"Є один шлях до перемоги, і заспокоювати агресора не можна", - Селезньов

Умиротворення агресора на Донбасі є малоперспективною. Потрібно розрізняти політичні заяви й реальні бойові дії. Українська армія повинна відповідати адекватно, якщо йдеться про збереження здоров'я й життя наших воїнів. Без звільнення окупованої частини Донецької і Луганської областей та Криму мир у країні не настане. Таку думку висловив ексначальник пресслужби Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов, передають Патріоти України з посиланням на Обозреватель.

– Чому до Шумів останнім часом прикута така увага? Саме біля цього населеного пункту хотіли провести так звану ревізію наших позицій.

– На цій позиції перебувають наші морські піхотинці, 503-й окремий батальйон морської піхоти, так звані борсуки. Хлопці, які мають надзвичайний рівень військового вишколу, які спроможні виконувати будь-які завдання щодо охорони та оборони наших кордонів.

Отже, це достатньо серйозний військовий об’єкт, військовий організм, який виконує завдання в районі Операції Об’єднаних сил.

Щодо безпосередньо цієї ділянки, то насправді неважливо, де саме російські квазівійськові угруповання намагаються перевірити на міцність українські війська. Адже фактично російська сторона в такий спосіб намагається легітимізувати представників самопроголошених республік. Адже наголошується на тому, що в супроводі представників ОБСЄ інспектувати українські позиції мають саме представники "ДНР".

Звичайно, все це неприпустимо, адже ми чітко пам’ятаємо, що згідно з Мінськими угодами сторонами переговорного процесу є Російська Федерація, Україна, за посередництвом спостережної місії ОБСЄ. Жодним чином там не йдеться про представників самопроголошених республік.

– Але в чому мотивація – стратегічна чи тактична – цієї ревізії? Деякі експерти вважають, що це відкриває шлях на Горлівку. Нібито вона зараз важлива для Росії, для окупаційних військ.

– Ні. Як на мене, не йдеться про те, що українська армія може вести активні бойові дії задля звільнення Горлівки від окупантів. Адже ми розуміємо, що будь-які бойові дії в настільки населених агломераціях є безперспективними.

Ми добре пам’ятаємо контртерористичну операцію РФ, яку вона проводила проти повстанців у Грозному. Це місто було буквально знищено вщент задля того, щоб російська армія мала змогу зайти на вулиці міста.

На жаль, така реальність, і для того щоб звільнити місто від окупантів, треба буде використовувати в широкому спектрі і артилерію, і авіацію. Звичайно, на такі кроки українська сторона піти не може.

Тому наші підрозділи виконують завдання, які визначені в межах ООС. А про оперативні дії, пов’язані зі звільненням міст та інших населених пунктів від російських окупантів саме в спосіб використання авіації і артилерії, на сьогодні не йдеться.

– З приводу того, що використовують українські бійці. Президент Володимир Зеленський сказав, що ми не відповідаємо на провокації, на обстріли, і "це добре". Наскільки це добре з військового погляду?

– Безумовно, будь-яка політика, спрямована на так зване заспокоєння агресора, малоперспективна. На сьогоднішній день в активі українських Збройних сил, здається, близько 30 фактів оголошення перемир’я і забезпечення в той чи інший спосіб цих заходів. Але ми пам’ятаємо, що щоразу всі ці домовленості були знищені вщент російською стороною, українська армія зазнала втрат.

Єдиний дієвий шлях для того, щоб зупинити агресора, – це здійснення таких заходів, за допомогою яких будь-яка агресія Російської Федерації буде мати надзвичайно болісні наслідки саме для РФ, її армії та її народу. Лише в такий спосіб ми будемо спроможні зупинити противника й перемогти в цій війні.

– Ви підтримуєте рішення верховного головнокомандувача про те, що українські військові не повинні відповідати на провокації і на обстріли?

– Українські військові мають діяти адекватно до ситуації, яка складається на тій чи іншій ділянці російсько-українського фронту. І якщо по наших позиціях ворог гатить із артилерії, відповідь має бути асиметричною і такою, яка примусить ворога припинити провокаційні обстріли.

– Зараз українські військові можуть це робити? Наші позиції не надто далеко відійшли для того, щоб відповідати?

– Безумовно, у керівництва штабу ООС є відповідні сили та засоби для того, щоб убезпечити українських воїнів від смертельної небезпеки. Безумовно, ця грань, пов’язана з тим, чи можуть українські військові застосовувати засоби ураження для того, щоби припинити будь-які агресивні бойові дії російської армії, є тонкою, але я впевнений, що керівники будь-якого рівня, які опікуються питаннями ООС, готові взяти на себе відповідальність для того, щоби український воїн залишився живим на передових позиціях.

–Якщо ніхто не стріляє, то, відповідно, ніхто не гине. Але ж ми знаємо про провокації. Виходить, ця аксіома не працює, вона є неправильною.

