Кортежі, перельоти, переїзди і не тільки: Очільник ДУСі розповів про одну з найутаємничіших організацій України

Міжнародні зустрічі і надважливі наради щодо ситуації на фронті, і не тільки — це все проходить під патронатом ДУС. Що відомо про саму організацію, як організовували обмін полоненими і чому президенту Володимиру Зеленському варто створити новий урядовий квартал, розповів керівник Державного управління справами Сергій Борзов, передають Патріоти України з посиланням на Обозреватель.

— Давайте почнемо з такого, коли ви познайомилися з президентом Володимиром Зеленським? Прочитав вашу біографію, ви також із КВН і у вас багато спільного, зокрема й комедійний бекграунд…

— Це було десь 15 років тому. Тоді я займався організацією КВН в Україні. І там, і тут — менеджмент, тому набуті навички допомагають.

— Але ж ви прийшли в ДУС ще до того, як Володимир Зеленський став політиком, десь у 2014 році?

— Раніше. Ми закінчили з КВН, тому що з початком російської агресії наші команди не могли далі існувати в таких умовах. Тоді в Україні з'явився інший проєкт — Ліга сміху, а мене запросили сюди.

— Ви працювали на керівних посадах за президентства Порошенка і Зеленського — можете їх порівняти? Як із ким працюється? Мені цікаво, чи є кардинальна різниця між стилем керування і графіком…

— Щодо графіку є різниця. Президент Порошенко пізніше їхав із роботи й пізніше приїздив. А Зеленський раніше приїжджає, але й не засиджується до ночі.

— А о котрій? Мені розповідали, що він міг працювати до третьої-четвертої ночі.

— До 4-ї — рідко, але до другої, до пів на третю годину було.

— А приїздив десь о 10-11 годині?

— Так.

— Співробітники адекватно реагували на такий темп?

— Не всі співробітники були на роботі в цей час.

— Тобто була певна кількість для організації роботи?

— А також ті, які були в графіку.

— Як щодо управління за Порошенка?

— Проблематично, коли тобі об 11 годині вечора ставлять завдання, і ти маєш його виконати — підняти людей, організувати все, бо завтра візит і кудись треба летіти, щось робити.

— Володимир Зеленський приїзжає о 8-9, а від’їзжає о 10-11?

— Саме так, тобто раніше від’їздить, і раніше приїздить.

— Було таке, що він там залишався після опівночі в напружені дні?

— Звісно. Це нормальна робоча ситуація, якщо є щось невідкладне.

— А стиль управління? Читав, що в перші дні після інавгурації Зеленського не всі розуміли, що треба робити, тому що було багато нових людей, заступники, наприклад.

— Не знаю щодо всіх. Але в ДУС все було спокійно – робота президента стабільна і це ніяк не позначилося на нашій діяльності.

— А чи багато людей з команди Порошенка залишилися в Офісі президента?

— Наприклад, Жовква (Ігор, заступник голови ОП. — ред.), він працював і за Петра Порошенка, а також Дніпров (Олексій, керівник апарату ОП. — ред.).

— Тобто ті люди, які зайняті в організаційних моментах?

— Так, Жовква відповідає за міжнародну політику, Дніпров — за документообіг. Ми ж відповідальні за забезпечення діяльності президента — знаємо, що і як швидко зробити для виконання завдань, поставлених главою держави.

— За ці 4 місяці, який день вашої роботи був найважчим?

— Інавгурація.

— Що здивувало? Можливо, що президент пройшов пішки...

— Ні. Очікування від того, що буде далі. Треба було розуміти: вибори пройшли і попереду чекала оперативна робота, адже війна ще не закінчена і треба проводити реформи. А як все це відбуватиметься — у цьому була невизначеність.

— Мені розповідали, що ви готували обмін полоненими між Україною й РФ.

— Ми забезпечували його.

— Як саме?

— Транспортом — автобуси й літак. Дуже тяжко було, тому що ми розуміли, що нас ніхто не збирався, наприклад, заправляти в Москві. Ми летіли з повним баком і навантаженням. Брали з собою техніків, тому що там могли б і не обслуговувати нас. Тоді ми не відлетіли би не те що в термін, а взагалі…

— Боялися диверсій?

