"Я вірю у революційність настроїв українців - навіть тих, хто голосував за "Слугу народу", - Соколова

Авторка та ведуча програм "Рандеву", "Вечер с Яниной Соколовой" дала велике інтерв’ю для сайту 24 каналу, передають Патріоти України.

Перед інтерв’ю Яніна Соколова упродовж двох годин виступала для львівської аудиторії в рамках проекту "Шевченко на кожен день". До телеведучої вишикувалася довжелезна черга – Яніна стала символом та джерелом натхнення для мільйонів українців. Особливо після того, як у травні шокувала несподіваним зізнанням: "Я лежала у реанімації, нашпигована катетерами". У неї виявили рак. І вона – перемогла!

Медведчук – злий геній

- Яніно, ви сказали фразу, суть якої можна передати так: "Тарас Шевченко був бабієм, тому я б із ним не зустрічалася". Невже ви й справді відмовили б геніальному поету?

Я б із ним закрутила роман, а потім – ганебно кинула (Усміхається). Аби він зрозумів, що крутити романи із кількома жінками одночасно – справа не честі.

- Кого з українських класиків ви шануєте окрім Шевченка?

Їх дуже багато: Василь Симоненко, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Іван Франко, Василь Стус. Зараз настав такий час, коли все це оживає по-новому. Адже те, про що вони писали, зокрема боротьба і за уми, і за душі, і за Незалежність нашу, яку ми час від часу ризикуємо втратити через недолугі кроки, зроблені владою, набуває нових рис. Хочеться, щоб українці читали їх все більше і більше. Тоді ми розумітимемо, про що говорили ті, хто пережив це історично. А вони не залишалися осторонь!

Відповідно, хто не знає історії – той не має майбутнього. Саме тому ми створили проект "Шевченко на кожен день". Щоб під грифом мене – дівчини, яка є посередником між цими авторами і глядачем – донести їхні меседжі. Сьогодні нам це вдалося.

- Василь Стус фігурував в одному із трьох ваших запитань до Віктора Медведчука. Як би ви описали кума Путіна?

Це – злий геній. Це дуже талановита людина – не тільки у бізнесі, а й, думаю, у політиці. Він зіграв свою роль в історії – не надто позитивно. Те, що він є людиною розумною і небезпечною для України – це факт.

- Чи був Медведчук небезпечним особисто для вас? Можливо, після ефіру велися певні розмови, натяки, дзвінки?

Були не натяки… Вони на своїх сторінках у соцмережах намагалися якимось чином мене "підчепити". А потім стався один випадок, який підштовхнув мене зателефонувати представникам Нацполіції, після чого мені запропонували охорону.

Наш глядач почув розмову в одному із 5-зіркових готелів у центрі Києва. Двоє осіб обговорювали мою політику проти Медведчука, яку я веду час від часу, зокрема – мою зустріч із ним на його каналі NEWSONE, куди я прийшла, поставила йому запитання і пішла. Вони обговорювали це під грифом фрази "Надо что-то с этой Яниной делать".

От тоді ми зрозуміли, що навіть всередині країни (один із них був майбутнім парламентарем, а інший – наближений до політичних сил проросійського штибу) можуть бути небезпечні люди. Здається, це найбільший бич нашого часу – не росіяни, а те, що відбувається всередині країни.

Янина, о твоем проекте не говорит только столб

- "Вечер с Яниной Соколовой". Які фідбеки прилітають вам з-за поребрика?

Те, що вони час від часу ганьблять мене у своїх найрейтинговіших шоу, зокрема – Соловйов і Скабєєва, те, що вони обговорюють мої ефіри і мене, як "фашистку", "свідомітку" та "хохлособаку", означає, що до них долітає.

Сьогодні у Львові до мене підійшла дівчина – її хлопець живе у Москві. Коли вона там опинялася у компанії молодих людей, то чула від них "А эта ваша…". Вони ненавидять мене, але дивляться! Це підштовхує нас працювати ще краще.

- Як ви можете пояснити успіх цього проекту? Чи погодитеся, що причина полягає у формулі "красива жінка, яка лається, говорячи про Росію"?

