Кінець епохи офшорів: Як виживатимуть українські капіталісти та чиновники у нових реаліях?

• Офшори під прицілом

Офшори користувались високим попитом в епоху агресивної податкової оптимізації і засекреченості бенефіціарних власників бізнесу. Сьогодні це майже утопія, але ще недавно реальні власники бізнесу могли сховатися за ланцюгом компаній-нерезидентів, приховуючи свою особистість і використовуючи безподаткові гавані. В кінці цього ланцюга обов’язково значилася офшорна юрисдикція, де відсутні податки, звітність, відсутній публічно доступний реєстр акціонерів і бенефіціарів компаній.

Офшорні компанії виконували для власників бізнесу функції «особистого гаманця», — на них акумулювалися активи і доходи. Звичайно, такі особисті доходи не декларувалися, не оподатковувалися, тобто були нелегальними.

У ланцюжку від України до офшорної компанії зазвичай використовували юрисдикцію з більш солідною репутацією. Переважно це був Кіпр, але також поширеним було використання Нідерландів, Великої Британії та ін. Вибір цих юрисдикцій був обумовлений наявністю двосторонніх конвенцій з Україною про уникнення подвійного оподаткування, які передбачають низькі ставки на репатріацію пасивних доходів (відсотки, дивіденди, роялті) і дозволяють не оподатковувати в Україні репатріацію доходів від продажу, наприклад, цінних паперів і корпоративних прав.

Таким чином, використання офшорів дійсно дозволяло мінімізувати оподаткування компаній. Але в частині особистих доходів ця схема виглядала як суцільне ухилення від податків, оскільки дохід фізичних осіб залишався персоніфікованим, не задекларованим, а значить, мав непідтверджені джерела.

• Офшорні схеми більше не працюють

Боротьба з ухиленнями від оподаткування набула загальносвітового тренду. Держави не хочуть миритися зі зменшенням податкових надходжень, а тому поступово впроваджують у свої правові системи інструменти боротьби зі схемами їх мінімізації.

На офшорних схемах ставлять хрест такі заходи:

1. Обмін податковою інформацією

Держави збирають інформацію про фінансові операції компаній і направляють її в країну податкової резиденції бенефіціарів. Учасниками обміну на сьогодні є понад 100 країн. Наше Міністерство фінансів повідомило, що Україна приєднається до обміну з 2020 р. Тобто фіскальні органи України регулярно, в автоматичному режимі, без окремих запитів отримуватимуть від іноземних податкових органів інформацію про всі іноземні компанії, що належать українцям, їх рахунки в іноземних банках і проведені транзакції.

2. Закони про контрольовані іноземні компанії (КІК)

КІК — це іноземна компанія, контрольована податковим резидентом певної держави. У кожній державі існують власні правила щодо КІК, але головний принцип завжди однаковий — доходи КІК підлягають оподаткуванню в державі, податковим резидентом якої є особа, яка її контролює. Зазначені правила вже діють в Європі, США і навіть в РФ.

Ухвалення закону в Україні є питанням часу. Слідуючи глобальному тренду, Україна змусить платити податки з доходів іноземних компаній.

3. Впровадження стандартів боротьби з розмиванням оподатковуваної бази і ухиленням від податків

Україна вже взяла на себе зобов’язання імплементувати План BEPS. Це глобальний проект боротьби з ухиленням від оподаткування та виведенням грошей в офшори, який передбачає системні заходи, спрямовані, зокрема, на боротьбу зі зловживаннями, пов’язаними з використанням спеціальних режимів оподаткування та застосуванням конвенцій про уникнення подвійного оподаткування.

4. Відкриття інформації про бенефіциарних власників компаній

Україна однією з перших в світі зробила публічний реєстр бенефіціарів.

5. Поступове нівелювання поняття «банківська таємниця»

6. Посилення процедур контролю за використанням конвенцій про уникнення подвійного оподаткування

Останнім часом існує очевидна тенденція — стрімке збільшення кількості перевірок правомірності застосування пільгової ставки податку на репатріацію доходів нерезидентів в операціях з виплати відсотків, дивідендів і роялті. Також збільшується кількість перевірок бенефіціарності нерезидента, який отримує дохід з України.

Податкові органи активно направляють запити в іноземні юрисдикції з метою перевірити, чи є нерезидент бенефіціарним власником доходу з України і, як результат, чи вправі українська компанія застосовувати пільгову ставку при репатріації такого доходу.

7. Обмеження з боку банків

Стає очевидною неможливість практичного використання офшорних компаній у зв’язку з істотним посиленням банками процедур compliance. Банки відверто відмовляються працювати за наявності будь-яких ознак компаній-оболонок (shell-company), а саме:

— штучність, коли компанія існує тільки на папері, не веде реальної господарської діяльності і, головне, не платить податки;

— відсутність власного офісу та персоналу (номінального директора та секретаря недостатньо);

— відсутність фінансової звітності;

— неможливість встановити реального бенефіціара (банки вже не довіряють інформації, яку надають номінали).

8. Закони про трансферне ціноутворення

Цей механізм запобігає перерозподілу прибутку на користь компаній, зареєстрованих в юрисдикціях з низьким рівнем оподаткування. В Україні такий механізм вже діє і передбачений Податковим кодексом України.

Резюмуючи всі наведені фактори, можна з упевненістю сказати, що використання офшорної компанії в структурі бізнесу вже є токсичним, а згодом стане неможливим."