— Чекали всього, що завгодно, тому і летіли з повним баком, і з нашими людьми. Дуже порадувало те, що саме на Антонові (АН) українського виробництва, президентському, забирали полонених. Це наша гордість.

— Не було побоювання, що буде атака з боку російських літаків?

— На території, я думаю, що ні, адже тут чітко спрацювали домовленості, дипломатія. А нашим завданням було забезпечити, щоб закріплене на найвищому рівні відбулося.

— Тобто від вас вимагалося лише організувати літак і людей?

— Борт, фахівців, інший транспорт, медичне забезпечення. До речі, у Феофанії нещодавно оперували моряка: операція пройшла успішно і все ніби гаразд, стан стабільний.

— А ще читав таку інформацію в різних телеграм-каналах, що наших полонених привезли за декілька днів до обміну, а це все було інсценуванням.

— Ні. Все відбувалося синхронно. Російський спецборт із їхніми людьми відлетів того ж дня у той самий час. Це неможливо було зробити раніше.

— Питання щодо переїзду Офісу президента: сам Зеленський сказав, що у нього є наміри перенести ОП, наприклад в Український дім. Але згодом Іван Юнаков (архітектор, нардеп. — ред.) у коментарі мені сказав, що вони відкинули таку ідею. Це реально взагалі, зі всіма комунікаціями?

— З комунікаціями — ні. Без бюджетних грошей переїхати туди неможливо, це дуже велика сума.

— Інвестори не дадуть?

— Ви розумієте, що інвестиції в президента неможливі. Якщо в тебе роблять інвестиції, значить, ти комусь щось залишаєшся винен. Тому фінансування діяльності президента відбувається винятково з бюджету України. А переїзд – це чималі кошти. З Іваном Юнаковим, як співініціатором проєкту, ми теж поспілкувалися — ідея хороша, вони все це добре продумали, але місцерозташування… Там і так завжди затор на Європейській площі.

У випадку якихось заходів, демонстрацій, мітингів — її перекривали б. Треба було б продумувати і цей момент. По-друге, на Банковій майже все готове — є деякі нюанси в роботі, але загалом все працює. А там потрібно було б робити все наново, зокрема в плані безпеки, оскільки Управління державної охорони дало свої застереження. Це все можливо, воно робиться, але не за один рік…

— Наскільки розумію, є два варіанти: або взагалі не переїзжати звідси, або будувати з нуля новий комплекс?

— Є сенс будувати з нуля урядовий квартал – щоб Верховна Рада, Кабмін й усі міністерства теж були в одному місці. Щоб прем’єр-міністр бачив — хто, де і як працює. Для того, щоб усе швидко вирішувалося, зробити там єдиний електронний документообіг, загалом спростити ситуацію…

— Такі напрацювання є?

— Як суспільство поставиться до того, що витратили дуже багато бюджетних коштів на такий переїзд? Скажуть: “А що, вам там дуже погано сидіти? Побудуйте краще садочок чи лікарню”. Дійсно, на сьогодні є набагато важливіші питання і проблеми, ніж переїзд ОП.

— Тобто ідея є, але наразі триває пошук якихось альтернатив Українському дому?

— Поки процес призупинений.

— І ще була така цитата від Івана Юнакова, мовляв, якщо і переїдуть звідси — ці всі будівлі — Офіс президента, Верховну Раду, міністерства — можна продати або зробити на їхньому місці готелі?

— Я теж чув таку ідею. В принципі вона, як кажуть, прикольна. Але як таке зробити — не знаю. Іван – архітектор і він по-своєму бачить це. Але це цікаво може бути, якщо реалізувати — наприклад, зняти президентський номер, якщо хтось матиме бажання і можливість.

— Переїжджати окремо немає сенсу?