Так. Усі інструменти задіяні на результат. Перше – це мій образ дівчини не зовсім новинного формату, яка лається матом і має третій-четвертий розмір грудей (зараз – четвертий). По-друге, я це роблю із дуже професійною командою, яка створює класну картинку, з неймовірно крутими сценаристами, які роблять класні тексти. Все це насичене гумором і сміливістю, за якою хочеться спостерігати.

Наразі ми монополізували нішу, яка відповідає за антипропаганду, в тому форматі, який ми зробили. Адже існує "Вата шоу", є Рома Цимбалюк, спецкор УНІАНу в Москві – вони роблять антипропагандистські стріми або проекти. Але так, як робимо ми, не робить ніхто. Чому? Тому що це дуже дорого. Та й я – дівчина з іншої сфери, не блогерка. Я – телеведуча, яка ще й працює на порошенківському каналі, аж тут раптом… Ефект несподіванки плюс оці складові, які я назвала, забезпечили нам успіх.

Зваж, що ми працювали без реклами з першого дня – на це просто не було грошей. І навіть без реклами це облетіло практично всіх. Мені телефонували топ-менеджери крупних телеканалів: "Янина, о твоем проекте не говорит только столб". Півтора місяці – одразу "срібна кнопка" на YouTube. Зараз ми будемо розвивати проект – щоб не стояти на місці, потрібно змінюватись.

Дуже сподіваюся, що команда Зеленського в оголошеному ними намірі зробити проукраїнський телеканал російською мовою, який розповідатиме правду, створить парочку проектів, які будуть гучно займатися антипропагандою.

Ідея дематюкації? Це – п***ець

- Лайка у медіа. У яких випадках вона є доречною?

Не забувай, що цей проект виходить в інтернеті. Я проти лайки в медіа – телебачення дивиться доволі широка аудиторія. Мені не хочеться, щоб мої сини чули матюки з моїх уст навіть під соусом антипропаганди. У нас же 18+ написано. YouTube – окей. Цільова аудиторія, яка приходить туди – окей. Але лайка на телебаченні – ні. Це надто безвідповідально.

- У побуті дозволяєте собі міцне слівце?

Так, я лаюсь (Усміхається). Інколи виникають ситуації, коли неможливо не сказати слово, яке починається на "п" і закінчується на "ець". Не існує більш міцного вираження думок. Плюс – є багато людей навколо, які, на жаль, не до кінця розуміють свої завдання. Тож коли хочеться поставити їх на місце, міцнішого за лайку нічого немає, а вони по-іншому, по-хорошому, не розуміють. Напевно, в оточенні кожного з нас є такі люди. Лаюся я не системно, але раз на день – точно.

- Яким нецензурним словом ви б охарактеризували ідею Богомолець щодо дематюкації?

Закон про дематюкацію Богомолець – це п**дець

Це – п**дець. Неможливо по-іншому сказати, адже пані Богомолець зробила це свідомо. Вона – дуже хитра і досвідчена жінка не тільки в медицині, але й у політиці. Їй потрібно було якимось чином підзаробити собі балів, щоб хоч кудись пройти на виборах. Тому вона зарядила цю тему, знаючи, що у суспільстві є старовіри, які дуже прискіпливо ставляться до питання чистоти мови і до "нового покоління, яке почало сильно матюкатися".

Дійсно, якщо ми зараз вийдемо на вулицю (а я вчора гуляла вечірнім Львовом), то зустрінемо категорію молоді, у якої – бунтарський вік, тож вона вживає багато матюків. Їхні батьки, звичайно, скажуть "Оля, вперед" – і проголосують за неї на виборах. Заради цього вона таке й зробила. Інших причин немає.

- Чи реально замінити російську лайку українськими відповідниками?

Реально, але для цього потрібно створити модну українську лайку. Щоб вона була не тільки нами з тобою тут озвучена, а щоб нею спілкувалися на вулиці і YouTube-каналах. Коли україномовна лайка стане мемом, тоді її використовуватимуть усі.

- Перш ніж закрити цю тему, хочу запитати про звернення Георгія Габунії, ведучого грузинського телеканалу "Руставі-2", до Путіна. Наскільки цей нецензурний спіч був доречним, майстерним, красивим?

