"Кінець американської мрії, або Що відбувається з економікою США", - експерт

Про це у своєму блозі пише Генеральний директор групи GAM Holding і глобальний директор з інвестицій в UBS Wealth Management Александер Фрідман, передають Патріоти України.

"Проте, ще можлива американська мрія 2.0. І завдання для тих, хто зараз претендує на Білий дім, — запропонувати план, що дозволяє зробити її реальністю. Передусім лідери Америки повинні чітко пояснити проблему. «Декларація незалежності» оголосила «право на щастя» головною особливістю американського життя. Починаючи з 1776 року, кожне покоління прагнуло піднятися вгору на соціальному ліфті, і протягом довгого часу багато хто — хоча і не всі — досягали процвітання.

Протягом століть з гаком після Громадянської війни прогрес у галузі енергетики, медицини, телекомунікацій і транспорту перетворив Америку (і світ). Різко зросла економічна продуктивність, а також середня тривалість життя. У цей період приплив дійсно піднімав вгору більшість човнів. Політики обох партій поділяли національну ідею, згідно з якою будь-хто може досягнути успіху завдяки активній праці, і поступово, хоча і неідеально, цей принцип був поширений на іммігрантів, небілих, жінок, інвалідів та інші групи населення, історично позбавлені райдужних перспектив американського життя.

Але коли в 1970-х роках економічне зростання почало сповільнюватися, стало зростати розчарування виборців, а нафтові шоки, Вотергейт і ганебне завершення В'єтнамської війни посилили відчуття, що Америка «хвора», як висловився президент Джиммі Картер. Саме на цьому похмурому тлі вів свою виборчу кампанію Рональд Рейган у 1980 році, який пообіцяв «Ранок в Америці». Оскільки Федеральний резерв США сигналізував про свою готовність робити все необхідне для приборкання інфляції, було знижено податки, а Америка фундаментально змінилася, перетворившись з країни заощаджень і на країну боргів.

У наступні десятиліття фінансові запозичення стимулювали зростання економіки, але американська мрія доживала останні дні. Американці робили борги заради купівлі іноземних товарів, а виробники цих товарів купували держборг США, утримуючи відсоткові ставки на низькому рівні. Хоча американці відчували себе процвітаючими, темпи зростання реальної економіки знизилися вдвічі щодо попередніх рівнів, а зростання медіанних зарплат зупинилося.

Тим часом, Федеральний резерв активно намагався гасити періодичні пожежі на фінансових ринках. Але ненароком він лише посилив проблему зростання нерівності. До 2007 року його політика призвела до того, що розміри штучно розширюваних фінансових ринків стали втричі перевищувати розміри реальної економіки, а активи цих ринків належать переважно багатіям.

Американська мрія реалізується, лише коли вигоди зростання економіки широко розподілені, а структурних перешкод для просування вгору дуже мало. Сьогодні не виконується жодна з цих умов. За даними Управління Конгресу США з бюджету, річні темпи зростання економіки на рівні 4% не повернуться — принаймні в осяжному майбутньому; максимум, якого слід очікувати, — це темпи зростання на рівні 2%. Крім того, інновації, які сприяли в минулому зростанню зайнятості у промисловості і підйому соціальної мобільності, виявилися витіснені цифровими технологіями. А за всієї їх зручності, «амазони» і «убери» цифрової економіки знищують робочі місця робітничого класу і штовхають вниз рівень зарплат.

Ситуація ускладнюється тим, що податковий кодекс США став дедалі сильніше заохочувати капітал на шкоду праці, що допомагає пояснити причини зниження частки праці в національному доході. Загалом, у країні занадто багато боргів у молоді, занадто мало пенсійних заощаджень у покоління «бейбібумерів», що народилися після 1945 року, а у тих, хто тимчасово опинився без роботи або став безробітним, немає гнучких і надійних робочих місць. Спроби просунутися вгору перетворилися на сізіфову працю.

На щастя, ситуацію можна поліпшити. Уже відомо, що треба зробити, щоб допомогти відновити баланс на ігровому полі, а також зростання і динамізм в економіці, до того ж з нейтральним впливом на бюджетний дефіцит. По-перше, американцям слід скоротити студентські борги в обмін на національну службу в таких сферах, як викладання в школі, надання першої допомоги, сільська медицина. Це не просто правильно, але і дозволить залучити нове покоління держслужбовців у соціально важливі сфери, які зараз страждають від нестачі працівників.

По-друге, в США треба ліквідувати податкові пільги, які розширюють і поглиблюють розрив у розмірах багатства, — якщо конкретно, пільгу з податку на спадщину, що звільняє спадкоємців від сплати податку на збільшену вартість успадкованих активів («stepped-up basis loophole»), а також податкову пільгу для керуючих інвестиційними фондами («carried-interest rate loophole»). Таким чином США може отримати сотні мільярдів доларів у вигляді нових податкових доходів.

По-третє, знову отримані податкові доходи повинні бути спрямовані на виконання трьох ключових завдань. Перше — Америці потрібні безкоштовні місцеві коледжі для перепідготовки працівників, багато з яких втратили — або скоро втратять — роботу через автоматизацію та інші нові технології. Друге — американцям потрібна національна інфраструктурна програма (сучасна версія Управління громадських робіт США, створеного президентом Франкліном Рузвельтом), яка дозволить зайняти багатьох з тих, хто втратив роботу в промисловості. Третє — настав час створити національний трастовий фонд для студентських кредитів, які потім будуть виплачуватися із заздалегідь обумовленої частки майбутніх доходів студентів протягом певної кількості років. Студенти, які отримуватимуть низькі доходи в майбутньому, виплатять менше, ніж вони позичали, але це компенсується виплатами тих, хто заробляє більше.

По-четверте, федеральну мінімальну зарплату слід не тільки підвищити, а й індексувати відповідно до рівня інфляції. Це, з одного боку, допоможе людям встигати за зростанням вартості життя, а з іншого, як підкреслює Федеральний резервний банк Чикаго, підвищить сукупну економічну активність.

По-п'яте, в США повинні забезпечити базовий доступ до дитячих ясел і садків загальним благом, інакше частка працюючих жінок буде і далі відставати від свого потенційного рівня. Нарешті, США треба надати кожному доступ до тих же самих вигод пенсійних заощаджень, які є у багатьох, а саме, слід розширити дію ощадного плану Thrift Savings Plan, який загалом аналогічний плану 401k, але містить важливі податкові пільги, які сьогодні не поширюються на більшість працівників.

Імперії розквітають і занепадають, але іноді вони розквітають знову. Нинішня траєкторія розвитку Америки не обіцяє нічого хорошого. Однак якщо почати діяти негайно, ще можна створити нову американську мрію для країни з найбільшою в світі економікою."