"Моє завдання - синхронізувати молоду команду із законодавством", - Андрій Богдан

У зв’язку з цим ми вирішили нагадати про інтерв'ю, яке Богдан дав наприкінці квітня - ще в статусі адвоката та радника Зеленського. Це було перше велике інтерв'ю Богдана українським ЗМІ, вперше опубліковане 26 квітня 2019 року, передають Патріоти України з посиланням на НВ.

Володимир Зеленський дізнався про свою перемогу на президентських виборах ввечері 21 квітня, стоячи на сцені свого виборчого штабу, де з телевізійних екранів оголошували перші дані екзит-полів. У цей визначальний для кандидата у президенти України момент, на одній сцені з ним стояли дружина, друзі, партнери по Студії Квартал 95, кілька співробітників виборчого штабу і адвокат Андрій Богдан.

Така ж група підтримки була у Зеленського на НСК Олімпійський, під час дебатів з Петром Порошенком. На сцені стадіону стояли ті самі люди і адвокат Андрій Богдан.

Публічна поява Богдана поряд із Зеленським — підтвердження інформації, яку НВ опублікував ще у лютому, про те, що ця людина входить в найближче оточення майбутнього голови держави. А ще Андрій Богдан — це адвокат олігарха Ігоря Коломойського. За інформацією журналістів-розслідувачів, він регулярно відвідував свого клієнта, коли той жив у Женеві, а тепер періодично літає до нього у Тель-Авів.

До того ж, 42-річний Андрій Богдан дуже добре знає українську політику. Він працював заступником міністра юстиції за часів президентства Віктора Ющенка, а в уряді Миколи Азарова був урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики. Саме через це Богдан потрапив під дію закону про люстрацію. Після Майдану екс-чиновник був радником губернатора Дніпропетровської області Ігоря Коломойського, який пізніше став його клієнтом і залишається ним зараз. І навіть балотувався до парламенту за списками БПП.

Про те, яку роль адвокат Коломойського виконує в команді Володимира Зеленського, про взаємовідносини між ним, олігархом, і новообраним президентом, НВ хотіло запитати у Богдана ще у лютому. Але він погодився на розмову тільки після другого туру виборів, і дав перше велике інтерв'ю одночасно двом виданням — НВ та інтернет-сайту Українська правда, що є доволі дивним форматом для обох ЗМІ.

Роман Кравець (УП): Пане Андрію, ми хочемо пояснити читачам, чому ми зустрічаємося в форматі двох видань. Чому такий формат?

— Ну, це технологія. Цікавіше було б не інтерв'ю один на один, а щоб було декілька видань. Ми подумали із соратниками, що для економії часу та для більш яскравого висвітлення моєї персони запросити не одне, а кілька видань, які користуються повагою у суспільстві.

Крістіна Бердинських (НВ): Досі незрозуміло, яку функцію ви виконуєте. Ми з вами сьогодні зустрічаємося як з ким? Назвіть свій статус у команді Володимира Зеленського.

— У мене, як в адвоката, професійно підписаний з ним договір, точніше з політичною партією Слуга народу. Він підписаний давно, після Нового року, на початку січня.

К.Б.: Тобто ваш офіційний статус — це юридичний радник?

— Адвокат. Щоб ви зрозуміли суть, що таке адвокат. Адвокат надає поради не тільки щодо судів чи кримінальних справ, а в усіх сферах життя суспільства. Ви у мене, як у адвоката можете питатися, як правильно одружитися, як забезпечити дітей, як правильно оформити свої гроші, нерухомість, як правильно вести політичну кампанію, як правильно робити соціологію, які погляди суспільство очікує від того чи іншого лідера. Мільйонний спектр різних питань.

К.Б.: У розслідуванні Бігус.інфо, у публікації telegram-переписок [між членами штабу Володимира Зеленського], ви фігурували, як людина, яка керує медіа напрямом. Яке відношення ви маєте до медіа?

— Не можна сказати, що я керую медіа-напрямок. Мабуть, мої поради, як правильно висвітлювати ті чи інші політичні погляди, як правильно комунікувати з суспільством — це і є це значення медіа-напрямку. Але я не курую співпрацю зі ЗМІ чи порядок надання інтерв'ю. Це тонка грань. Ви маєте розуміти, що це усе є консультації адвоката і його клієнта. Я готовий розповісти про все, що вас цікавить. Ставте прямі питання. Ви ставите «наводящі», і у вас будуть «наводящі» відповіді.

