"Якщо земля - національне багатство, вона не має коштувати принизливо дешево", - Мушак

Радник прем’єр-міністра з економічних питань Олексій Мушак пояснив, чому не можна зволікати з запуском ринку і про те, як врахувати інтереси землевласників і бізнесу, готового працювати у легальному полі, передають Патріоти України з посиланням на РБК-Україна.

- Верховна рада вже наступного тижня має розглядати законопроект №2178-10 щодо земельної реформи. У суспільстві ще немає єдиної думки щодо цього: одні говорять, що не можна продавати іноземцям, інші – навпаки треба, оскільки буде вище попит та ціна. Може, не варто поки поспішати з ухваленням закону і врешті знайти консенсус у цьому питанні, щоб ринок був повноцінним і без обмежень?

- Іноземці у будь-якому форматі реформи не зможуть придбати землю. Це зможуть зробити лише українські компанії. Дискусія йде навколо того чи можуть там бути іноземні інвестиції чи ні. Але у будь-якому випадку це будуть українські компанії, які працюють за українськими законами і платять податки в Україні.

Чи варто зволікати? Цю реформу ми робимо "лише" з 1990 року. Старт реформі дала ще Верховна рада УРСР, коли у грудні 90-го року прийняла постанову, у якій зазначила, що всі відносини мають бути ринковими, а земля має стати приватною власністю. Тому насправді скільки ми б не чекали, глобально у суспільстві думка не зміниться. Упродовж останніх двадцяти років ця думка плюс-мінус 70 на 30. Земельне питання дуже сильно заміфологізоване.

У цьому контексті я часто згадую питання газотранспортної системи. Свого часу багато хто розповідав, що це теж "національна святиня" та "останній форпост незалежності", те, без чого Україна пропаде і те, що коштує сотні мільярдів доларів. І що її не можна продавати. Врешті-решт ГТС виявилася особливо нікому непотрібною, і ми, в принципі, бігаємо за американцями, щоб вони купили 25% "труби", щоб ми разом з ними боролися проти "Північного потоку-2".

У випадку із землею, якщо не запустимо ринок, через деякий час будемо бігати, коли скрізь будуть вертикальні ферми. Тому не треба відкладати реформу, а треба чітко зрозуміти, що якщо зараз, коли нова влада має феноменальний рівень підтримки, не зробити реформу, то вона не буде зроблена ніколи.

- Маючи великий рівень підтримки, влада все ж не хоче або боїться допускати на ринок іноземний капітал. Чому?

- Компанія Coca-Cola це ж іноземна компанія? Гривня, сплачена цією іноземною компанією, нічим не гірше гривні, яка сплачена українцем. І точно краще гривні, яка не сплачена підприємством, яке оптимізує податки. Всю цю історію я б розглядав через економіку. Земельна реформа дозволяє запускати економічне зростання. Все інше – ритуальні танці.

Люди, які виступають публічно проти ринку землі, непублічно приходять і розказують про умови, на яких вони хотіли б цей ринок. Як правило, вони хочуть, щоб не було конкуренції і першопочаткова ціна була низькою. Це не зовсім правильна і моральна історія, але їх можна зрозуміти, вони просто не хочуть переплачувати за землю.

Насправді, останні десять років аграрна галузь розвивалась за рахунок того, що оренда землі була дешевою - у 2007-2008 роках вартість була 30-40 доларів за гектар. А після того, як у 2016 році почалися активні дискусії про запуск ринку, ціна пішла вгору до 150-160 доларів.

- Є низка досліджень, які показують, що перший рік-два після зняття мораторію землю готові продавати лише 6-8% власників. Решта розуміють, що далі вартість цього активу буде зростати, тому поспішати не будуть. Тоді для чого обмеження, зокрема, щодо іноземців?

- Безумовно, є люди, які хочуть продати землю. Це, як правило, люди літнього віку, які вже не можуть землю обробляти. Або ж люди, які виїхали у місто і вже втратили емоційний чи якийсь інший зв’язок з цією землею. І не треба їх змушувати використовувати різні схеми, а треба дати можливість продати свою власність по нормальній ціні.

