Кати Слов'янська: З'явилися фото і біографії терористів, які страчували українців у 2014 році

У розслідуванні журналістів йдеться про те, що незаконний "військово-польовий суд" створив польовий командир "ДНР" Ігор Гіркін (Стрєлков). Тоді терористи розстріляли трьох місцевих жителів Дмитра Славова, Миколу Лук'янова і Олексія Пічка. Щонайменше ще трьох, ймовірно, стратили за наказом Гіркіна, а не за рішенням "трибуналу", передають Патріоти України з посиланням на Радіо Свобода.

Ґрунтуючись на даних секретних документів, написаних від руки іменах, по батькові, позивних і підписах, – журналісти ідентифікували сімох із дев'яти осіб, крім самого Гіркіна.

Віктор Аносов (позивний "Ніс") – був главою "військової поліції" Гіркіна. Він головував у "трибуналі", що засудив до смерті Пічка, брав участь у засіданні, коли підсудний був виправданий, а також був заступником голови на слуханнях у справі Лук'янова і Славова.

У справі ПІчка саме Аносов засудив його до смертної кари. Він був командиром військового підрозділу проросійських сепаратистів у Донецьку і лідером так званих сил самооборони Криму, які спільно з російським спецназом захоплювали контроль над півостровом.

В'ячеслав Апраксімов (позивний "Балу") – був суддею на "трибуналах" над Пічком і обвинуваченим, якого виправдали, а також виконував роль адвоката Лук'янова і Славова. Апраксімова часто бачили, коли він роз'їжджав Слов'янськом на позашляховику, вкраденому у місцевого жителя, повідомило "Радіо Свобода" джерело в місті. Є фотографії, на яких він їде з іншими бійцями на бронетранспортері.

Михайло Ніколаєв (позивний "Сивий") – був лідером ополчення в Слов'янську і командиром "7-ї мотострілецької бригади", яка входила в підтримувані Росією збройні формування. Бригада брала участь у декількох найзапекліших і значних битвах війни, зокрема в Донецькому аеропорту та в Дебальцевому в січні і лютому 2015 року.

У лютому 2020 року він був високопоставленим членом військового керівництва підтримуваних Росією сил у Донецьку і директором департаменту патріотичного виховання та підтримки ветеранів.

Юрій Володимирович (прізвище невідоме, позивний "Адвокат") – вимагав визнати Пічка винним, як випливає з протоколу "трибуналу", і притягнути його до відповідальності "за всією суворістю воєнного часу". Колишні ув'язнені, які зустрічалися з ним, описують його як чоловіка низького або середнього зросту у віці близько 50 років вагою приблизно 70 кг. Вони розповіли, що він не був схожий на військового або іншого силовика і, як їм здавалося, працював у Донецьку в юридичній сфері.

Згідно з результатами службової перевірки МВС України про "неправомірні дії окремих працівників міліції Слов'янська", "Адвокат" відповідав за моніторинг оперативної інформації та проводив слідчі дії з резолюції "коменданта" Слов'янська Гліба Сідіча.

Олександр Зюбанов (позивний "Зубр") – виступав захисником Пічка і був секретарем "трибуналу" на засіданні, коли обвинувачений у зраді був виправданий. Згідно зі свідченнями очевидців, Зюбанов брав участь у військових діях у Слов'янську з перших днів захоплення міста. Найімовірніше, до війни працював поліціянтом в Україні і закінчив Дніпропетровську юридичну академію МВС України та отримав статус адвоката.

Сергій Трифонов (позивний "Трифон") – після відступу Стрєлкова, під час "трибуналу" у справі Пічка, Трифонов був секретарем, а на "процесі" у справах Лук'янова і Славова – прокурором. Він також був прокурором у справі про державну зраду, коли обвинуваченого виправдали.

Під час повної розмови з російським агентом ФСБ в серпні 2014 року, яку було перехоплено й опубліковано Службою безпеки України, Трифонов сумнівається, що йому вдасться втекти до Росії, тому що на зайняті сепаратистами райони Донбасу наступають українські війська. У паніці він говорить, що сепаратисти втратять контрольовану ними територію "протягом місяця" і що підтримка з боку місцевого населення незначна.

Павло Воловий (позивний "Скажений") – служив командиром підрозділу в складі підтримуваних Росією сепаратистських сил у Слов'янську і був секретарем під час "трибуналу" у справі Лук'янова і Славова. 12 квітня 2014 року він повідомив російським ЗМІ, що причетний до захоплення міста Краматорськ під Слов'янськом.

В одному з чотирьох його акаунтів у соціальних мережах є інформація про те, що він був активним противником Євромайдану і підтримував антикиївські виступи в Донецьку.

Сергій Здрилюк (позивний "Абвер") – до війни був співробітником спецслужб України. За даними службової перевірки МВС України про "неправомірні дії окремих працівників міліції Слов'янська", саме Здрилюк і "комендант" Слов'янська Сідіч підписували резолюції на проведення слідчих дій "Адвокатом", а також давали вказівку на проведення додаткових допитів із застосуванням тортур "Зубру" Зюбанову і на виконання покарань "Берії" (про нього нижче). Підпис Здрилюка стоїть на смертному вироку "трибуналу" над Пічком.

У 2015 році Здрилюк отримав російський паспорт, нині проживає в Сімферополі. У 2019 він балотувався в парламент анексованого Криму від Комуністичної партії.

Позивний "Берія" (ім'я невідоме) – із сепаратистських блогів, повідомлень ЗМІ, інтерв'ю з колишніми ув'язненими в Слов'янську, доповідей правозахисних груп і документів ясно, що він був високопоставленим учасником сепаратистських формувань і займався позасудовими затриманнями, фізично знущався над ув'язненими і підписав смертний вирок Пічка.

Підпис "Берії" стоїть поруч із підписом Здрилюка і видно на зворотному боці останньої сторінки протоколу "трибуналу" Пічка, датованої 18 червня 2014 року: згідно з написом, "Берія" "отримав" цей документ. У висновках перевірки українського МВС зазначено, що "Берія" отримував розпорядження від "Абвера" на виконання покарань.