К.Б.: Ви самі сказали, що Володимир Зеленський дав лише кілька інтерв'ю протягом цієї кампанії. Тому цікаво, що значить медіа напрямок?

— Ви ставили це питання off the record. Тепер я на нього відповім. Все своє життя, з 2004 року, я займаюсь виборчими технологіями в різних іпостасях, в тому числі, як адвокат, юрист, у тому числі, як знавець політології, соціології, думки суспільства, трансформації виборчого законодавства, отримання результату з точки зору виборів і реалізації цього результату в наступній діяльності в державі.

Я працював з 2004 року у різних іпостасях в абсолютно всіх штабах, абсолютно всіх політичних партій, які представлені на політичному ринку України.

Тому мої консультації - це не тільки щодо того, як відбувається виборчий процес з точки зору закону, а це консультації широкого спектру — не тільки щодо представлення в ЦВК чи в судах, а і трансформація бажання суспільства в результат.

К.Б.: Ми з вами бачились у ніч виборів після 1-го туру і ви були з бейджем телеканалу 1+1. Скажіть, які у вас взаємовідносини із телеканалом 1+1. Ким ви там працюєте?

— Я також адвокат телеканалу 1+1, захищаю їхні інтереси і надаю свої професійні консультації і бачення не тільки щодо юридичної позиції у судах, а консультації щодо політикуму, щодо процесів, які відбуваються, щодо майбутніх реалізацій тих чи інших подій, щодо бачення змін законодавства.

К.Б.: Так, а кому ви даєте консультації? Ткаченку [Олександр Ткаченко — гендиректор 1+1]?

— У тому числі. Ткаченку, юристам, кореспондентам.

Р.К.: Ви так «скромно» говорите про себе. Наскільки я розумію, крім того, що ви адвокат, ви все ж таки товариш Володимира Зеленського. Правда, що, за великим рахунком, ви — та людина, яка посприяла тому, щоб Зеленський пішов на президентство? Ви один із тих, хто переконував: Володю, давай спробуємо…

— Так, це абсолютна правда. Я один із тих, хто його переконував. Треба розуміти, що ми познайомились давно. Це більше п’яти років [тому]. Це ситуативне спілкування в колі спільних знайомих. Потім було спілкування вже з першими датами війни, я працював у Дніпропетровській ОДА, радником губернатора.

Він часто приїжджав, ми часто зустрічалися і в Києві. Це були світоглядні, філософські зустрічі - про війну, про майбутнє, про Росію, про те, що відбувається. А потім, коли народний депутат Борис Філатов обрався мером, там звільнився мажоритарний виборчий округ. І я його [Зеленського] набрав, попросив зустрічі. Заради цього я навіть спеціально прилетів до Одеси, з ним зустрівся.

У мене була ідея: «Давай ти підеш по мажоритарному виборчому округу, ми з легкістю виграємо ці вибори. Тобі не треба буде приділяти багато сил, енергії і грошей для цього. Ти зайдеш, як депутат-мажоритарщик, і в тебе буде якийсь фундамент для президентських виборів». Взагалі, ще до цього, в нас була одна зустріч в одному ресторані з друзями. І жарти щодо Слуги народу і президента… Для мене це були зовсім не жарти, а серйозна фраза, яку я йому сказав: «Володю, ти взагалі розумієш, що фільмом Слуга народу ти надав людям надію? І якщо ти навіть не спробуєш це зробити, то якимось певним чином їх кинеш, підведеш. Напевно, воно тобі не потрібно, але вони цього очікують. Виграєш ти чи не виграєш — це інше питання. Але якщо ти цього не зробиш, то точно ти чергова людина, якій люди довірилися, і ти їх підведеш».

К.Б.: Тобто перші розмови про президентство — це 2015-й рік десь?

— Десь так.

Р.К.: Чому він не пішов у депутати? Яка в нього була позиція?

— У нього тоді була позиція, що ні, це неправильно. Я стану таким самим, як вони, я втрачу довіру, стану одним із цієї когорти. Неважливо, що я буду говорити і як стукати по столу, вони будуть сприймати мене одним із депутатів.

У мене були інші думки про політичну платформу, про стартовий майданчик. Але в тому спорі переміг Володя, і він виявився правим тоді з точки зору сьогодення.

