"Формула Штайнмаєра" та ризики для Криму. Кремль висуває новий ультиматум", - Портников

Про це у своєму блозі пише журналіст Віталій Портников, передають Патріоти України.

"Можна сказати навіть, що до Криму не має прямого відношення і сам Мінський процес ‒ адже його учасники говорять лише про Донбас, а не про Крим. Однак, якщо поставитися до того, що відбувається, як до частини процесу відновлення територіальної цілісності України, ми відразу ж побачимо, які ризики виникають для вирішення кримської проблеми.

Перший з цих ризиків ‒ це готовність української сторони погоджуватися з російськими умовами. Адже ні для кого не секрет, що імплементація «формули Штайнмаєра» була насамперед російською умовою, без цього президент Росії Володимир Путін категорично не погоджувався на зустріч у «нормандському форматі», у проведенні якої так зацікавлений президент України Володимир Зеленський. І якщо в майбутньому ‒ за Путіна або після нього ‒ у Москві погодяться з самою можливістю обговорення кримського питання, то цілком можуть розраховувати, що українська влада й на цей раз погодиться з попередніми умовами Кремля. Ну хоча б заради початку діалогу. Адже й «формула Штайнмаєра» схвалена Києвом, думаю, лише заради того, щоб президент Зеленський зміг почати діалог із президентом Путіним.

Другий момент ‒ це спроби Москви змусити Київ піти на прямі переговори з маріонетковою владою, яка була створена на Донбасі після окупації цієї території. «Формула Штайнмаєра» прямо не передбачає такого діалогу, але Москва наполягає, що проведення будь-яких виборів має бути узгоджене з владою «народних республік» ‒ утворень, яких немає ні на політичній карті світу, ні навіть у Мінських угодах. Проте представники російських маріонеток на переговорах підписали «формулу» з особливою думкою, яка зумовлює необхідність узгодження виборів з ними. А міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров не так давно підкреслив, що без такого діалогу не може бути ніяких виборів.

Ми поки не знаємо, чи погодиться президент Зеленський з цим новим ультиматумом Москви. Однак хочу нагадати, що якщо «народних республік» Донбасу для Росії офіційно немає, то «Республіка Крим» у складі Російської Федерації є не просто офіційно, а конституційно. І Москва, думаю, завжди наполягатиме на діалозі Києва з владою цього «суб'єкта Російської Федерації» ‒ хоч би які рішення ухвалювалися в Кремлі щодо діалогу з Кримом. Чим більшою буде готовність Києва до розмов із яким-небудь Пушиліним, тим більша ймовірність, що в майбутньому від України вимагатимуть розмови з яким-небудь Аксеновим. І так, звичайно ж, повної амністії для всіх учасників процесу анексії Криму. І так, визнання російського громадянства у всіх охочих (а можливо, і не охочих) жителів півострова ‒ яким би не був його статус.

Третій момент ‒ це пов'язування питань територіальної цілісності та національної безпеки з економічним співробітництвом. В оточенні президента Зеленського говорять про можливість так званої «великої угоди» між Москвою та Києвом, яка охопить не тільки питання вирішення кризи на Донбасі, але й питання енергетичної співпраці. Власне, такий підхід не новий, в Україні Віктора Януковича він був пов'язаний з Харківськими угодами, коли чергову знижку на постачання російського газу обміняли на продовження термінів базування Чорноморського флоту Росії в Криму.

Але й діалог щодо Криму теж можна обумовити ‒ наприклад, відновленням постачання води на півострів або зняттям блокади Криму. При цьому діалог ще невідомо чим закінчиться. А вода вже буде. Це тим більш зручно, що такі односторонні поступки з боку Києва завжди можна буде пояснити «турботою про громадян», про тих самих «простих людей», які викликають незмінне співчуття як у Володимира Путіна, так і у Володимира Зеленського.

Найголовніше ‒ так це те, що в Кремлі, вважаю, зрозуміли, як потрібно розмовляти з українським президентом, як міняти поступки на можливість діалогу, як використовувати у впливі на Банкову західних лідерів... І цей інструментарій тиску та обіцянок можна буде залучити, думаю, ще не раз ‒ як стосовно Донбасу, так і щодо Криму."