як відрізняється сприйняття часу
Над запитанням, чому у старості час тече швидше, ще 1890 року розмірковував Вільям Джеймс. У своїй праці «Принципи психології» він писав, що причиною цього явища є всього-на-всього те, що у старості зазвичай трапляється менше яскравих подій, що добре запам’ятовуються.
Мовляв, час для людини сприймається повільніше, коли життя сповнене «першими» моментами на кшталт першого поцілунку, першого дня у школі та першого сімейного відпочинку.
У зрілому ж віці відсутність нових вражень призводить до того, що «дні згладжуються, а роки стають порожніми».
На початку 1960-х років двоє вчених, Воллах та Грін, попросили дві групи людей – молодь віком 18-20 років та людей похилого віку (в середньому, 71-річних) – обрати метафори, які, на їхню думку, найкраще описують час. Примітно, що молодь тяжіла до описів на кшталт «час це тихий, непорушний океан», а люди старшого віку обирали вислови подібні до «час – це потяг, який постійно пришвидшується».
А 2005 року дослідники Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана опитали 499 людей віком від 14 до 94 років. Вони хотіли дізнатися, у чому полягає відмінність сприйняття часу у молодості та старості.
Результати показали, що усім, незалежно від віку, здавалося, що час минає швидко. Однак запитання «як швидко минули для вас 10 років» виявило певну тенденцію.
Чим більшим був вік респондента, тим більш стрімко, на його думку, минуло останнє десятиліття. Показник досяг свого піку у респондентів віком 50 років та залишався на цій позначці аж до 90. Однак відповіді на запитання, у яких йшлося про менші інтервали («Як швидко минула остання година, тиждень, місяць»), були однаковими.
Чому час сприймається по-різному
Чому люди різного віку сприймають плин часу по-різному, досі достеменно невідомо. Проте це не заважає дослідникам активно виголошувати гіпотези.
1877 року з’явилася гіпотеза, що це явище має математичну залежність від віку і що люди постійно співвідносять часові інтервали з загальною кількістю прожитих років. Наприклад, для п’ятирічної дитини один рік становить 20% від її віку. Однак для 50-річної людини – лише 2%
Інші вчені вважають, що люди просто починають з віком звертати менше уваги на час, адже заклопотані щоденними справами.
А ще одна, подібна до попередньої, теорія, стверджує, що причиною може бути стрес. Мовляв, коли людині здається, що у неї не вистачає часу на те, щоб щось зробити, вона може відчувати, що час плине надто швидко.
Деякі дослідники також вважають причиною часового феномену те, що з віком уповільнюється біологічний годинник людини, унаслідок чого їй здається, що час тече швидше.
Так, дослідники Рамі Сааде і Джеймс Клауніг у статті Child’s Development and Respiratory System Toxicity зазначають, що зазвичай діти роблять більше подихів ніж дорослі, адже мають швидший метаболізм. Через це їм може здаватися, що час плине повільніше. З віком ж метаболізм навпаки уповільнюється.
Як мозок впливає на сприйняття часу
Американський учений Пітер Манган, прихильник теорії щодо біологічного годинника, зазначає, що для людей похилого віку час минає швидше через те, що у базальних ядрах та чорній речовині починають руйнуватися клітини мозку, які виробляють допамін. Саме вони відповідають за те, як працює «внутрішній» годинник.
Про те, що причиною специфічного сприйняття часу людьми старшого віку є процеси у мозку й в організмі загалом, зазначає у матеріалі для European Review й професор механічної інженерії Андріан Бейджан.
Він наголошує, що у певному сенсі кожна людина має свій «ментальний» час, який непов’язаний з плином годин, днів та років на календарі. На нього впливає велика кількість чинників: кількість відпочинку, стан організму та низка інших факторів.
«Теперішнє відрізняється від минулого не тому, що дзвенить чийсь годинник, а тому, що наше розумове сприйняття змінилося. Хронологічний час, що є єдиним для усіх рухомих та нерухомих об’єктів, можна виміряти. Доба завжди триває 24 години. Проте фізичний час не є часом ментальним. Сприйняття часу однією людиною відрізняється від сприйняття цього явища іншою».
Учений говорить про те, що молодь та люди похилого віку сприймають час неоднаково через те, що у останніх мозок та зорові органи старіють і функціонують дещо по-іншому. Зменшується з віком й кількість нейронних зв’язків.Через це на оброблення візуальної інформаціїї витрачається більше часу. Проте люди похилого віку цього не відчувають – їм навпаки здається, що час йде швидше.
Примітно, що з процесами у мозку пов’язані й інші відмінності між молоддю та людьми похилого віку. Так, наприклад, перші частіше страждають на мігрень. Однак ряд досліджень встановив, що з віком симптоми хвороби полегшуються, а напади – трапляються не так часто.
Бейджан також зазначає, що сприйняття людиною часу також напряму залежить від кількості ментальних «знімків», які робить та упорядковує наш мозок.
Ефект пов’язаний зі сакадами – несвідомими рухами очей, що відбуваються кілька разів на секунду, протягом яких очі фіксують, а мозок обробляє отриману візуальну інформацію. У дітей ці періоди фіксації є коротшими, ніж у дорослих. Тому коли людина є молодою, мозок отримує більше сигналів, і час нібито тече повільніше.
Натомість, коли людина старіє, ментальні «знімки» робляться повільніше через зміни у організмі.Подолати цю проблему непросто. Проте реально. Так, Бейджан зазначає, що людям похилого віку треба більше спати – це допомогає уповільнити ментальний час.
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
