Людина отримала 5 років таборів за поширення антирадянщини: Музею Голодомору передали унікальний зошит зі свідченнями про геноцид українського народу

Сьогодні у Національному музеї Голодомору-геноциду відбулася передача зошита зі спогадами Лавріна Нечипоренка – свідка Голодомору 1932-1933 років. Родина Івана Коваленка, яка зберігала оригінал спогадів «33-й рік», передала його родині Лавріна Нечипоренка, а ті передали щоденник на постійне зберігання до Музею Голодомору, передають Патріоти України з посиланням на Вечірній Київ.

ІСТОРІЯ

У 1960-х роках вчитель фізики з Боярки, що на Київщині, Лаврін Нечипоренко у простому шкільному зошиті написав свої спогади про пережитий Голодомор-геноцид на рідній Житомирщині. Свій твір він назвав «33-й рік». Очевидно, що в Радянському Союзі він не міг його опублікувати. Разом з колегою, вчителем із сусідньої школи Іваном Коваленком, вони вирішили поширити щоденник самвидавом. Ця справа була ризикованою, адже загрожувала видавцям репресіями та термінами в радянських концтаборах. Певний час зошит зі спогадами зберігався в Івана Коваленка. Він мав завершити його редагування і набрати його на друкарській машинці.

Із 1961 року КҐБ розпочало стеження за Іваном Коваленком, а у 1972-му його арештували «за виготовлення і поширення антирадянських матеріалів». Коваленко відсидів у радянських концтаборах 5 років. Усі рукописи з будинку Коваленка були конфісковані, а з ними і зошит Нечипоренка. Щоденник дивом зберігся в архіві КҐБ.

У 1996 році Служба безпеки України повернула Івану Коваленку рукописи, серед яких був зошит зі спогадами Лавріна Нечипоренка. Донині щоденник свідка Голодомору зберігався в родині Івана Коваленка.
"Багато років досліджую історію визвольних змагань, армії УНР та історію свого рідного міста Боярки. В архівах знайти справжню українську історію дуже важко, вона ховається у глибах документів. Лише у центральному державному архіві вищих органів влади та управління зберігається 2,5 мільйони тек. Також я був сусідом Івана Коваленка, дисидента, талановитого поета та вчителя з Боярки, який був репресований у 1972 році та 5 років відсидів в концентраційних таборах. Вирішив почитати його кримінальну справу, там фігурував твір "33й рік". Це історія його товариша, Лавріна Нечипуренка, теж вчителя Бояркської школи родом з Житомирщини, який в кінці 1960-х вирішив всі спогади про Голодомор викласти у простий шкільний зошит 96 сторінок, - розповідає ініціатор акції Андрій Ковальов, історик та краєзнавець. - Це не щоденник, а талановито написаний роман, втім з документальною точністю Лаврін розповідає свої спогади. що він особисто побачив на замореній голодом Житомирщині, а також спогади своєї матері. Він приніс його колезі Івану Коваленку, щоб той відредагував і набрав на друкарській машинці. Як член супротиву Іван розповсюджував самвидав. Тож цей зошит потрапив до Івана додому, а у 1972 році, коли його арештували, всі твори вони забрали. У 1996 році Іван змусив архів повернути вилучені матеріали. Тож це репресований зошит. На ньому є відбитки архіву КДБ, зошит пробитий в двох місцях, щоб пришити до кримінальної справи Коваленка. Перша сторінка пронумерована як 301-ша, тож його використовували як доказовий матеріал у справі".

З середини 1990-х зошит зберігала родина Коваленків.

- Цей зошит є історією родини Нечипуренків, Коваленків й одночасно історією всієї України, - впевнена Марія Кириленко, донька поета, дисидента та свідка Голодомору Івана Коваленка. - Молодому поколінню важко зрозуміти, наскільки складно та по крихтах збирається справжня історія. Важливо оцифрувати зошит і видати його. Такі матеріали та свідчення мають бути доступному кожному українцю. Правда буває важка, сумна, трагічна, але її потрібно знати.

За словами Олександра Нечипоренка, сина автора щоденника Лавріна Нечипоренка, потрібно фіксувати те, що відбувається, не думати, що це малозначне чи нецінне, писати спогади про події.
Цією акцією Музей розпочинає масовий збір свідчень, реліквій, світлин родин, яких не оминув Голодомор 1932-1933 років. Зошит наразі посяде основне місце в експозиції Музею Голодомору разом з іншими нововіднайденими експонатами. Згодом вони стануть основою експозиції ІІ черги Музею, яку наразі будують. Відкриття заплановане на 2023 рік.

- Зберегти цю інформацію було вкрай, бо про голод заборонялося говорити навіть в родинах. Тому такі експонати надзвичайно важливі для нашого музею, - зазначила генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк – Звертаюся до всіх українців: якщо маєте такі речі, передавайте, давайте разом творити національний музей. передавайте до музею. Радянські міфи про неврожай, засуху треба відкидати та дивитися своїми очима на історію України.

Також вона анонсувала презентацію міжнародного проєкту «Аудіогід для кожного», яка відбудеться завтра. Він пропонує екскурсію музеєм 33 мовами. Протягом 1,5 року музейники разом із волонтерами, громадськими організаціями та посольствами займалися створенням, перекладом та начитуванням оглядової аудіоекскурсії та підписів до експонатів. Тож відтепер відвідання музею стало комфортнішим для іноземців з усіх куточків світу.

Мови аудіоекскурсії: англійська, хорватська, російська, французька, латиська, норвезька, італійська, польська, чеська, арабська, турецька, японська, іспанська, португальська, румунська, шведська, литовська, іврит, китайська (путунхуа), суахілі, гінді, вірменська, болгарська, білоруська, грецька, казахська, перська, в’єтнамська, угорська, корейська, українська, азербайджанська, кримськотатарська – такими мовами можна прослухати аудіоекскурсію.