Р.К.: Після цих розмов, час минав. Коли ви знову зустрілися, і вже конкретно говорили про президентство?

— Це було рік тому. У березні ми замовили першу соціологію, в якій зазначався Володимир Зеленський. Він тоді займав 4-е чи 5-е місце. Ні, 6-е здається.

Я йому показав цю соціологію, сказав: «Дивися, ти слова не сказав, що ти йдеш у політику, а ти вже маєш прекрасний стартовий майданчик. Знову ж таки, якщо ти цього навіть не спробуєш зробити, то суспільство отримає черговий кидок». Дуже яскравий зразок — це Святослав Вакарчук. На нього так багато усі розраховували. Він нікому нічого не обіцяв, але на нього усі розраховували. Це якась така душа нації. Він не розуміє, що сталося, але він втратив довіру. І зараз його виборча кампанія, не знаю на чому буде базуватися.

К.Б.: А ви знаєте, що він [Вакарчук] піде на парламентські вибори?

— Я це чув багато разів. Я з ним теж, до речі, знайомий. Він дуже хороший хлопець. Я йому особисто вірю. Але він обманув очікування суспільства. Він не обіцяв цього. Але є очікування суспільства, яке він обманув. Не думаю, що суспільство дасть йому ще один шанс. А щодо Володі…Я кажу: «Дивись, який стартовий майданчик, нічого не сказавши. Мені здається, що а) це реально, б) в будь-якому випадку, ти нічого не втрачаєш, і в тебе буде можливість завести в парламент якихось молодих перспективних людей. Ти вже зробиш для країни багато, якщо вони туди потраплять у цей парламент. Це не буде тобі коштувати грошей, займе мінімально часу і мінімум енергії. Я готовий допомагати у всьому, давай спробуємо. Ми точно не втратимо, і народ буде тебе поважати, якщо ти хоча б спробуєш це зробити».

Ну і нехитрими, абсолютно законними публікаціями, розмовами, згадування імені Володі, рейтинг його до грудня, можна казати, зріс у геометричній прогресії протягом року. Не маючи жодної реклами…

К.Б.: Але маючи 1+1…

— Знаєте, багато зіграли тізери до Слуги народу. Це такі чаяння народу, ми про них говорили ще навесні 2018 року. Ці короткі рекламні ролики, в яких народ бачив на екрані те, про що говорять на кухні.

Взагалі, наша політична думка, політтехнології всі ґрунтуються на тому, що політтехнологи нав’язують суспільству те, що вони думають. Ми пішли зворотнім шляхом: ми почули, що вони говорять на кухні і показали їм те, що в їхній голові, а не те, що в нашій.

І мені здається, що ці тізери, ці згадування зіграли цю роль стартового майданчика. Тому що в грудні в нього вже був другий рейтинг. Це без будь-якого оголошення про те, що він йде. Нам було абсолютно чітко зрозуміло, що якщо людина, не сказавши ні слова, має вже такий стартовий майданчик, і про це усі говорять, це стає цікаво, всі очікують цього, то з моменту оголошення, що він іде кандидатом у президенти, звичайно, рейтинг має вирости в рази.

І у грудні ми бачили перетоки другого туру. У мене вже не було жодного сумніву, що він виграє президентські перегони. Це було не те, що ти очікуєш. Це була математична модель соціології.

Р.К.: Коли ви говорили із Зеленським, це була ваша позиція, чи вона була погоджена з Ігорем Коломойським?

— Я є адвокатом Ігоря Валерійовича Коломойського і веду його справи, тому я не можу коментувати ті чи інші його погляди, ті чи інші справи, де я є адвокатом. Є розуміння адвокатської таємниці. Без погодження з клієнтом, я не можу розголошувати інформацію, яка стала мені відома у силу виконання мною моїх адвокатських функцій.

Але я можу висловлювати погляди, як мені здається, його погляди, у ті чи інші моменти нашого з ним спілкування. Ігор Валерійович Коломойський однозначно є глибоким патріотом України. Я думаю, що він це довів.

Як він ставився? Він ніколи до цього серйозно не ставився. Мої розмови з ним зводились до того, що він як людина старшого покоління, завжди вважав політику, політологію такою академічною наукою, в яку неможна грати, якщо в тебе немає статусу академіка.

