"Коли Путін говорить, або Що потрібно знати про космічну галузь РФ", - російський військовий експерт

Про це у своєму блозі пише російський журналіст і військовий експерт Олександр Гольц, передають Патріоти України.

"Останніми роками Володимир Путін не влаштовує публічних розносів підлеглим. Під камери він без кінця обговорює з губернаторами і міністрами як поліпшити і без того чудовий стан речей. Це зрозуміло. У ситуації, коли головний начальник керує країною двадцять років, будь-який серйозний провал є його власним провалом, або організаційним, або кадровим. Тим примітнішим було розширене засідання Ради безпеки, присвячене російській космічній галузі. Фактично це був справжній рознос: «Якщо ми будемо топтатися на місці або постійно говорити про наші колишні досягнення, надолужити згаяне буде просто неможливо... Цінові та часові параметри, що закладаються при підготовці космічних проектів, часто не мають належного обґрунтування. В результаті планові терміни переносяться, а бюджетні витрати зростають. Скільки разів це було за останні роки! <...> Наша система супутникового зв'язку, оптичної і радіолокаційної зйомки Землі, збору метеоданих поступається за багатьма параметрами нашим конкурентам за якістю, надійністю, часом роботи апаратів на орбіті. Чимала частина обладнання, електронна компонентна база потребують оновлення».

Ще цікавіше те, що за винятком пропозиції переглянути розцінки на будівництво багатостраждального «Східного» (космодром, багаторазово обкрадений підрядниками, ніхто тепер не хоче добудовувати) і переформулювати прийняту в 2012-му космічну держпрограму (її не виконано і наполовину), інших конкретних пропозицій від президента РФ не було.

Все звелося до характерної рекомендації брати більше, кидати далі та відпочивати поки летить: «Важливо знайти ефективні механізми інноваційного розвитку ракетно-космічної галузі, зосередити фінансові, організаційні, кадрові, адміністративні ресурси на пріоритетних напрямках, пропонувати нові форми державно-приватного партнерства».

Проблеми російської космічної галузі очевидні, і вони не лікуються простим адмініструванням і навіть прийняттям амбітних програм. Тим більше не лікуються фанфарно балаканиною Дмитра Рогозіна, який ще нещодавно кермував всією оборонною промисловістю, а сьогодні безуспішно командує «Роскосмосом», обіцяючи швидкі польоти на Місяць. Ці проблеми перш за все в тому, що втрачено культуру виробництва. Приватні компанії пропонують працівникам куди більші гроші, ніж державні, де топ-менеджери виписують собі гігантську платню, що ніяк не залежить від результатів діяльності. Саме тому ракети падають від того, що петеушник плутає при установці датчика «плюс» з «мінусом». Саме тому бог знає де навчалися інженери, які заливають таку кількість палива, що ракети не можуть вийти на потрібну орбіту.

Ще більша проблема – нездатність призначених Путіним керівників забезпечувати промислову кооперацію, вибудовувати складні виробничі ланцюжки. Адже в створенні ракети повинні брати участь сотні підприємств, і робота кожного з них повинна відповідати стандартам якості. Рекомендація президента про пошук нових форм «державно-приватного партнерства» є безглуздим струсом повітря. Підприємці бігають від держзамовлення, як чорт від ладану (не випадково в списку адміністративних правопорушень фігурує ухилення від виконання держоборонзамовлення). Про ефективність такої організації виробництва колись вичерпно висловився Ігор Ашурбейлі, колишній керівник корпорації «Алмаз-Антей», однієї з найуспішніших серед об'єднань військової промисловості: «Мені більше не хочеться працювати в агресивному середовищі, коли вся задача уряду полягає у створенні оборонно-промислового, державного капіталізму... приватному бізнесу нема чого робити в агресивному середовищі, завдання якого або тебе поглинути, або позбавити замовлень, або притиснути якимись іншими способами».

Те, що відбувається в російській космічній галузі виглядає особливо показово на тлі того, що в США все більше завдань в космосі бере на себе приватний бізнес. Щойно до Міжнародної космічної станції, доставка вантажів до якої довго була російською монополією, вирушила американська ракета, вироблена приватною компанією.

Всі ці проблеми, повторю, загальновідомі та з'явилися не сьогодні. Більш того, вони характерні не тільки для «громадянської» космічної галузі, а й для всієї сфери високотехнологічного виробництва в рамках держзамовлення. Просто провали в інших сегментах ОПК легше приховати. А факти падіння ракет, те, що супутники втрачають зв'язок з центром управління відразу після запуску, – все це стає відразу ж відомо.

Але ось що цікаво. Ніхто не відповідає на просте запитання, як так виходить, що занепад цивільного космосу, який не може ігнорувати Путін, поєднується з фантастичними успіхами космосу військового, про які глава РФ регулярно повідомляє? Ось щойно він повідомив, що випробування важкої ракети «Сармат», яка повинна прийти на зміну знаменитої «Сатани» (що вислужила вже по три гарантійних терміни), близькі до завершення. Якщо так, то це фантастичне досягнення. Адже ще в кінці минулого року командувач РВСН генерал-полковник Сергій Каракаєв повідомляв, що завершені лише кидкові випробування «Сармата», тобто перевірка здатності порохового заряду виштовхнути з шахти не саму ракету, а її повногабаритний макет. Зазвичай після завершення таких випробувань потрібні роки на випробування носія і системи двигунів, електроніки і т.д. Потрібна небачена ефективність, щоб за чотири місяці вийти на завершальний етап випробувань самої ракети. І це при тому, що поділ на «військовий» і «цивільний» космос вельми умовний: і там, і там використовують одну і ту ж елементну і компонентну базу. Чіткого пояснення, чому в одному випадку ракети не літають, а в іншому, нібито, літають, немає. Також незрозуміло, що заважає впровадити методи військового ракетобудування в цивільний сектор.

Ще більше питань викликає ситуація із супутниковим угрупованням. Коли Путін говорить, що російські супутники поступаються іноземним за якістю, надійністю, часом роботи апаратів на орбіті, він не може не мати на увазі і військові супутники. А до останніх відносяться і супутникові системи попередження про ракетний напад. Але саме їхні дані (отримані з неякісних і ненадійних апаратів) повинні служити основою для увімкнення горезвісної «машини судного дня», прийняття Путіним рішення про відповідно-зустрічний ядерний удар. Пам'ятаєте обіцянки про неминуче попадання росіян до раю? За існуючого стану ракетної галузі цей варіант стає аж ніяк не гіпотетичним..."