— Пояснювалося це зокрема й тим, щоб розвантажити центр. Але ми розташовані в урядовому кварталі – ні Кабмін, ні Офіс президента не заважають трафіку Києва. Верховна Рада однозначно — від Арсенальної до Європейської площі, але це не критично. В принципі, воно було спроектовано ще давно для того, щоб не заважати киянам.

— А якщо прозорий Офіс президента робити?

— Ідея цікава, але хто секретні документи підписуватиме в такому офісі? Є документація з грифом таємно чи цілком таємно…

— Є відео з перших днів президента в ОП, він ще показував кабінет журналістам і там реально було багато розкоші. Чи планує новий Офіс президента якийсь ремонт робити?

— Планують. Але, напевно, потрібно, щоб всю цю історію Юнаков намалював, новий дизайн. Мені подобаються його роботи.

— Загалом у цьому є сенс?

— Я не знаю, як працюється президенту. Але це було б цілком логічно. Востаннє ремонти там проводили за часів Кучми – це ще початок 2000-х років.

— Щодо автопарку, на балансі ОП є певна кількість автомобілів — скільки їх?

— Взагалі є 260 легкових і вантажних автомобілів. З вантажівок у нас залишилися ЗІЛи і ГАЗи, вони в робочому стані, але їм уже багато років. Здебільшого, автопарк у нас б/в, нова тільки делегаційна колона, яку придбали в минулому році, тому що деякі іноземні лідери й делегації, є у нас таке негласне прохання від них, мають їздити на автомобілях однакових моделей, марок й кольору.

З рештою авто у нас різнобій: були Skoda 2008 і 2011 років випуску – кольори то сірі, то чорні. Ми збирали, позичали ті авто, щоб були однакові. Новий транспорт — це тільки делегаційна колона, а всі інші — придбані ще в середині 2000-х років.

— Дуже багато закидів є, можливо, вони не завжди справедливі, на кортеж президента, бо там не 2-3 машини, а 5-6 іноді. Власне, чи це реально перейти до 2-3 машин і їздити в такому скороченому форматі?

— Загалом це питання до Управління державної охорони – вони формують кортеж по кількості машин залежно від оперативної інформації щодо загроз, щодо переїзду, щодо загальної ситуації.

—Тобто це не постійна форма, що має бути 3-4 машини, може бути і 5.

— Звісно. Це залежить від того, яка делегація і хто куди їде. Якщо це нарада чи зустріч – можливо, потрібна присутність заступника з певних питань, який зможе одразу відповісти. Чому мають їхати всі разом – бо якщо президент приїде, а решти потрібних на зустрічі людей немає – він не може чекати на їхній приїзд.

— А от всередині Офісу президента будуть якісь новаторські ідеї, можливо, на самокаті кататися, як оце прем’єр-міністр Олексій Гончарук катався у Кабміні?

— А хто у нас забороняв на самокаті кататися? Хто принесе – той буде у ДУС кататися. Дивіться, які коридори у нас здоровенні.

— Ви не будете сварити?

— Ні.

— А не знаєте, може президент пробував на самокаті?

— Не володію такою інформацією.

— Ну, на велосипеді?

— На велосипеді я пробував.

— Тут, всередині?

— На підприємстві знайшли велосипед “Десна”, такий, з маленькими колесами. Я покатався. Ми плануємо теніс поставити настільний у нас, щоб якось більш по-європейському було. Щоб під час перерви нормально випити кави, розім’ятись.

— Я так розумію, що президент робить ставку на відкритість, прозорість. Наскільки можна зробити Офіс президента відкритим? Я розумію, що є певні нюанси…

— Ну, дивіться – відкрили Банкову для мітингів, для заходів, протестів. Ніколи такого не було раніше. Вона була відкрита, але лише для прогулянок. Зараз — будь ласка, і намети стоять, кожна людина має право на протест. Це відкритість. В шортах — будь ласка, журналістів на 4 поверх — які проблеми? Зайшли, подивилися.

— А чого раніше цього не робили?

— До речі, Маріїнський палац буде відкритий для відвідувачів. Вже 2 чи 3 місяці документи в Кабміні, не скасовують заборону на відвідування. Для туристів воно має бути відкрите, бо це надбання. Зробити там туристичні дні, коли там найбільша кількість відвідувачів може бути. Це хороша ідея? Хороша.