Десь, можливо, у жовтні, скоріше усього в листопаді, він мабуть, повірив, що це може бути стартовою площадкою до парламентських виборів. Але у виграш, він, по-моєму, не вірив ніколи. У виграш Володимира Зеленського.

У даному випадку, ви неправильно ставите питання. Володимир Зеленський не є частиною якоїсь імперії чи бізнес імперії чи якихось суспільних відносин когось до когось Коломойського. Це абсолютно різні речі і в них абсолютно різні погляди на ті чи інші моменти законодавства, суспільного життя, побудову держави. Точно вам скажу, що їхнє спілкування не є спілкуванням начальника і якогось робітника. Це не є спілкуванням двох партнерів чи якихось людей, які мають домовленості про спільні дії. Я у цьому впевнений, тому що я маю честь бути адвокатом обох.

К.Б.: Як давно ви знайомі з Коломойським?

— Я звільнився з Кабміну у 2014-му році після Революції гідності. Мій товариш Геннадій Корбан, якого я знаю ще з адвокатського життя 2000-х років, запросив мене у Дніпропетровську адміністрацію, куди Коломойського призначили губернатором. Він [Корбан] запросив мене у якості спеціаліста, який знає державну службу, взаємовідносини міністерства фінансів, кабміну, обладміністрацій. За два місяці вони самі з цим розібралися. Можливо, з моєю допомогою, можливо ні.

Я далі виконував функцію взаємовідносин з волонтерським рухом, війною, воєнними бригадами. Я був переведений туди. Саме там я познайомився з губернатором. Саме там, ми зійшлися у плані спілкування. Потім я був адвокатом Корбана. Потім я вже став адвокатом Коломойського.

К.Б.: До речі, ці справи, у яких ви є адвокатом Коломойського, вони стосуються Приватбанку?

— Так. Я веду справи, пов’язані з Приватбанком.

К.Б.: І ви не вважаєте це конфліктом інтересів у нинішній політичній ситуації? Це ж б'є по іміджу Володимира Зеленського.

— Тут немає жодного конфлікту. Те, на що ви натякаєте, я чую багато разів від усіх — а що, якщо я зараз піду кудись на державну службу? Я цей механізм вже проходив і це прописано в законодавстві. З моменту, коли я йду кудись на роботу, моя адвокатська ліцензія призупиняється. Як тільки я звільняюся, вона поновлює дію за моєю заявою.

К.Б.: Але зараз, поки ви не обіймаєте жодної посади і знаючи справу, ви вважаєте, що націоналізація Приватбанку відбулася незаконно?

— Я не можу багато чого вам розповісти, тому що це закривається адвокатською таємницею. Я не знаю економічних нюансів цієї справи, я не є фінансистом, банківським діячем і не можу оцінити цього масиву інформації з точки зору економіки.

Але з точки зору юриспруденції ця схема націоналізації була вчинена з великими порушеннями закону. Для мене особисто не зрозуміло, чому маючи абсолютно легальну юридичну ситуацію її не використали, а використали схему, яка точно не має нічого спільного з законодавством України.

Я розумію, що мабуть діюча влада, у неї були якісь для цього мотиви, були якісь домовленості, розмови з колишніми акціонерами. Але я не був там присутнім. З точки зору юриспруденції, так, це була незаконна процедура. З точки зору моралі і фінансів, я не можу дати цьому оцінку.

К.Б.: Що ви робили в Конституційному суді 13 березня?

— Мені це часто задають питання. Було оголошено рішення Конституційного суду [від 26-го лютого] про скасування закону про незаконне збагачення. На зустрічі з послом США порушувалося це питання. Володимиру Зеленському було поставлене саме це питання — як так сталося. Ми вважаємо, це неправильно. Це питання мені адресував Володимир Зеленський. І куди я поїхав за відповіддю на це питання? У Конституційний суд (КС).

К.Б.: Сенс їхати після того, якщо Конституційний суд вже прийняв це рішення?

— Великий сенс. Треба розуміти не просто, що міняється у державі, а треба розуміти, як виходити із цієї ситуації. На цей закон було і є зав’язано дуже багато домовленостей із західними партнерами. Я не знаю, як на сьогоднішній день із цієї нової дійсності виходити.

Оскільки треба приймати новий закон, то треба розуміти у чому принциповість позиції КС, яка нова норма буде прийнятна і для міжнародних партнерів і для КС, і для парламенту, і для слідчих органів.

