"Королівський" вишкіл: Українець розповів про навчання у британській військовій академії (фото)

Навчання в Сандгерсті для багатьох — питання престижу та статусу

— Почнімо здалеку. Кириле, чому ви вирішили стати курсантом Національної академії сухопутних військ?

— Я так вирішив у 2016 році після закінчення спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов у рідному Мукачеві. В країні вже два роки йшла війна, і я розумів: наша армія потребує мотивованих і професійних командирів. Обрав саме цю академію, бо вона славиться випускниками, які проявили себе на війні. Вирішив, що навчатимусь за фахом «Управління діями механізованих підрозділів». Піхотні підрозділи найбільше залучені до ведення бойових дій. Вони і тримають оборону на першій лінії, і йдуть у наступ. На їхніх плечах, на мою думку, найбільший тягар війни. Загалом у моїй родині всі військові. Прадід був військовим льотчиком у часи Другої світової й дослужився до підполковника, дідусь у механізованих підрозділах завершив службу майором, батько закінчив кар’єру військового 2010-го. Він був старшиною підрозділу. Моя мама зв’язківець, її звання старший солдат.

— Як курсант української військової академії може стати «королівським кадетом» у Великій Британії? Який відбір мусить пройти?

— Я добре навчався і мав хороші оцінки з усіх дисциплін. А визначальним для навчання у Великій Британії є знання англійської мови. У спеціалізованій школі мав сім уроків англійської на тиждень, тож добре її опанував. У Львові викладачі помітили мої знання. Запропонували подати свою кандидатуру на конкурс для навчання у Великій Британії. Я успішно пройшов мовні тестування на рівні факультету й академії. Потім склав міжнародний тест IELTS.

— Ви опинилися у незнайомій країні, у незвичному середовищі. Які були перші враження, як відбувалося навчання?

— Перші три тижні провів у військовій академії у Шрівенгемі. Там видали британську уніформу, взуття, спорядження й усе потрібне для навчання. Після чотирирічного носіння рідного «пікселя» це було досить незвично. Сержанти допомогли швидко опанувати всі нюанси. Я пройшов базовий курс вишколу й уже після цього прибув у Сандгерст. За день після прибуття в академію інтернаціональних кадетів сюди прибули й місцеві. Нас розподілили у взводи й роти. В одному взводі зі мною навчалися хлопці з Кенії та Об’єднаних Арабських Еміратів. Значна частина іноземних кадетів — вихідці з дуже заможних родин. І навчання у Сандгерсті для них — питання престижу та статусу.

Дуже велику увагу в британській системі військової освіти приділено фізичній і психологічній готовності. Невдовзі після початку навчання — подолання спеціальної смуги перешкод. Це схоже на стрес-тест і випробування фізичних і психологічних якостей кадетів. Тоді ж довелося евакуйовувати пораненого товариша на ношах через суцільне болото по шию в багнюці. Ще один важкий елемент — пірнути під воду й проплисти під балкою. Це все треба зробити у повному спорядженні, зі зброєю. Багато елементів смуги можна пройти, лише допомагаючи один одному.

Обладнували в полі невеликі окопи, в яких і жили п’ять-шість днів

— Як проходять польові заняття та тренування у Сандгерсті?

— Британці намагаються максимально наблизити навчання в полях до реальних бойових умов. Спершу виходили в поля на п’ять-шість діб. Висувалися в район зосередження. Обладнували собі невеликі окопи, в яких і жили наступні п’ять-шість днів. Тобто наш польовий вихід відбувався у форматі 24/7. Уночі виставляли спостережні пости, організовували патрулі, щоб стежити за обстановкою. Харчувалися сухими пайками, а іноді взагалі не харчувалися, бо просто не мали на це часу. До того ж британська погода дуже непередбачувана. Зранку може світити сонце, а вже за двадцять хвилин починалася злива. І окопи заливало водою, й ми спали назовні або вичерпували воду, щоб ночувати у «лігві». Температура повітря в горах Уельсу могла падати до нуля або мінус одного градуса. Сильна вологість і вітер робили так, що холод, здавалося, пробирав до кісток.

Постійно діяв умовний противник: ворожі підрозділи намагалися наблизитися до нашого табору, атакувати нас. На всій зброї є прилади, що дають лазерний промінь під час пострілу холостим набоєм. На нашому екіпіруванні — датчики, що фіксують потрапляння цього променя у воїна. Після таких сутичок у нас з’являлися умовні поранені. Ми мали турбуватися про них, евакуювати в безпечне місце. Водночас виконували різні навчальні завдання. Накази на їх виконання могли отримати в будь-який час доби. Іноді це було, наприклад, о другій годині ночі. І немає значення — виспався хтось чи ні. Це ключова особливість польових занять по-британськи.