— Тобто треба тільки погодження Кабміну?

— Потрібно скасувати режим. Була постанова Кабміну і її треба скасувати.

— Коли рішення буде ухвалене, одразу відкриють?

— Звісно. Дуже добре було би, щоб кожен українець міг відвідати це місце. Приїздять туристи до когось у гості – могли би подивитися. І екскурсоводи працювали б, заробляли б гроші на цьому.

— Вже президент 4 місяці працює, я так розумію, що ви є розпорядником коштів, які виділяються?

— Так.

— Вже є інформація, скільки було витрачено на закордонні поїздки?

— Дивіться, закордонні перевезення — це 10 мільйонів гривень.

— Це делегації, президент?

— Це перельоти усіх. 10 млн 107 тисяч гривень. А якщо брати всередині країни, не лише автомобілями, а десь і вертольотом, то авіаперевезення вийшли 1.7 млн гривень. Тобто, за кордоном там аеропортні збори, у нас же літерний літак, а по Україні – 1.7 млн. Хоча літає президент доволі часто.

— А президент уже відпочивав у резиденціях за межами Києва, на дачах?

— В Заліссі була зустріч із журналістами. Ми організовували, відкрили, раніше ніхто туди не заходив. Відкрили той дерев'яний будинок, який іще будував Хрущов. Ось зустріч з журналістами — це теж відкритість. До речі, Маріїнський палац також є резиденцією. А ще Президент Естонії відвідувала Дім із Химерами, який також має статус резиденції.

— Я себе запитую, от є якась кількість дач, резиденцій. Але якщо брати чесно, то президент там раз чи двічі буває, і то в кращому разі. Власне, чи є необхідність державі витрачати кошти на ці резеденції, чи є можливість якось скоротити до 2-3, а інші або приватизуватии, або віддати?

— Як ми можемо приватизувати Дім із Химерами?

— Маю на увазі крім Дому з Химерами, я кажу про ті, що розташовані у Західній Україні.

— Гута? В Івано-Франківській області у нас є в селі Гута резиденція, але та резиденція ще будувалася за часів Кучми для прийому самітів. Потім її Ющенко використовував для зустрічі з Вишеградською четвіркою. Там, на заході, це було зручно за логістикою. І, в принципі, вона не підійде ні під який житловий комплекс, вона зроблена для офіційних заходів і її треба всю переробляти.

— А якщо брати загалом, чи є сенс скорочувати кількість резиденцій?

— Звісно, треба продавати колишні держдачі Конча-Заспа та Пуща-Водиця. Я з цим погоджуюся, щоб гроші йшли у бюджет, бо комуністичні часи минули, і ми не мусимо платити за те, як живуть люди. Або вони самі повинні заплатити державі і викупити ці будинки.

— А яка ситуація у Межигір'ї, його ж передали?

— Межигір’я колись було у ДУС, потім його передали Кабміну. Після Майдану Межигір'я було у невизначеному статусі. Точніше, не так – його статус був “речовий доказ у справі Януковича”. Ми туди приїздили, там була дуже потужна лабораторія фірми Шимадзу. Вона вже закрита, не робоча, бо треба робити апгрейд софту.

Але якщо зайти туди, ви побачите, що там окреме приміщення під неї і ця лабораторія могла би працювати на Україну. Їх всього 2 чи 3 по всій Європі. Януковичу їжу перевіряли у тій лабораторії, а може ще щось робили – я не знаю. Але я як зайшов туди – ну, космодром Байконур! Воно там стоїть, і його би передати фахівцям, щоб воно могло працювати на державу. Це обладнання дуже дорого коштує – за моєю інформацією біля 5-6 млн доларів.

— А у той період часу...

— У 2014 році я там був.

— Вона була на балансі у ДУС, там не було розкрадання майна?

— То все побудовано за часів Януковича, того всього не було у ДУС – ні Хонки, ні озер.

— Це він сам усе побудував?