К.Б.: Зараз у Конституційному суді знаходиться скарга Запорізького феросплавного заводу [актив Ігоря Коломойського]. Якщо ви знаєте, про що я…

— Я все знаю.

К.Б.: Скарга з приводу того, щоб обмежити НАБУ у можливості через суд розривати корупційні угоди.

— Обмежити НАБУ із правом звернення до суду.

К.Б.: Саме так. Ви цю скаргу готували?

— Я не займаюсь цією справою. Я не є адвокатом у цій справі, ніяким чином.

Р.К.: Ви самі є люстровані, тому що ви були в уряді Азарова [урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики]. Дуже багато журналістів, зокрема Радіо Свобода, переймалися, що ви могли домовлятися у КС, якраз по темі люстрації. Чи є якісь напрацювання стосовно того, щоб скасувати люстрацію?

— Ні, я не звертався ні щодо закону про люстрацію, не є жодним чином позивачем в якомусь суді і не займаюся скасуванням цього закону чи його оцінками.

— Чи є намір у команди Владимира Зеленського скасувати люстрацію? Такі варіанти обговорюються?

— У нас є намір змусити Конституційний суд приймати рішення. Які він буде примати рішення — ми не знаємо і впливати не збираємося. Конституційний суд є запобіжником незаконних діянь Верховної Ради, і як тільки вона робить незаконні дії, має спрацьовувати Конституційний суд.

Оскільки я є юристом ще з часів Кучми, я завжди пам’ятаю, що Конституційний суд не працював. От скільки я працюю в цій державі, він виносив два рішення в рік, і завжди вони були якісь кон’юнктурні. І одне із найважливіших питань у цій державі - змусити працювати Конституційний суд. Я не знаю, яким способом — можливо умовляннями, можливо перезагрузкою, можливо оцінкою правоохоронними органами їхньої діяльності. Але як тільки він почне працювати, нам не треба буде збирати Майдани з приводу законів 16 січня. Нам не треба буде люструвати людей, які в принципі, захищали інтереси держави. У нас не буде законів про ті чи інші вибори, на догоду більшості парламентської, а не в інтересах суспільства.

К.Б.: Повертаючись до урядового уповноваженого з питань антикорупції. Коли ви працювали на цій посаді, від вас ми жодного разу не чули прізвищ Сергія Курченка, Олександра Януковича, про чиї корупційні схеми зараз все відомо. Що ви, як урядовий уповноважений по антикорупції зробили для того, щоб викрити корупцію найближчого оточення Януковича?

— Треба розуміти, що таке урядовий уповноважений. Це не є правоохоронний орган. Це є той зародок НАБУ і правоохоронної антикорупційної системи, який створювався, до речі, спільно з посольством США, це їхні ідеї. Урядовий уповноважений не мав правоохоронної функції. У нього була превентивна функція. Він досліджував законодавство, яке розробляється і законодавство, яке існує. І це законодавство на рівні Кабінету міністрів. І ми давали висновки: що може бути, а що треба виправити.

Наші юридичні висновки лежать в дуже багатьох рішеннях Кабінету міністрів, законопроектах.

Тому відповідь на ваше питання, чому не було прізвища Курченко. Воно було. Але було в тому режимі, в якому міг існувати цей орган, а саме в юридичних висновках. І, знаєте, в мене є певна гордість, що з часом, деякі проекти нормативних актів припинили давати мені на аналіз на рецензію. І в багатьох кримінальних справах, частиною обвинувачення, проти тих діячів, є те, що згідно положення, я мав давати свою рецензію, а вони всупереч положення приймали рішення, без погодження з урядовим уповноваженим. Тобто вони не змогли домовитися про отримання моєї візи, і діяли без неї, в порушення закону.

Р.К.: Зеленський позиціонує себе, як людина, яка приводить до влади нові обличчя. Ви особисто працювали і з Ющенко, ви працювали в уряді Азарова, навіть балотувалися за списками БПП. Яким боком ви — нове обличчя?

— Яким боком я — нове обличчя? Я бачу дуже багато молодих експертів, дуже талановитих, освічених і професійних людей. Я з цим стикався, і при Ющенку, і при Януковичу, і при Порошенку. В команді завжди були люди, які хотіли просунути ідею зміни еліт, зміни крові, пустити нову кров в організм.