– Як на мене, ми не маємо плутати питання політичних промов і заяв і реальних бойових дій. На першій лінії оборони дещо інакше сприймаються будь-які заяви, які роблять в Мінську, Києві чи Москві.

Головне завдання командира будь-якого рівня – забезпечити життя та здоров’я підлеглого особового складу. А задля цього будь-який командир має можливість використовувати як сили і засоби, які є в його розпорядженні, так і відповідні сили і засоби вогневого ураження, які є в розпорядженні старшого начальника.

– Ви сказали, що політичні заяви і домовленості, які досягаються в мінському форматі, дещо інакше сприймаються на передовій, командирами. А як саме вони там сприймаються?

– Справа політиків – шукати шляхи вирішення ситуації, яка склалася не лише на сході нашої країни, але і на території окупованого Криму. На жаль, в мінському, в "нормандському" переговорному форматі немає місця для Криму. Але це є неправильним трактуванням тієї ситуації, в якій опинилась наша країна.

Адже без звільнення окремих районів Донецької та Луганської областей, так само, як і без звільнення Криму, на жаль, мир у нашій країні не настане.

Тому політики роблять свої заяви, шукають шляхи компромісу, намагаються в той чи інший спосіб домовитися з країною-агресором, а українські військові виконують безпосередні завдання щодо забезпечення охорони та оборони наших кордонів, часто-густо ризикуючи життям та здоров’ям.

Заяви політиків – це їхня справа, а справа військових – виконати завдання так, щоб ворог не допускав будь-яких провокаційних дій. А якщо він такі дії вчиняє – щоб відповідь для нього була дуже болючою.

– Президент Зеленський сказав, що має відбутися наступна зустріч радників у "нормандському форматі", а потім, власне, саміт очільників цього формату. Він вважає, що цей саміт принесе мир на Донбас. А тепер військова позиція: про що мають там домовитися, на які кроки має піти і українська, і російська сторони, для того щоб там дійсно настав мир? Я не говорю про перемогу.

– Щодо зустрічі в форматі політичних радників. Ми пам’ятаємо, що остання зустріч, яка відбулась у Берліні, тривала 7 годин. За її результатами жодних суттєвих змін, зрушень у питанні вирішення ситуації на сході нашої країни не відбулось.

Знову ж таки, коли ми говоримо про конфліктну ситуацію на сході країни, ми маємо пам’ятати, що Україна страждає від російської агресії, і фактично там триває російсько-українська війна.

Заяви президента спрямовані на те, щоб дати надію українському суспільству, сказати про те, що цей процес тримається на найвищому військово-політичному контролі нашої країни, що ми маємо відповідну підтримку наших західних партнерів та друзів і що переговорний процес із країною-агресором триває.

Але я знов-таки схиляюсь до того, що країну-агресора може заспокоїти лише ефективна протидія української армії. Якщо будь-які спроби розхитати ситуацію на сході нашої країни з боку російської армії будуть наражатися на дієві, ефективні й дуже болючі удари з боку української армії, мені здається, це більш влучний і більш ефективний спосіб примусити агресора до мирних переговорів і вирішення ситуації на сході нашої країни.

– Тобто ви не вірите в двостороннє розведення сил, збільшення буферної зони для того, щоб хоча б стрілецька зброя не могла уразити нікого з військових, і на основі цього якось досягати певних домовленостей?

– Не зовсім так. Адже будь-який військовослужбовець вам може сказати, що таке тримання оборони, коли сторони, які ворогують, перебувають на безпосередній відстані між окопами кількасот метрів, є більш ризикованим для сторони оборони. Але коли війська розведені на певну відстань, коли йдеться про кілька кілометрів, то у сторони, яка обороняє, є можливість більш ефективно контролювати так звану сіру зону задля того, щоби більш оперативно реагувати на будь-які виклики з боку країни-агресора.

Тому розведення військ та сил у цьому сенсі має відповідну перевагу для української армії, адже, маючи певний запас часу, наші військові мають змогу більш ефективно підготуватися та зустріти ворога в разі його атаки.

– Народні обранці ухвалили законопроєкт "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях". Він передбачає, що до зони ООС можуть бути допущені правоохоронці. Як ви це бачите?

– Наскільки я розумію, станом на сьогоднішній день у районі Операції Об’єднаних сил правоохоронці і нині виконують завдання. Ми пам’ятаємо, що на ділянках розведення, де нині немає українських військових, зокрема в районі Золотого чи Станиці Луганської, виконують свої повноваження українські правоохоронці.

Це і представники Міністерства внутрішніх справ, і Національної гвардії, які забезпечують правопорядок у цих районах.

Чи зміниться мандат в українських правоохоронців із реалізацією цього законопроєкту? Мені здається, суттєвих змін не відбудеться, адже правоохоронна система України працює, зокрема і в так званій сірій зоні, і виконує свої завдання.