"Історія дала Україні другий шанс", - Financial Times

Історія не дає другого шансу. Але Україна його отримала, коли партія президента Володимира Зеленського здобула впевнену перемогу на парламентських виборах. Це був момент в дусі 1989 року. В України з’явилася можливість скинути з себе спадщину нефункціональності, яка стримувала розвиток країни й переслідувала її сусідів впродовж останніх майже 30 років. Про це пише Financial Times, передають Патріоти України.

Досвід свідчить, що в українських новоспечених політиків не багато часу до закриття вікна можливостей. Міжнародна спільнота зобов’язана зробити все, що у її силах, щоб допомогти скористатися ним. Українські проблеми після здобуття незалежності мають свій особливий клас, тому що втрачене було не одне десятиліття, а одразу три. Головний економіст ЄБРР Сергій Гурієв вказав, що в 1989 році ВВП Польщі на душу населення був таким же, як і в Україні. Сьогодні він втричі більший, ніж український.

Причина такої катастрофи сповільненої дії, яка насувається на країну з багатими ресурсами й освіченими людьми, добре відома. Глибока корумпованість інститутів так чи інакше узаконила розкрадання активів купкою олігархів. Ситуацію погіршив дестабілізуючий тиск з боку Росії, який включав військове вторгнення на Донбас і крадіжку Криму. Москва веде агресію на землі, в морі й кіберпросторі. Насправді дивно, що справи України не стали ще гіршими, ніж вони є зараз.

Після революції 2014 року і початку війни економіка врешті стабілізувалася. Щорічне зростання вже кілька років становить близько 3%. Гурієв вважає, що інфляція в Україні скоротиться до 5% наступного року. Економіст Андерс Аслунд підкреслює, що зміцнення національної валюти скоротило державний борг України до 55%. Хоча у 2016 році він сягав 80% від ВВП. Інвестори дуже оптимістично налаштовані.

Але Україна повинна показати значно кращий результат, ніж просто успішне відвернення краху. Для економіки, яка починає з такого низького у порівнянні з Європою, зростання і приплив інвестицій повинні були б бути в рази вищими. І вони були б, якби не політичне й інституційне середовище, яке відлякує і дозволило патологічне накопичення багатства. Той факт, що економіка тримається на плаву, означає, що абсолютним пріоритетом повинно стати використання цієї можливості для радикальної інституційної зміни. Аналогічно вчинило багато інших країн в 1989 році.