Кожна каденція все сильніше цю молоду кров пускає. Ми це бачимо. Але кожен раз я стикався з тим, що ці молоді люди, коли заходять в державну службу, з розгону б’ються в скляні двері. Вони не сприймаються діючою бюрократичною системою. Коли я прийшов з адвокатури до міністерства юстиції - ти, як в темній кімнаті: звуки чуєш, а де, хто, що й куди тягне, зрозуміти не можеш.

Тільки з часом, коли твої очі звикають до темряви, починаєш розрізняти якісь образи. А ще через пару років ти починаєш розрізняти звуки: це шкребуть, чи крадуть.

Моя задача, і я буду намагатися її виконати, можливо як обличчя старої системи, дати можливість синхронізувати ось цих молодих людей з діючим законодавством, з діючою системою. Тому що самі вони не зможуть.

Р.К.: Ви багато говорите про свою роль. Ви самі в політику йдете?

— Провокаційне питання.

Р.К.: Чесне.

— Якщо ви знаєте фігури української мови, дуже тяжко відповідати на багато питань«так» чи «ні». Ми в березні 2018 року з Володимиром домовилися про одне правило, яке не порушується по цей час: ми не роздаємо посади. За рік не було видано жодного векселя. У нас жодного міністра, депутата. Це — не частина політичної гри. Це — домовленість.

На моїх очах багато разів розпадалася команда, коли починали роздавати посади. Це була команда Ющенка, Януковича. Це була команда Юлії Володимирівни Тимошенко.

К.Б.: Але Володимир Зеленський вже переміг на виборах і йому доведеться формувати команду.

— У мене немає зараз пропозиції зайняти ту чи іншу посаду. Але є думки в голові Володимира Зеленського. Я не знаю його думок, я не знаю, як він готовий відповісти на ті чи інші кадрові питання, але він поки що свої обіцянки не порушив і він не роздає посади до того моменту, поки не стане президентом.

Р.К.: Тобто тільки після інаугурації будемо говорити про конкретні посади?

— Думаю, в його голові вже є якась структура. Він багато спілкується з людьми, ми з ним багато спілкуємося. Одні люди нам подобаються, інші - ні. Інші подобаються, а потім у них розчаровуєшся. Інших ти сприймаєш, як ворога, а потім вони стають твоїми друзями. Звичайний кадровий процес. На багато кадрових питань в нього, я впевнений, поки немає рішень.

К.Б.: Ви себе бачите головою Адміністрації президента?

— Багато хто мені задавав це питання. Життя покаже. Я не зможу йому відмовити, якщо він мені запропонує цю посаду. Поки що я такої пропозиції не отримував.

Р.К.: Ви розумієте, який ризик буде? Перше, що скажуть журналісти: адвокат Коломойського сів в АП. Коломойський поставив свого «смотрящего».

— Я вже пояснював суть адвокатури.

К.Б.: Це адвокати розуміють, а суспільство — ні.

— Ваша задача, як журналістів, це пояснити, у чому різниця адвоката і партнера по бізнесу, подєльника.

Взагалі вся історія цієї виборчої політичної гонки — це бажання щось змінити у суспільстві. Є, звичайно, особисті відносини з Петром Порошенком…

Р.К.: Які?

— Я з Петром Олексійовичем Порошенком познайомився у виборчому штабі Віктора Андрійовича Ющенка. Я був членом команди, яка працювала над рішенням Верховного суду, над судовим процесом про третій тур. Саме там ми з ним познайомилися. Потім співпрацювали…У нього на дебатах була така фраза: «Чи не прийде команда Азарова до влади?». І це було про мене. Бо ми з ним разом працювали в Кабінеті міністрів Азарова. Тільки там я працював урядовим уповноваженим, а він був міністром. Чи не прийдем? У його випадку точно не прийде(сміється).

К.Б.: Щодо зв’язку з Коломойським. Мене цікавить питання щодо перельотів. Журналісти-розслідувачі опублікували інформацію…

Історія моїх перельотів? Я пробував пояснити журналісту Радіо Свобода. Є частина моєї діяльності, як адвоката. Так, там був великий перелік перельотів. Я взяв довідку із держприкордонслужби. Дійсно, я літав у Женеву і в Тель-Авів. Ці перельоти співпадають. Там не тільки перельоти службові, там є і особисті перельоти. Дітей в дитячий табір відвозив. Їздили на хрестини до мого кума, дочку його хрестили. Це не все співпраця з Коломойським. Але левова частина — так. І що? Я захищаю інтереси не тільки Коломойського. Я — не адвокат Коломойського, я — адвокат. І в мене дуже великий спектр клієнтів. Я спілкуюсь з дуже багатьма людьми. Літаю і в Лондон, і в Відень, і в Сполучені Штати.