— Так, то йому все побудували. До Януковича то була просто територія на березі Київського моря.

— А от після того, як Янукович виїхав з України, все було на балансі?

— Ні, не було.

— Невизначений статус?

— Єдиний статус, який був, – це речовий доказ у Генеральної прокуратури.

— От Феофанія, ви казали, що там лікували людей, які були у полоні. Ще, пам'ятаю, Порошенко казав, кожна людина може зайти у Феофанію і отримати там лікування. Чи відкрита вона зараз для людей?

— Так, ви можете піти туди і зробити собі будь-які процедури, лікування. Спочатку вона була закрита і у нас там було 45 тисяч осіб, які фінансувались з державного бюджету: депутати, люди, які мають пожиттєве медичне забезпечення – у яких дві чи більше державні нагороди – на них виділяються кошти. Ви, як громадянин, так само можете прийти, навіть якщо у вас немає направлення. Прийти у касу, заплатити гроші за державними цінами – вони є досить невисокі – і пролікуватися.

— А люди ходять?

— Так, і з областей приїздять.

— І проблем немає?

— Абсолютно. Проект ДУС, де прораховано собівартість медичних послуг, уже кілька років лежить у Кабміні. Ми єдині, хто це на той час обрахував. Ми розробили методику, як рахувати, і це могло би бути платформою для заснування страхової медицини в сенсі платних послуг, які потім оплачує страхова компанія. І так ми зробили у Феофанії.

— А чому така ситуація з Кабміном, я так розумію, що це було, коли був прем’єром Гройсман, але вже є новий прем’єр.

— Ще навіть давали за Яценюка.

— А чому так?

— Я не знаю, вони його розглянули, подивилися: це не на часі — і відклали.

— А з новим Кабміном діалог став кращим?

— Я ще нікого не знаю там, крім Гончарука, бо він був заступником голови Офісу президента. У мене тільки одна комунікація – з прем'єр-міністром.

— Це все ж таки прем'єр-міністр, можна вирішити всі проблемні питання, які накопичилися.

— Я вже півтори тижні не можу до нього потрапити. У мене є нагальні питання – зрештою, ми всі залежимо від Кабміну. Але розумію, що він зайнятий формуванням нової команди.

— А які взагалі проблеми є у ДУСі — фінансування, можливо організаційні?

— Фінансування людей, які працюють у ДУСі — це прибиральниці, водії, і в середньому наші працівники отримують менше, ніж така сама категорія у Кабміні та у ВР. Вони спілкуються між собою — У тебе яка зарплата? А у мене така. — Тобто вона має бути приблизно однаковою. Це звичайні люди, у яких є сім'ї, яким також треба ходити до школи і до інституту.

До речі, у людей з вулиці є дуже великий міф, що ті, хто працює у ВР або в Адміністрації – вони всі мільйонери… Мільйонери десь в іншому місці. У нас – люди, які працюють, і які мають дуже відповідальну роботу. Тож зарплата, яку їм тут платять, я вважаю, має бути на рівні середньої по Києву. Навіть якщо працівник на державній службі – він все одно отримує менше, ніж у приватному секторі. І це не свідчить про те, що він ледачий.

— А бюджет наступного року? Там немає підвищення?

— Наш бюджет підвищився настільки, наскільки є офіційний відсоток інфляції — це 6%, тобто ми, як і всі, зробили індексацію за дорученням Кабміну і не більше.

— А чому у президента зарплата менша, ніж у голови Офісу?

— Президент не може сам собі підписувати надбавки і премії.

— А хто йому підпише? Це трохи дивно, я розумію, що Зеленський на ці гроші не живе.

— А хто йому може підписати? Він заступникам може – там премії є, надбавка за інтенсивність – їм можна. А хто президенту підпише?

— А хто визначає його заробітну плату, в законі вона прописана чи в якихось актах?

— Постановою Кабміну затверджена заробітна плата прем'єра і президента – прем'єру теж ніхто не може надбавки дати. У прем'єра заробітна плата навіть менша, ніж у міністрів.