З приводу іноземців, якими лякають, що вони прийдуть і все скуплять, то це, звичайно, міф. Я спілкуюсь з деякими іноземними фондами. Вони кажуть, що ціна у нас хороша, але вони не хочуть бігати по Жашкову, Пирятину і ще десь і по 4 гектари купувати. Для них чек входу на ринок - 100-200 млн доларів. Якщо цього немає, тоді їм це не цікаво.

- Тоді їх і не влаштує обмеження по площі угідь в одні руки, які пропонує влада.

- Іноземцям, якщо мова йде про нових гравців, насправді щодо цього все рівно. А от існуючих гравців такі обмеження дійсно не влаштовують. Багато кажуть, що ця реформа під агрохолдинги. Але справа у тім, що агрохолдинги не дуже щасливі. Вони не можуть викупити всю землю, на якій зараз працюють. Наприклад, "Укрлендфармінг" і "Кернел" мають трохи менше ніж по 600 тисяч гектарів, а скупити можуть лише третину.

- Що робити з рештою?

- Це питання. А якщо хтось інший купить цю землю і виб’є їх з цього ринку? Це означає, що компанії не зможуть обробляти цю землю. А це означає, що інвестиції у трактори, елеватори опиняться під загрозою. Вже не кажу про переробну індустрію. Наприклад, "Кернел" як найбільший виробник соняшникової олії має мати ресурсну базу. Якщо вони не зможуть викупити всю землю, значить ресурсної бази у них буде менше, а їх землю купить хтось інший. Тому задача уряду і парламенту - знайти між усіма баланс і компроміс.

У середнього класу є гроші. І він виграє від земельної реформи, це вигідний актив. Є люди які хочуть продати, тому треба забезпечити їм високу ціну. І є люди, які хочуть купити землю, тому їм треба забезпечити легальну схему, а не "схематоз", який зараз відбувається.

- У команді нової влади є консенсус щодо того, якою має бути реформа? Чи погоджується прем’єр з останнім варіантом реформи, який запропонував аграрний комітет?

- Усі розуміють, що реформа має бути максимально ліберальною. Це генерує гроші і ми перестаємо жити у час схем. А мораторій - це схема, у якій ми жили 18 років. Зараз є якщо не вікно, то двері можливостей, у які з цією реформою можна зайти. Втім, проблема у тому, що у суспільстві занадто багато міфів про реформу. Саме тому вже був зроблений перший крок назад, коли запропонували обмеження для українських компаній з іноземним капіталом.

Насправді всі хочуть земельну реформу. Але коли є мітинги і бунти, то, очевидно, на них треба реагувати і з суспільством треба спілкуватися та пояснювати. Чи можна суспільству пояснити за два місяці, що відкритий ринок землі це є благо? Мабуть, ні. Тому що двадцять років політики розказували, що землею не торгують. Прем’єр свою позицію зафіксував, коли запропонував законопроект від уряду, де є певні обмеження, але з відкритим ринком і українськими компаніями з іноземним капіталом.

Це такий самий підхід, як зараз є до іншої землі. Коли, наприклад, компанія "Метро Кеш енд Кері" може купити землю в Україні, це також можуть зробити "Ашан" та "МакДональдс", і це нормально. Уряд пропонував розповсюдити цей підхід і на сільгоспземлі. Але далі пішли нюанси.

Реформу голосують депутати, серед яких багато мажоритарників, на округах яких є різні думки стосовно того, що робити з землею. Фермери торпедують нових депутатів, тому реформа все більше схиляється до закритої моделі.

- В чому інтерес таких фермерів, які проти відкритого ринку?

- Вони не проти ринку, вони за свій ринок. Є малі фермери - 500-1000 гектарів. У них є проблема у тому, що у них немає коштів. Потенційно уряд готовий компенсувати їм кредитну ставку, щоб у них ставка кредиту у гривні для купівлі землі була 5%. Але проблема у тому, що вони здебільшого не працюють легально, а знаходяться у "тіні". У нас 40% землі обробляється у таких умовах.

- І банки з такими фермерами працювати не будуть?