Ідея – хороша. Чим сміливішими ми будемо з представниками країни-агресора, які роблять війну на наших територіях, тим краще нас чутиме ворог, а потім гратиме за нашими правилами. Сміливість у боротьбі з Росією – це шлях до перемоги, навіть якщо ти не до кінця впевнений у сміливості своїх кроків. Це така нація, яка поважає тільки силу. По-іншому з нею говорити неможливо. Мова компросів із росіянами – це припарка для мертвого.

Щодо "Руставі-2"… Я – за відсутність повторів. Ми також неодноразово зверталися. Чогось нового я там не побачила. Але те, що він (Габунія, – прим. ред.) зробив це в ефірі доволі рейтингового телеканалу – круто.

Кива – це мікс "Ментів", французької комедії і серіалу "Бригада"

- В очікуванні президентських виборів одіозний Михайло Добкін кинув вам фразу: "Вас всех, млядей петиных, уже очень скоро соберут в одном месте. Отхожем". Чи сприймаєте слова цього добродія серйозно?

Михайло Добкін, пан Насіров, Кива… Хто там ще у моєму списку? Це – мої улюбленці. Персонажі, на яких я не можу дивитися без сміху. Вони настільки кумедні, що я їх серйозно не сприймаю. Тому погрози, мовляв, нас закриють в одному місці, – це смішно.

- Як вам вдалося зберігати серйозніть під час інтерв'ю з Іллею Кивою?

Ну він прекрасний (Усміхається). Для мене – це персонаж із кіно. У мене є червоний диплом акторської освіти – я ж маю його десь застосовувати. От там і застосувала. Я намагалася бути з ним дуже серйозною і грати на його полі – за його психологічними правилами.

- Персонажем якого кіно є Ілля Кива?

Ой, це мікс російських "Ментів", якоїсь французької комедії на кшталт фільмів із Луї де Фюнесом і серіалу "Бригада". Три в одному.

- Нещодавнім гостем "Рандеву" став Юрій Андрухович, який вважає, що нова українська влада зміниться ще до закінчення свого терміну повноважень, або ж не зміниться вже ніколи. А якими наступні роки бачаться вам?

Я думаю, що ця влада протримається до кінця терміну. Якщо Зеленський не піде сам через, можливо, революційні настрої, які вже назрівають у людей, невдоволених його першими рішеннями, кадровою політикою, і протримається до закінчення повноважень, він захоче й далі утримувати владу. Це, насправді, український бич. Кожна влада має такі вади, тож намагається втриматись, щоб захистити себе і членів своєї бізнес-структури.

Я не знаю, яким буде Зеленський у наступні 5 років. Але передбачаю, що кадрова політика шляхом оточення себе людьми Коломойського буде тривати. Ми бачитимемо це в комітетах, коли у нас існує 256 голосів від Слуги Народу і повністю вся Адміністрація Президента (Офіс Президента – ред). Не забуваємо про Верховного головнокомандувача і дипломатичні вектори. Уяви: повна монополія влади!

Чим це закінчиться – подивимось. Але я вірю у революційність настроїв українців – навіть тих, хто голосував за Слугу Народу. Якщо раптом будуть порушені питання національної ідентичності, наприклад, перегляд мовного закону – моє оточення вийде, це 100 відсотків. А за мною стоїть ще мільйон людей, які підписані на мої сторінки і є моїми ідеологічними друзями. Якщо бодай частина із них вийде на вулицю – це вже буде неабиякий Майдан. Владу потрібно контролювати і максимально створювати умови, в яких ми будемо залишатися при своєму. Навіть якщо вони думають "какая разница".

- Ви двічі запрошували Зеленського до себе на ефір. Він так і не прийшов…

Це була ціла історія. Спершу я не називала його "сцикуном". Записала відео у машині, яке набрало мільйон переглядів, де сказала: "Приходь до мене, якщо ти – не сцикун". Зробила це, бо раніше ми надсилали різні офіційні листи – нуль реакції. Нам обіцяли, що він розгляне – не розглянув.

Потім я звернулася через нинішнього замголови Адміністрації Президента (Офісу Президента – ред.) напряму – це мій старий знайомий. Ми з ним обговорили в одному з месенджерів дату приходу. Зеленський мав прийти, але відмовився. Це був один раз. Потім вони сказали: "Да-да-да, подождите – на следующей неделе". Настав наступний тиждень – він знову не зміг. Тож я не витримала і написала те, що написала.