Щодо перельотів, які опубліковані Радіо Свобода, в мене є одна принципова для них позиція, я її буду захищати. Навіть, якщо їх будуть захищати неземні космічні об'єкти, я все одно буду відстоювати свою позиції.

Вони опублікували неправдиву, брехливу інформацію. Вони її опублікували, усвідомлюючи брехливість інформації. Вони опублікували про 11 моїх польотів в Москву, 6 з них — через Білорусь.

Я їм сказав, що останній раз я літав [в Москву] у квітні 2014 року, на день народження. Виявилось, це був травень, я міняв паспорт.

К.Б.: Журналісти Радіо Свобода казали, про 15 травня 2014 року. — Так, 15 травня. Це була одна поїздка, після цього я став радником губернатора Дніпропетровщини і вся моя подальша діяльність була пов’язана з фронтом. Мене би просто заарештували на прикордонному контролі з РФ. У мене друзі загинули, частина до сих пір на службі, частина демобілізувалася, для мене дуже болісно, коли на мене кидають таку інформацію, це неправда.

К.Б.: Але у підсумку журналісти праві, щодо перельоту в РФ у травні 2014 року.

Цей переліт я підтвердив, але це не 11 польотів у Росію і 6 польотів у Білорусь.

Я можу показати довідку Держприкордонслужби, коли я літав. Я готуюсь до суду.

К.Б.: Ви готуєтесь до суду? Володимир Зеленський ще не став президентом, а у вас, у людини, яка буде близько поруч з ним, вже стільки конфліктів з журналістами. Ви і обізвали їх «журнашлюхами». Вам не здається, що це напружений початок нової влади?

— Ні, не здається, я абсолютно правий. Я вам тільки що пояснив, чому. Я їх не називав«журнашлюхами», я їх називав «журна.люхами», якщо ви дослівно читали мій пост.

І ви знаєте, можливо, я був трохи емоційний, ну в мене ця емоція не проходить, це нижче пояса.

К.Б.: Але мене цікавили більше інші перельоти. 17 грудня 2018 року, у Тель-Авів. З вами у літаку був Зеленський і Іван Баканов, який є головою партії Слуга народу. І буквально через два тижні з’являється офіційна заява Володимира Зеленського, що він йде в президенти. Ви їздили разом до Коломойського тоді?

— Я не виключаю, що їздили разом. Було декілька моїх перельотів разом з Володимиром Зеленським. Наскільки мені здається, про саме оцей переліт, у вас трошки помилкова інформація.

Ми летіли туди одним літаком, і дійсно, я там був 4 дні, в Тель-Авіві. А у Володимира Зеленського була там зустріч, і він чи в цей же день, чи в наступний, вилетів звідти.

К.Б.: З Коломойським?

— (сміється) Ні. Наше знаходження саме в цьому літаку було все-таки спільне транспортування, а не спільна зустріч з Коломойським для обговорення питання висування чи не висування.

Р.К.: Тобто спільної зустрічі у Баканова, вас, Зеленського і Коломойського, не було?

— У грудні 2018 — не було. У нас було багато зустрічей. Мені здається, в такому складі, як ви прорахували, ні, не було.

Р.К.: Коли востаннє ви разом із Зеленським сиділи з Коломойським за одним столом? Коли ви очно зустрічалися?

— Я не впевнений… Це, по-моєму, день народження Ігоря Валерійовича у 2018 році.

Р.К.: Ви точно після другого туру говорили з Ігорем Коломойським по телефону. Думаю, Коломойський вам дзвонив. Що він казав? Коли він планує повернутися?

— Він не вирішив, коли він планує повернутися, в нього міняються погляди щодо дати його приїзду. Переконаний, він має бажання приїхати сюда, не можу вам сказати дату.

К.Б.: На інавгурації він буде?

— Я не знаю. Думаю, що і він не знає.

Р.К.: Коли приїде Коломойський — він буде залучений до формування команди, добору керівництва АП?