Завдання отримували за принципом від простого до складного. На першому польовому виході вчилися турбуватися про себе та здоров’я, маскуватися. Далі — дії у складі відділення, взводу, роти. Отримували й навички роботи зі службовими собаками. На завершальному етапі відпрацьовували дії роти під час бою в населеному пункті, коли на вулицях було цивільне населення. Це складно, бо треба постійно стежити за обстановкою: хто куди переміщається, хто де з’являється, хто не становить загрози, а хто небезпечний. На цих навчаннях вивчали, як правильно спілкуватися з цивільними, потенційно небезпечними представниками різних груп і спільнот.

Значну увагу приділяли вогневій підготовці — відпрацьовували стрільбу бойовими набоями у складі двійок-трійок, стрільбу у протигазах.

На фінальному польовому виході демонстрували всі навички, набуті впродовж року. Ролі кожного час від часу змінювалися. Я діяв як командир взводу, а також на посаді сержанта роти, основне завдання якого — всебічне забезпечення підрозділу водою, їжею, боєприпасами в координації з іншими сержантами.

Доводилося праскою розрівнювати складки на застеленому ліжку

— Як ви навчалися, коли перебували не в полях, а в розташуванні академії?

— Формат навчання подібний до того, як і в нашій академії у Львові. Є лекції, практичні заняття, семінари. Основні предмети: вогнева підготовка, тактика, зв’язок. Також вивчали цивільні предмети. Їх читали викладачі цивільних університетів, зокрема Оксфорду, Редінгу. Основні з них: історія воєн, лідерські якості та психологія, історія сучасних воєнних конфліктів. На мою думку, всі ці предмети актуальні й потрібні, мають прикладний характер і відіграють значну роль у житті командира. Бути лідером, вести людей за собою — це дуже важливо для сучасного командира. Вміти спілкуватися з підлеглими так, аби не образити їх, залишатися прикладом — цього вчать на заняттях з лідерства. Ми мали практичні заняття. Спілкувалися з реальними британськими солдатами. Дехто з них мав проблеми з невиплаченими кредитами, інші негаразди. Допомогти знайти правильний вихід із ситуації — це теж одне із завдань сучасного командира.

Дуже цікаво було вивчати історію. У Великій Британії кажуть: «Час іде, а історія демонструє, що у світі нічого не змінюється». І той, хто добре вивчить події минулих років, проаналізує правильні й хибні рішення, зможе краще реагувати на сучасні події.

— Як організовано побут кадетів? Кажуть, що прагнення до упорядкування всього у них перевершує навіть українські підходи.

— Перші п’ять тижнів було надзвичайно важко. Нас навчали того, що ідеальний порядок у кімнаті — понад усе. Навіть у зачиненій шафі всі предмети мали розташовуватися у суворо визначеному порядку. Були фотографії, на яких зображувався цей порядок, і ми мали все складати дуже ретельно. Доводилося праскою розрівнювати складки на застеленому ліжку. Інколи навіть не хотілося не те що лягати на ліжко, а торкатися його, аби не порушити ідеальний порядок. Під час застеляння часто згадував відому промову американського генерала, що все починається з добре застеленого ліжка.

Щодо інфраструктури для навчання, проведення вільного часу, то вона на гарному рівні. Є кімнати для відпочинку з мінікухнями, телевізорами. Там можна проводити дозвілля, спілкуватися з друзями. Спортзал, бігові доріжки, басейн працюють цілодобово.

— Що дає навчання в академії британським кадетам? Чим для них є цей курс?

— Цей курс, який триває близько року, є базовим для майбутніх офіцерів армії Великої Британії. Після його завершення кадети продовжують вузькоспеціалізоване навчання відповідно до обраної військової спеціальності.

Ви впораєтеся, бо ви — українець

— Чи цікавилися британські викладачі й кадети, іноземні кадети українською практикою навчання курсантів, досвідом ведення бойових дій, який отримала наша армія на сході України?

— Агресія Росії в Україні, окупація Криму й частини Донецької та Луганської областей є об’єктом вивчення дисципліни про сучасні воєнні конфлікти. Звісно, інші кадети час від часу запитували про цю війну, бо хотіли знати більше. Запитували, чи після закінчення львівської академії мене залучать до ведення бойових дій. Британці чітко зазначають, що вони є нашими союзниками й партнерами, вони засуджують російську агресію.

Репутація українських курсантів у британській академії на високому рівні. Впродовж двох років два українські курсанти здобували звання найкращого іноземного кадета Королівської військової академії в Сандгерсті. Тож наші курсанти, українська система військової освіти точно у пошані серед британських військових. Час від часу я обмінювався досвідом з іншими кадетами щодо елементів підготовки, підходів до опанування тих чи інших знань і навичок. Ще британці високо цінують вольові якості українських воїнів. У скрутних ситуаціях під час навчання британці часто казали мені: «Українці мають сильний бойовий дух, тож ви маєте впоратися з цією важкою ситуацією, бо ви — українець».