- Для банків така структура бізнесу не є зрозумілою, тому такий бізнес вони не будуть кредитувати навіть якщо держава буде компенсувати відсоткову ставку та покривати ризики. Тому для малих фермерів є лише один шлях - виходити в з тіні, платити всі податки і отримати допомогу держави.

Середні фермери - до 10 тисяч гектарів, у них є кошти. Вони, коли перекривають дороги, роблять це не тракторами "Білорусь" 90-го року, а John Deere, який коштує 250 тисяч доларів. У них гроші є, але вони не хочуть конкуренції і високої ціни на землю. Тому наполягають лише на продажі землі для громадян України. А це означає ринок без грошей.

- І тоді буде меншим економічний ефект після відкриття ринку.

- Ринок зараз є? Є. Земля національне багатство? Так. Але що це за національне багатство, яке коштує дешево і генерує для держави нуль? Треба 14 статтю Конституції приводити у дію. Це багатство має коштувати дорого і приносити багато грошей. А це можливо лише при вільному ринку землі.

- Хто став ініціатором змін до реформи у варіанті уряду?

- Були великі мітинги по країні. Було спілкування президента з фермерами, після чого він зайняв позицію щодо обмеження по іноземному капіталу. Далі прем’єр її скоректував на якусь свою позицію, і вийшло так, що вирішили обмежити доступ для нових українських компаній з іноземними інвестиціями, але залишити для тих, хто зараз обробляє землю, таких компаній десь 1350.

Якщо вони обробляють землю і платять податки не менше трьох років, вони мають право її купити, але тільки у межах договорів, які вже є, нову землю вони не можуть купити. Це крок на зустріч фермерам, але, з іншого боку, він коштує бабці-власниці паю річної пенсії. Бо ціна за моделі, коли не буде нових гравців, зменшується приблизно на 10%. Це близко 800 доларів на пай або 20 тисяч гривень, що складає річну пенсію у селі. Будь-які обмеження - це гірше для власника землі.

- Президента переконали, що вільний ринок - це непопулярна історія, яка шкідлива для електоральних рейтингів?

- Президент у чомусь відреагував на ті соцопитування і мітинги, які були. У цьому плані він чує людей. Але для економічної моделі ця історія значно гірша.

- Уряд не став сперечатися з Зеленським?

- Уряд зайняв свою позицію, оскільки він відповідає за економіку, наповнення бюджету, щоб усі соціальні обов’язки держави виконувалися і щоб був економічний ріст. 7% економічного зростання на рік без нормальної моделі ринку землі неможливо досягти. Але, дійсно, уряд пом’якшив свою позицію.

- Власне, модель з обмеженням ринку землі щодо площі угідь та продажу іноземцям пропонував ще уряд Володимира Гройсмана, який начебто був за ринок, але не був готовий до непопулярних кроків. Зараз, як ми бачимо, влада робить те саме.

- При Гройсмані історія була наступна. Він робив соцопитування щодо реформи, яку люди готові підтримати. А потім під цей результат підводив свою модель ринку. Мені здається, що треба йти навпаки - спочатку вирішувати, що найкраще для держави, а потім - все інше.

- Якщо підсумувати сказане, то від моделі реформи, яку можуть голосувати вже наступного тижня, програють, з одного боку, агрохолдинги…

- Є багато історій по агрохолдингам, нібито реформа під них. Але з мого спілкування з ними я розумію, що вони не дуже у захваті від моделі, яку їм пропонують.

- ... з іншого боку, програють власники землі, оскільки їх актив буде коштувати менше, ніж міг би за умов, коли до ринку допустять більшу кількість гравців.

- Дійсно, земля може коштувати більше, ніж зараз пропонується у моделі реформи, яку підтримав комітет. Виграють 45 тисяч фермерів – а це менше 1% від 7 млн власників землі. Але вони більш активні! І це чиста хімія: більша пасивна речовина поглинається меншою, але більш активною речовиною.

- Які можуть бути варіанти розвитку подій після першого читання у парламенті?

- Настрої людей дуже сильно змінюються. Реформа є недокомунікованою. Її треба спокійно і впевнено доносити. Концепція, яка була на самому початку - була найкращою. І за неї треба сильно боротися.