— А президент знімає ці кошти, чи, може на благодійність віддає?

— Я цього не знаю.

— Тому що, пам’ятаю, Порошенко начебто на благодійність віддавав.

— Не знаю.

— А всі заступники і голова, вони, я так розумію, можуть виписувати премії?

— Так, і тому у них зарплати трошки вищі.

— І ще одне запитання стосовно вашої дружини. Вона стала депутатом від Слуги Народу, і мені цікаво — можливо, це ви із Зеленським поговорили, ви знайомі із ним 15 років.

— Ні, вона теж знайома з ним давно.

— 12 років.

— Так, але вона пройшла по мажоритарці. Якби то був список – то інша річ, можна було би сказати, що по знайомству. А так вона обійшла, мабуть, кожен двір в окрузі і по області. Вона дуже довго займалася благодійною діяльністю, людьми з інвалідністю, інклюзивною освітою. І зараз пішла не у комітет податкової політики, не в бюджетний – вона продовжує займатися молоддю. Ця її робота відома і дарує їй задоволення.

— Я так розумію, що її особисті зв'язки із президентом якось повпливали, що вона пішла по мажоритарці?

— Ні, вона і так пішла б…

— Вона до цього планувала?

— Планувала, навіть колись балотувалася у Вінниці по мажоритарці.

— А ви не вважаєте, що це якийсь конфлікт інтересів?

— Ну, я ніяк не пов’язаний із ВР, у них є своя автобаза і свої санаторії (сміється). Мене обрали на цю посаду за прозорим конкурсом. Я – держслужбовець, а вона – народний депутат. У нас і дискусії вдома точаться добрячі. Я їй як депутату ставлю запитання, бо у мене є своя позиція. І старша донька, їй уже 17 років, сидить…

— І думає, чий бік обрати?

— Слухає, як ведеться дискусія при здоровому глузді з аргументами. Не просто емоційно, а конструктивно.

— Як організовуються зустрічі президента із представниками інших держав? Я так розумію, що відбувається ваша комунікація з офісом іншої країни?

— Так, для цього приїздить передова група від іншої країни. Адже кожна країна має свої особливості. Наприклад, прем’єр Ізраїлю недавно був, вперше за 20 років.

— А що там було?

— Я вам скажу, що це було непросто – в кожного свої вимоги, потім ідуть вимоги протокольного змісту, потім безпекові. Певну кількість авто їм треба надати було. Минулого року ми купили Mercedes’и ці, тому що був один візит, і у один з них – 221 броньований Mercedes – вони не захотіли сідати. Тобто, візит під загрозою і ми маємо підлаштовуватися під рівень тієї країни, яка прилітає до нас із офіційним візитом.

Передова група виставляє перед нами чіткі вимоги, і ми мусимо виконати їх, бо це наше обличчя – як ми приймемо, починаючи від залу офіційних делегацій аеропорту Бориспіль. Це також і медичне забезпечення – тому швидкі допомоги завжди їдуть у колоні офіційної делегації. Так само, дзеркально, коли наша передова приїздить до них — такі самі вимоги дають. Якщо ми для них не перекриваємо вулицю, то і вони для нас це не роблять. Повністю йде дзеркально.

— Правила такі?

— Ну, це вже дипломатія. Мені дали вимоги – і я їх мушу виконати.

— Кожна зустріч планується щонайменше за декілька тижнів?

— Планується за декілька місяців, а за декілька тижнів приїздить передова група і відпрацьовує всі питання: побутові, безпекові та протокольного характеру.

— А що тоді було в аеропорту з дружиною Нетаньяху?

— Я там не був, не знаю. Але так собі думаю, що могло некошерне бути.

— А виявилось некошерне?

— Ми згідно з цим організовували харчування. Все має бути кошерно і має бути печатка офіційна, як треба. Там є окремі люди, які слідкують за цим процесом.

— Так, розумію, що вся їжа перевіряється. Оце цікаво, щодо дзеркального — я не думав, що це настільки важливо.

— Віденська конвенція. Всі країни, які підписали цей документ, мають його дотримуватися.