— Нащо ви ставите дурне питання? Це як оті львівські АТО-шники, які ставили Зеленському питання, а чий Крим? Це вже коли нема що питати, давайте я буду питати дурні речі. Чий Крим? Український! Звичайно, не буде.

Р.К.: Взагалі, вас називали людиною Коломойського у штабі, тобто вас називали таким собі «тіньовим керівником штабу від Коломойського».

— Я навіть не хочу наводити приклад, як вас називали.

Р.К.: Ми про інавгурацію говорили. Вже відомо, коли вона буде?

— Складне питання. Діючий спікер Верховної Ради Андрій Парубій, вважає, що датою інавгурації має бути число після 28 травня.

К.Б.: Щоб не розпустити Раду?

— Вони панічно того бояться. А щодо інавгурації - моя думка, що 19 числа, о 19.00, на НСК Олімпійський, шановні народні депутати, думайте (посміхається).

Р.К.: 19 травня? Це буде оголошено?

— Мені здавалося б, це би був цікавий сюжет.

Р.К.: Ви про стадіон пожартували?

— Звичайно, пожартував.

К.Б.: Так, а розпуск Ради буде, якщо інавгурація відбудеться до 28 травня?

— Я не знаю. Тут немає одноходовок. На прийняття цього рішення впливає дуже багато факторів. Можу назвати декілька.

На мою думку, щоб розпустити Раду, треба змінити виборчий закон. У нас існує скільки там — 17 законопроектів із цього приводу?

Найбільш прогресивний за відкритими списками, за який б'ється Вакарчук. Він звучить класно, є запит суспільства на це, але треба зрозуміти, що це нереально в нашому суспільстві, суспільство ще не готове.

Там зашито дуже багато хороших, демократичних інструментів обрання влади, але які можна використовувати в розвинутому суспільстві, де не купляють за 1000 грн голоси.

Це класно для якоїсь Франції чи Швейцарії. Але не для України.

Інші експерти з виборчого законодавства, які працюють у нас, можуть з цим не погодитися. Не сприймайте мене як офіційного спікера Володимира Зеленського.

На мій погляд, найпростіше буде прийняти закон, який вже працював в Україні до 2010 року — про партійну систему виборів.

Прийняти цей закон зараз, думаю, буде неможливо, бо за нього повинні проголосувати мажоритарники, які ніколи не обріжуть собі наступну депутатську каденцію.

Йти на дострокові вибори чи не йти — тут треба зважувати соціологію, політологію, зміни до закону про вибори, наявність коштів, наявність населення на дату виборів.

К.Б. Ви просите не сприймати це як позицію Зеленського. Але нам, журналістам і суспільству, дуже складно зрозуміти, де позиція Зеленського, а де думка команди? Хто врешті керуватиме країною — команда Зеленського чи сам Зеленський?

— Чув дуже багато питань на рівні, чому ви не робите те, що суспільство від вас вимагає? Як показала виборча кампанія, іноді не давати відповідь на питання набагато ліпше, ніж давати. Що мовчання іноді золото, навіть у політичному сенсі. Що наявність різних думок, експертів і людей — це іноді перевага, а не недолік.

Р.К.: Євген Головаха в інтерв'ю УП сказав, що у вас є максимум рік запасу, щоб продемонструвати, що ви інші. Скільки, на вашу думку, у вас часу?

— Не знаю, у суспільстві є дуже багато поглядів. Думаю, деякі вже розчарувалися, деякі будуть вірити в нас 5 років. Це залежить не від слів, а від дій.

Ми бачили останніх три тижні між першим і другим туром — коли ти багато говориш, то людям стаєш нецікавим. Люди чекають конкретних кроків. І не збільшити пенсії - люди в це вже не вірять. Вони хочуть, можливо, більш емоційних кроків.

Соціологія показує — люди не хочуть бронзовий портрет. Вони хочуть живу людину, яка по-живому помиляється. Говорить простою мовою. Робить, можливо, неправильні речі, але зрозуміє. І хороших поглядів.

Я б рекомендував Володимиру притримуватися цієї лінії поведінки.

К.Б.: Куди зник Володимир Зеленський після ночі виборів?

— Мені його дуже-дуже жаль, тому що це була настільки емоційно виснажлива кампанія, що я зараз прокидаюся змученим. Я хочу десь закритися подалі від людей і просто виспатися. Я знаю, що у Володі такий самий стан, такі самі думки.