"Людство веде суїцидальну війну з природою. Але вона завдає удару у відповідь": 5 важливих питань про клімат на планеті

Про такі невтішні тенденції читаємо в нещодавньому звіті Всесвітньої метеорологічної організації. Що вони означають для нашої планети та що чекає на нас у найближчому майбутньому?

Звідки ми знаємо, що світ стає теплішим?

Поточний кліматичний звіт Всесвітньої метеорологічної організації охоплює не весь 2020 рік, а лише період із січня по жовтень. Остаточну річну версію оприлюднять у березні 2021-го, але, на думку дослідників, доволі цілісну картину можна зрозуміти вже тепер.

Склавши докупи дані національних і регіональних метеорологічних та гідрологічних служб, глобальних кліматичних центрів і різноманітних організацій-партнерів ООН, ВМО з’ясувала, що цей рік став одним із трьох найспекотніших в історії спостережень (тобто приблизно з 1850-х). Нині він на другому місці після 2016-го.

Однак тут є цікавий парадокс.

«Рекордно теплі роки переважно збігаються з явищем Ель Ніньо (підвищення температури поверхового шару води в екваторіальній частині Тихого океану, яке впливає на клімат, — ред.), так і було у 2016-му. Тепер же ми переживаємо явище Ла-Нінья (протилежне), однак цього недостатньо, аби загальмувати цьогорічну спеку», — пояснює генеральний секретар ВМО Петері Таалас.

Як виявляються ці процеси?

По-перше, враховують позначки на термометрі. Середня температура повітря цього року стала приблизно на 1,2°С вищою, ніж у 1850-1900. Але невпинно підвищується — тож, за прогнозами метеорологів, уже у 2024-му перевищення умовної норми становитиме 1,5°C.

Потепління нерівномірне: на сьогодні найбільш помітне воно у Північній Азії, особливо в Сибірській Арктиці, де температура підвищилася на понад 5°С. Власне, це виявилося ідеальною умовою для наймасштабніших лісових пожеж за останні роки, які охопили понад десять мільйонів гектарів.

По-друге, танення льоду. Арктичні льодовики у 2020-му теж зменшувалися в рекордному темпі: їхні обсяги влітку та восени сягнули свого мінімуму за 42 роки супутникових спостережень. З липня по жовтень на Північному морському шляху в Арктиці, наприклад, узагалі не було льоду. У Гренландії ситуація теж невтішна, однак темпи скорочення льодовиків у ній виявилися цього року трохи нижчими, ніж торік.

По-третє, потепління води в океані та підвищення її рівня. У середньому з 1993 року океанічний рівень води зростає на 3 мм за рік. Однак упродовж останніх кількох років океани поглинають дедалі більше тепла: в окремих регіонах виникають морські хвилі тепла різної інтенсивності, льодовики тануть. Відповідно є ризики, що рівень води зростатиме швидше.

А ще збільшується рівень закислення води — це пов’язано з поглинанням викидів вуглекислого газу в атмосферу (насамперед через діяльність людини). І це не дуже хороші новини для морських та океанічних мешканців.

Хто постраждав від змін клімату найбільше?

Хоча 2020 рік ще й не завершився, але вже встиг вразити кількістю природних лих. Це, наприклад, потужні паводки в африканських Нігерії, Кенії й Судані, які забрали сотні життів і продовжилися наступною катастрофою — нашестям сарани. У Китаї люди гинули теж не лише через пандемію коронавірусу, а й через масштабні повені на річці Янцзи.

Натомість країни Південної Америки страждали від потужної засухи: лише у Бразилії збитки перевищили 3 мільярди доларів. США наприкінці літа й восени охопили наймасштабніші в історії пожежі, яким посприяла аномальна спека. У Долині Смерті в Каліфорнії фіксували 54,4°C — найвищий показник за останні 80 років. Температурні рекорди, що супроводжувалися лісовими пожежами, фіксували на початку року й в Австралії. У Сіднеї у перші дні 2020-го температура сягнула 48,9°С.

У Європі спека була не такою інтенсивною. Однак лише за осінні місяці Україні вдалося побити шість температурних рекордів. Та й загалом нинішня осінь стала найтеплішою від 1881 року. Середня температура повітря у Києві становила 11,6 градуса тепла, що на 3,6 градуса вище за кліматичну норму.

Подекуди вирували тропічні циклони: їх у Північній Атлантиці цього року було щонайменше вдвічі більше від звичної кількості — понад 30. Наприкінці травня берегів Індії сягнув циклон «Амфан»: і хоча більшість місцевих мешканців вдалося вчасно евакуювати, збитки від лиха склали неймовірну суму — 40 мільярдів доларів.

Чи вплинула якось пандемія на глобальне потепління?

Очікування, що кілька місяців локдауну та обмеження на мандрівки допоможуть скоротити викиди CO2 в атмосферу та сповільнити зміни клімату, не виправдалися. У щорічному звіті ВМО щодо парникових газів, оприлюдненому наприкінці листопада, йдеться про те, що викиди вуглецю справді дещо знизилися. Але ця зміна дуже незначна у порівнянні із загальним зростанням концентрації CO2.

Водночас пандемія значно ускладнила життя тим, хто, крім неї, мусив боротися ще й з наслідками стихійних лих. За даними Всесвітньої продовольчої програми, таких людей приблизно 50 мільйонів. До того ж криза як наслідок коронавірусних обмежень у багатьох країнах наклалася на продовольчу кризу, спричинену багато в чому екстремальними погодними умовами.

Тих, хто був змушений залишати свої домівки через кліматичні чинники, лише у першій половині 2020-го було 10 мільйонів. Евакуація у зв’язку з коронавірусом стала ще складнішим процесом: людей не можна було транспортувати у великих кількостях одночасно, а центри тимчасового перебування евакуйованих — максимально заповнювати.

Чи можемо ми хоч щось змінити?

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш у своїй нещодавній промові розповів про наміри створити глобальну коаліцію, щоб до 2050 року знизити рівень викидів в атмосферу до нуля.

Відповідно до бачення Гутерреша, вже до 2030-го показники викидів мають скоротитися на 45% у порівнянні з 2010-ми роками. Для цього він пропонує, наприклад, запровадити податок на вуглець та крок за кроком цілком відмовитися від викопного палива.

Утім є сумніви, що такі заходи допоможуть. Наприклад, норвезький науковець Йорген Рандерс стверджує, що людство не зможе зупинити зміни клімату, якщо лише скоротить викиди вуглекислого газу. Нині ж для того, щоб врятувати планету, доведеться висмоктувати мільярди тонн вуглецю з атмосфери.

Наразі головним документом, який регулює дії країн у протистоянні змінам клімату, є Паризька угода від 2015 року. У ній прописані зобов’язання країн зменшити викиди шкідливих речовин в атмосферу, щоби стримати підвищення глобальної температури в межах 1,5-2 градусів Цельсія до кінця століття. Попри такі амбітні цілі, лише з 2015-го до 2019-го викиди СО2 та концентрація парникових газів в атмосфері щороку зростали майже на 20% швидше, ніж раніше.

Якщо стримати потепління не вдасться, за прогнозами ООН, середня температура до кінця століття може зрости приблизно на 5 градусів Цельсія. Як цьому запобігти, держави обговорюватимуть на Міжнародній кліматичній конференції у листопаді 2021-го.

Імовірно, до конференції долучаться й Сполучені Штати, які з ініціативи Дональда Трампа вийшли з Паризької угоди, але після набуття президентських повноважень Джо Байденом мають до неї повернутися."