- Ринок землі з обмеженнями може не влаштувати наших західних партнерів, зокрема МВФ?

- МВФ каже глобально, що вони за ринок землі, але з моделлю ми маємо визначитися самі. Кредитори зацікавлені у найбільш відкритому ринку, тому що вони тримають наш борг і наші варанти. Треба чітко розуміти, що, згідно умов реструктуризації держборгу, яку проводила міністр фінансів Наталія Яресько, чим більше зростає економіка, тим більше ми платимо по боргам. Умовно кажучи, коли у нас буде ріст 7%, то ми переплачуємо ще 1 млрд доларів. Тому кредитори зацікавлені у найбільш вільній моделі ринку землі. Але той же МВФ ніколи не займав жорстку позицію у цьому питанні.

- У рамках реформи варто очікувати на якісь законодавчі зміни щодо оренди землі?

- Зараз на ринку є дискримінація. Лише 60% орендарів платять податки. Решта не платять. Умовно кажучи, податки платяться с 20 млн гектарів землі, а виробляється з 30+. Тому треба вирівнювати цю історію. Платити мають всі. Місцеві бюджети тоді будуть отримувати більше грошей.

Ще одна проблема для місцевих бюджетів полягає у тому, що з орендної плати платиться 19,5% податків (ПДФО та військовий збір). Коли земля купується, оренда більше не сплачується, а, відповідно, й не сплачуються й ці податки. Якщо земельну реформу робити без податкової складової, місцеві доходи впадуть. Зараз, умовно кажучи, компанії в "білу" сплачують 1,5 тисячі гривень з гектару. Таку суму мають платити всі.

Якщо у нас обробляється більш ніж 30 млн гектарів, то 45 млрд гривень податку має бути сплачено. Зараз платять не більше 25 млрд гривень, максимум 30 млрд гривень. Але всі мають працювати у "білу".

- Уряд планує щось ініціювати у цьому плані?

- Паралельно із земельною реформою буде декілька змін про мінімальне податкове навантаження на один гектар. Є різні моделі, як це робити. Є варіант просто збільшити земельний податок, є історія, пов’язана з тим, що третя група єдиного податку не зможе займатися аграрною діяльністю.

- Наскільки ймовірно, що у команді президента не поспішають відкривати ринок землі без обмежень через місцеві вибори, які мають відбутися або навесні, або восени?

- Вибори у нас будуть постійно проходити. Але не можна під вибори зациклювати реформу століття або як мінімум нової історії.

- Від позиції президента зараз залежить майбутнє реформи?

- Зеленський може вплинути на те, щоб реформа відбулася. А у тому, щоб реформа не відбулася, і так багато зацікавлених. І тут позиція президента не є визначальною. Його позиція визначальна у тому, що реформа має відбутися. Головне, щоб він цю позицію тримав до кінця. Якщо ж він буде дивитися лише на рейтинги, то це дорога в нікуди.

- Хто у Раді, окрім "Слуги народу", може голосувати за реформу у варіанті, який пропонував Гончарук, де є менше обмежень?

- Комплексно вирішили, що буде просуватися урядовий проект з поправками депутатів. Це так званий законопроект 2178-10. Його "Голос" може підтримати, тому що це було у їхній програмі. "Європейська Солідарність" також може, якщо на цю ситуацію вони будуть дивитися не з позиції "а чи виграє від цього президент Зеленський", а з позиції - "чи виграє від цього держава". І позафракційних людей 20 може підтримати цю реформу. І, думаю, не менше 200 голосів має дати "Слуга народу", інакше земельна реформа може не пройти.

Реформа має відбутися. Особисто мені набридло жити у країні схем, однією з яких є мораторій на продаж землі. Навіть при наявності мораторію землю все одно можна було продавати і купувати, але дешево. І це має відійти у минуле. Права громадян України нарешті мають поважатися, щоб люди були повноцінними господарями своєї землі у своїй державі, щоб вони могли вільно нею розпоряджатися.

І якщо земля – національне багатство, вона не має принизливо дешево коштувати, а має генерувати великі доходи. Земля має коштувати дорого, генерувати багато грошей, і від цього має вигравати не вузький прошарок орендарів, а всі українці.